Тижневий маршрут «Львів-Краків-Люблін-Львів» із безкоштовним проживанням, харчуванням та насиченим дозвіллям здатен привернути увагу будь-якого студента нашого вузу. Щоб поїхати наступного року і самостійно пережити все те, що я намагаюся передати в цій статті, вам досить лише долучитися до активної діяльності Студентської Ради свого факультету!
Перше, що відчувається, – це якість доріг. Навколо блискавично мчать трамвайчики, тролейбуси поспішають навздогін автобусам, підморгують легкові автівки. Згодом ми дізнаємось, що польський громадський транспорт прибуває чітко за своїм розкладом, графік якого можна прочитати на кожній зупинці. Квиток для автобусів-тролейбусів можна купити у спеціальних автоматах на зупинках чи замовити за допомогою смс-коду. Ціна одноразового проїзного квитка коштує приблизно 7 гривень. Маршрутні таксі не користуються попитом.
Врешті-решт, приїхавши до Кракова, ми наперебій почали вихваляти краківські різнокольорові будиночки, стіни яких пофарбовані насиченими кольорами. А коли відвідали наші тимчасові кімнати в гуртожитку Ягелонського університету, то до захоплення зовнішнім виглядом будинків додалося ще і приємне здивування внутрішнім наповненням кімнат...
Стажування зі студентського самоврядування
Із 360-ти охочих обмінятися досвідом студентського самоврядування з польськими студентами було обрано 50 найактивніших представників українських вузів. Тож шенгенська віза, чотири з половиною години на кордоні – і ми в Польщі! Перше, що відчувається, – це якість доріг. Навколо блискавично мчать трамвайчики, тролейбуси поспішають навздогін автобусам, підморгують легкові автівки. Згодом ми дізнаємось, що польський громадський транспорт прибуває чітко за своїм розкладом, графік якого можна прочитати на кожній зупинці. Квиток для автобусів-тролейбусів можна купити у спеціальних автоматах на зупинках чи замовити за допомогою смс-коду. Ціна одноразового проїзного квитка коштує приблизно 7 гривень. Маршрутні таксі не користуються попитом. Врешті-решт, приїхавши до Кракова, ми наперебій почали вихваляти краківські різнокольорові будиночки, стіни яких пофарбовані насиченими кольорами. А коли відвідали наші тимчасові кімнати в гуртожитку Ягелонського університету, то до захоплення зовнішнім виглядом будинків додалося ще і приємне здивування внутрішнім наповненням кімнат...
Детальніше...
Коли одного разу моя знайома сказала мені: «Поїхали зі мною на Шипіт!» я навіть не здогадувалася, про що мова. І вона почала розповідати. Зараз уже і не зовсім пам’ятаю, що саме було сказано, та пам’ятаю, як у людини засвітилися очі. Напевне, саме це змусило мене зібрати речі і сісти на потяг до Карпат.
Шипіт – це величезна галявина у горах поблизу однойменного водоспаду, за 12 км від станції Воловець, що на Закарпатті. Галява оточена лісом, де в небо рвуться могутні буки, і невпинно біжать численні струмки, річки та потічки із прозорою кришталевою водою. Повітря тут пахне травами та квітами, росою та дощами, чорницями і папороттю, небом, яке тут, у горах, опускається так низько, що, здається, до нього можна доторкнутися.
Мабуть, саме тому Шипіт ось уже кільканадцять років служить місцем збору вільних людей, закоханих у природу та життя. Влітку сюди з’їжджаються хіпі, панки, толкіністи та інші неформали з усієї України та країн Європи й СНД для того, щоб відсвяткувати день Івана Купала та просто відійти від буденності та метушні. Вливаючись у цю атмосферу, відчуваєш абсолютну непотрібність урбанізації, починаючи із людської відчуженості у суспільстві й закінчуючи годинником. Справді, спершу дивує майже родинне ставлення жителів галявини один до одного, те, від чого ми так відзвичаїлися, живучи в багатоповерхівках і навіть не знаючи своїх сусідів. Але ж в житті так не вистачає щирості та привітності…
Кожного дня середньостатистичний студент під час навчального року у будні виконує такі дії: вранці піднімається, щось нашвидкуруч з’їдає, потім, як завжди, поспішає на пари і трошки запізнюється, потім знов щось нашвидкуруч з’їдає, йде десь там погуляти, ввечері дуже сонний намагається «може там ще щось зробити з домашнього завдання». Іноді цей коктейль розбавляється
сесією, іноді якимись там невеличкими канікулами. І все це продовжується день у день, цілий рік, а може, хтось хоче щось змінити?
Майже всі хочуть змінити це саме «щось», і взагалі-то це можливо, але треба тільки трошки попітніти…
Ранок, сьома година, голос із «матюгальника» намагається розбудити всіх, хто вчора трошки перевоював, або перевідпочивав. Ти вилазиш зі свого намету, перед тобою розкинулися Кримські гори безмежною грядою, чисте гірське повітря наповнює твої легені, тріск висохлої трави під ногами здається найприємнішою музикою, тебе з усіх сторін захищають кам’яні мури давньої фортеці, захищають від буденності, від сірості, від такого звичного сучасного світу. Через декілька годин ти вже стоїш у сталевих обладунках під 40 кг, піт заливає тобі очі, а ти стискаєш щосили сокиру і готуєшся прийняти на шолом удар алебарди, щоб потім відповісти градом вже своїх ударів, збити алебардиста з ніг і кинутися на іншого. Навкруги вирує бій, десятки, сотні лицарів б’ють один одного, строєм, без строю, один на всіх, всі на одного. І ти, тут, перед лицем воїна, який в два рази тебе важчий і на півтори голови вищий, відчуваєш спокій, якого ніколи не відчував там, за мурами фортеці, в своєму буденному сучасному світі…
Щаслива сімка: 7 випусків "Іноземника"
Журналістика, творчість та іноземні мови – поняття споріднені. Це доводять на практиці студенти нашого факультету, які взялися за цікаву й відповідальну справу – випуск газети
.
Починалося все наприкінці жовтня 2008 року, коли у нас виникла думка започаткувати газету і випустити перший номер напередодні ювілею факультету. З’явилися оголошення про перші збори, настав той день. Зустрілися, познайомилися, почали обговорювати загальну ідею газети. Було багато пропозицій. Ми довго радилися, як назвемо наш вісник, і зупинилися на назві, що красномовно свідчить про наше походження. Її автором стала Ліана Солкарян з російського відділення факультету.
За цей час ми отримали необхідний досвід, краще зрозуміли суть газетярської справи. Склад редколегії відтоді поповнюється новими іменами. Дехто приносить свої творчі доробки і домовляється про публікації. Інші поки що обмежуються обережними запитаннями про умови «співпраці». Утім, можна констатувати: випуск перших двох номерів не залишився непоміченим. Отже, можемо записати до свого активу цю маленьку перемогу, а разом із нею й мотивацію до продовження нашої спільної справи.
14 листопада 2009 року група студентів факультету іноземних мов Кіровоградського державного педагогічного університету ступила на австралійську землю. Група стала справжніми першопрохідцями, оскільки до цього жоден із наших студентів не бував в цій далекій країні. Але повернемось трохи назад.
Як відомо, українська діаспора в Австралії є однією з найчисельніших та культурно й організовано розвинутих у світі. Українці за кордоном об’єднуються в спільноти, організації, започатковують фонди та активно займаються громадською діяльністю. Один із напрямків – сприяння збереженню та розвитку української мови та культури в Україні та за її межами. Фундація Українознавчих Студій в Австралії на чолі з теперішнім головним директором Марком Шумським вже багато років підтримує програми україністики при університетах Австралії, призначає стипендії українським студентам на навчання в Україні та Австралії, сприяє у видавництві українських книжок. 2009 року радою директорів Фундації було прийняте рішення спонсорувати програму культурного обміну «Australian Language and Culture» для студентів провінційного навчального закладу, тобто надати можливість студентам із невеликого міста побувати на австралійській землі та ознайомитись із стилем життя, особливостями мови та культури. Після ретельного аналізу та дискутування програми дирекція прийняла рішення, підтримати наш університет, і ось настав вирішальний момент вже для всіх студентів факультету іноземних мов.
