Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти

Гайда Василь

Швидкий розвиток сучасних технологій потребує підготовки випускників, здатних швидко адаптовуватися до змін, критично мислити під час вирішення практичних завдань, здійснювати адекватну самооцінку своїх інтелектуальних і найбільш значущих особистісних якостей та бути готовими до систематичної самоосвітньої діяльності. Особливого значення за цих умов набуває організація та удосконалення процесу формування самоосвітньої компетентності учнів закладів загальної середньої освіти.

УДК 377.5

Осипенко Сергій Миколайович –

аспірант Інституту професійно-технічної освіти НАПН України,

директор Державного навчального закладу

«Дніпрорудненський професійний ліцей»

ORCID ID 0000-0002-3834-8577

E-mail: [email protected]

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Розвиток самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників машинобудівної галузі, насамперед, спрямований на формування у них вмінь самостійно, свідомо та цілеспрямовано працювати з навчальним матеріалом та готовності вдосконалювати свій професійний рівень. Головну роль для реалізації зазначених завдань відіграють аспекти мотива-ційного, процесуального та технологічного забезпечення самоосвітньої діяльності учнів, як цілісної педагогічної системи, яка враховує мотиви, інтереси, здатності кожного учасника педагогічної взаємодії.

УДК 378.147.88:372.862

ЦАРЕНКО Олег Миколайович,

кандидат технічних наук, професор, професор кафедри теорії і методики технологічної підготовки, охорони праці та безпеки життєдіяльності

Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

ORCID iD: 0000-0002-4373-8510

e-mail: [email protected]

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. У Концепції розвитку педагогічної освіти відзначено, що сучасний стан розвитку цивілізації характеризується прискореним прогресом технологій, а тому усе відчутнішою стає потреба в подоланні таких побічних наслідків вузькоспеціалізованої освіти, як фрагментарність світосприйняття, незадовільний стан міжпрофесійних комунікацій, недостатній розвиток інтеграційних процесів у суміжних галузях науки [3]. Глобальна концепція «сталого розвитку», яка спирається на коеволюційну стратегію гармонійного співрозвитку природи, суспільства і людини, як ніколи підвищує роль освітнього універсалізму, вміння фахівця вирішувати теоретичні та прикладні завдання, виходячи з синтезу різноманітних форм знання [5]. Тому сучасний педагог повинен уміти розв'язувати проблеми, пов'язані з дисбалансом між суспільним запитом та глобальними технологічними змінами, а отже має бути усунута невідповідність змісту освітньої підготовки майбутніх вчителів потребам сучасного ринку праці.

Детальніше

Львівський національний університет імені Івана Франка

Біляковська Ольга

Сучасні вимоги суспільства до якості професійної підготовки майбутніх фахівців, зокрема майбутніх вчителів, активізують інноваційні процеси в освітній системі, зумовлюють пошук нових підходів до визначення змісту вищої освіти, розробки сучасних вимог до випускників освітніх закладів, впровадження новітніх методів і технологій. В зв’язку з цим, в умовах модернізації вітчизняної системи педагогічної освіти в контексті європейської інтеграції ключове значення має «професійна компетентність учителя». Професійна компетентність сучасного вчителя – це своєрідна відповідь на проблемну ситуацію, що склалася в системі освіти, зумовлена протиріччям між необхідністю забезпечити високу якість і нездатністю розв’язати дану проблему традиційним шляхом та класичними підходами до професійної підготовки.

УДК 378.147

ГУЦАЛЮК Олексій Миколайович –

кандидат економічних наук, доцент,

завідувач кафедри соціальної медицини і організації охорони здоров’я

Донецького національного медичного університету

ORCID ID 0000-0002-6541-4912

е-mail: [email protected],

ТКАЧУК Андрій Іванович –

кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри теорії і методики технологічної підготовки, охорони праці та безпеки життєдіяльності

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

ORCID ID 0000-0002-7316-0107

е-mail: [email protected],

БАРНО Олександр Миколайович –

кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри соціальної медицини і організації охорони здоров’я

Донецького національного медичного університету

ORCID ID 0000-0001-9430-8134

е-mail: [email protected]

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. За даними Державної служби статистики, в 2018 р. українці витратили на власні “шкідливі звички” майже 150 млрд. гривень, в першу чергу, на вживання алкоголю та тютюнопаління. В нашій країні, навіть зараз, палять цигарки до 40 % дорослого населення та майже 20 % підлітків – тільки в 2015 р. вони випалили понад 65 млрд. цигарок. Це при тому, що кожен рік в Україні від негативних наслідків тютюнопаління помирає до 60 тис. людей (паління в середньому скорочує життя на 10 років), причому більшість з них – внаслідок серцево-судинних ускладнень та онкозахворювань (паління збільшує ризик захворіти на рак легень в 30 разів). В цілому, в світі палить понад 1,2 млрд. людей, які випалюють протягом року понад 6 трлн. цигарок, що провокує до 10 млн. передчасних смертей на рік (в ХХ ст. від паління тютюну померло понад 100 млн. людей, а за прогнозами в ХХІ ст. від цього помре вже майже 1 млрд.). А ще, до 50 % курців щорічно намагаються кинути палити – як правило, безрезультатно [2; 3; 4; 5; 7]. Тому більш детальне вивчення причин, механізмів та наслідків формування в першу чергу нікотинової залежності необхідне поряд з вивченням соціальних факторів, що впливають на життя та здоров’я людини. Це дозволить сформувати у студентів більш чіткі уявлення про соціальні небезпеки і хвороби, які пов'язані зі шкідливими звичками, та їх профілактику.