Льотна академія Національного авіаційного університету

Корольов Сергій

Пропонується  комплексний підхід до викладання механіки, який базується на діалектичному застосуванні багатомірного масиву з декількох базових засад, що комбінуються між собою, в залежності від конкретної ситуації в викладанні, створюючи широке поле можливостей. Є багатообіцяючим підхід, який використовує  факт розвитку механіки як результат  боротьби та співпраці між собою парадигми  Ньютона,  що  ґрунтується на узагальнення великої кількості спостережень та дослідів, та варіативних підходів Лагранжа та Гамільтона, які беруть свій початок фактично в оптиці та являють собою по суті вдало вгаданий постулат. До переліку базових засад пропонуються такі:

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації  ім. Героїв Крут,

Сусь Богдан

Традиційно світ­ло розгля­дається як деякий абстрактний процес розповсюд­ження елек­тромаг­нітних хвиль (ЕМХ) у просторі. До початку минулого століття світло трактувалось як коли­вання невидимого гіпотетичного «ефіру», тому важ­ливим було його експери­мен­тальне під­твер­д­ження як середо­вища для розпов­­сюд­ження світлових хвиль. Дослід Майкельсона, поставлений в 1881 р., був направлений на те, щоб виявити рух Землі відносно ефіру, тобто виявити «ефірний вітер». Дослід показав, що ефірного вітру нема. Пояснити поширення хвиль без середовища (ефіру) ще не могли, тому з’явились різні способи інтерпретації результатів досліду Майкельсона.

Детальніше

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Сільвейстр Анатолій, Моклюк Микола

У системі підготовки майбутніх учителів природничих наук важливе місце займає курс загальної фізики, яка для даних спеціальностей забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку.

Проблемі фахової підготовки майбутнього вчителя фізики приділено увагу в працях П. Атаманчука, Л. Благодаренко, Г. Бушка, С. Величка, В. Заболотного, О. Іваницького, А. Касперського, М. Мартинюка, О. Мартинюка, Н. Подопригори, М. Садового, І. Сальник, В. Сергієнка, О. Трифонової, В. Шарко, М. Шута та ін. У дослідженнях О. Аріас, І. Богданова, С. Гільміярової, Л. Матвєєвої, О. Петрової, А. Сільвейстра, Н. Стучинської, Б. Суся, Г. Шишкіна та ін. розглянуто підготовку з курсу фізики студентів нефізичних спеціальностей.

Дніпровський державний аграрно-економічний   університет

Дем’яненко Анатолій

У свій час Альберт Ейнштейн казав [1], що розумним і дуже ефективним засобом навчання здобувачів освіти є надання власного прикладу. Саме таким викладачем на власному прикладі і був  С.П.Тимошенко (1878-1972),  з ім’ям якого пов’язані становлення і розвиток інженерної механіки, виховання багатьох поколінь наукових та інженерних кадрів у всьому світі. У 60 роки минулого сторіччя Тимошенко С.П. відвідує багато технічних вишів СРСР і приходить до висновку [3,4]: "Наше старшее поколение так хорошо заложило фундамент образования, что как ни пытаются его сейчас испортить, пока ничего у них не получается”.  Погляди, думки, міркування, оцінки  щодо інженерної освіти, зроблені у свій час С.П. Тимошенко не тільки залишаються коректними, корисними, а стають сьогодні навіть більш важливими, актуальними для сучасної інженерної освіти в Україні.   За словами академіка Григолюка Е.І. [2] саме Тимошенку С.П. належить заслуга постановки та побудови системи інженерної освіти, який разом з відомим фізиком, академіком А.Ф. Йоффе, створили у політехнічному інституті  Санкт - Петербурга відомий на весь світ фізико – механічний факультет, де студентам механічного відділення передбачалося дати серйозну фундаментальну підготовку з математики, механіки та  фізики у зв’язку з широкими технічними застосуваннями цих наук. Пройшло понад 50 років після відвідування С.П.Тимошенком України.  Що ж відбулося та відбувається останнім часом у вищій інженерній, у тому числі аграрній, освіті в Україні? Чи  розв’язує вона  основні задачі,  чи  дотримуємося  при  цьому  системності  та  послідовності  процесу навчання?