«Людство не виживе, якщо не стане терпимішим і толерантнішим», – така думка все частіше висловлюється відомими інтелектуалами. На кожному континенті, фактично в кожній країні є свої, іноді дуже гострі, проблеми, вирішення яких можливе лише за умови, якщо суспільство стане терпимішим і толерантнішим. Українське суспільство – не виняток. Воно потерпає від протиріч і протистояння, які, до того ж, свідомо загострюються політиками. Живемо в часи, коли розкидається каміння. І ще невідомо, коли настане пора це каміння збирати.
Детальніше... Додати коментар
(До 90річчя Василя Сухомлинського)
Спадщина Василя Сухомлинського, як і кожна видатна духовна спадщина, яка витримала іспит часом, потребує постійної інтерпретації. Проте наукове, а значить всебічне, із залученням у даному випадку суміжних дисциплін (психології та психофізіології, естетики, етики, філософії і т.д.), осмислення головних педагогічних концептів і всієї педагогічної системи Сухомлинського як цілості, - то лише частина справи. Інша частина не менш важлива - вона стосується адекватної інтерпретації з установкою на роз’яснення та - не будемо боятися цього слова - пропаганди основних педагогічних принципів Василя Сухомлинського. Ідеально було б, якби ці два напрями інтерпретації - наукове осмислення і пропаганда тих осмислених та інтерпретованих з установкою на реалії сьогоднішнього дня концептів - відбувалася в єдності.
Павлиш весь у білому. Цвітуть вишні, яблуні, сливи, абрикоси. Господарки підбілюють дерева, бордюри, прибирають у хатах і біля хат. Павлиш чепуриться після слякотної зими, радіє сонцю, білому цвіту, зеленій, якійсь дуже ніжній травичці, розквітченій жовтим цвітом кульбаби.
«Він прожив за життя три життя…»
Колись - це було на межі ХІХ і ХХ століть - земські школи будувалися як маленькі архітектурні шедеври, які досі вражають своєю функціональністю. Вони - разом із церквами - були окрасами сіл. Масивні цегляні стіни, великі вікна, світлі класи і - як на сучасний погляд - до стелі було дуже високо, більше трьох метрів. Акустика в таких класах чудова - говориш, не напружуючись. Повітря і світла багато. У будівлю земської школи архітектори вмонтовували одну, а то й кілька учительських квартир.
