Як людина, що вже чимало працює у шевченкознавстві, добре знаю колосальний енергетичний потенціал Шевченкового слова. Його особливість в тому, що з часом він не тільки не втрачається, а, навпаки, набуває все більшої потужності. Це рідкісне для світової літератури явище - воно стосується того найвищого ряду митців, які належать вічності.
Детальніше... Додати коментар
Концепціяреформування літературної освітив середній школі(предмет – українська література). Коментований варіант. Вступ.
Потреба у реформуванні шкільної літературної освіти визрівала давно. На даний момент вона набула гострої, навіть кричущої актуальності. Занепад літературної освіти є одним із чинників гуманітарної катастрофи, ознаки якої вже досить виразно проявляються у сьогоденні. Різке зниження грамотності та риторичних якостей, вульгаризація та обезкультурнення мислення і почування, що стають все більш характерними для молодих поколінь, значною мірою обумовлені все зростаючою віддаленістю від скарбниці духовної культури, якою є художня література.
Художня література як навчальний предмет має величезний потенціал у етико-естетичному та мовленнєвому розвитку особистості. Художня мова завдяки своїй організованості, багатству виражально-зображувальних засобів є на кілька порядків вищою за будь-які інші мовні системи, а сам процес сприймання художніх творів є процесом активного навчальногоспілкування з довершеними текстами. Справжня, непроминуща художність, що притаманна творам, які вже пройшли суворий відбір часом і набули статусу класичних, грунтується на ствердженні Добра і Краси, співчутливості, прагненні захистити й розвинути людяне в людині. При цьому треба взяти до уваги, що видатні педагоги «всіх часів і народів» неодноразово наголошували, що власне художній вплив наділений високою педагогічною ефективністю – шляхетною у змістовому плані і тривкою у часі.
Зараз у педагогічній літературі, так само я і в педагогічному побуті надзвичайно популярними стали словосполучення зі словом «інновації», «інноваційні» – наприклад, «інноваційні технології навчання», «інноваційні підходи» і т.п. Іноді створюється враження, що багато хто вірить у якусь особливу магічність цих висловів. Скажімо, назвали якийсь засіб інноваційним – і він зразу ж від того почав «давати результат» в навчальному чи виховному процесах. Помітно, що т. зв. «інноваційні технології» більшою мірою стосуються різного роду методичних прийомів у викладанні навчальних дисциплін, особливо ж тих прийомів, які застосовуються з використанням мультимедійної техніки. Демонстрація слайдів уже давно закріпилася в шкільній практиці. Навіть у середніх класах загальноосвітніх шкіл учні оволодівають програмою PowerPoint. Мультимедійні засоби стають чи не обов’язковою складовою більшості публічних виступів. Їх поява визначила формування нового жанру, що зародився в маркетинговій практиці (рекламування з метою продажу різної продукції) і настільки швидко розповсюдився, що зараз словом презентація позначають майже кожний публічний виступ.
(Дещо про магію Олійникового слова)
Ювілейне есе
Є чимало способів сказати слово про ювіляра. Спосіб, яким я зараз хочу відзначити 75-річчя Бориса Олійника – одного зі своїх улюблених ще із 70–80-х років поетів – можливо видасться дещо незвичним: просто зверну увагу шановних читачів «Слова і часу» на три його твори. Спочатку перечитаймо кожну із трьох пропонованих поезій, відновимо їх у пам’яті, а потім дозволю собі зробити до них короткий ненав’язливий коментар.
Мені випало щастя спілкуватися із Шалвою Амонашвілі аж цілих вісім годин. Це спілкування відбувалося у замкнутому просторі автомобільного салону. Авто мчало крізь холодну мряку зимового дня. Зима була безсніжною, пейзажі, що пропливали за вікном, були сірими та непривабливими, і я щиро жалкував, що зараз не весна, і через те не можу показати своєму гостеві красу українського степу з його далекими зелено-блакитними горизонтами. Ті вісім годин незабутнього спілкування відбувалися під час поїздки з Кіровограда в Павлиш та – через кілька днів – з Кіровограда до Бориспільського аеропорту, звідки Шалва Олександрович зі своєю дружиною пані Валерією відлітали до Москви.