- Марнували літечко, марнували. А тепер осінні вже карнавали. (Філософія буття)
- Затишно дітям в пазусі казок. (Філософія буття)
- І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе. (Філософія буття)
- Природа мудра. Все зробила мовчки. (Філософія буття)
- Життя, мабуть, - це завжди Колізей. (Філософія буття)
- Епоха несприятлива – ламає іще в колисці геніям хребти.(Творчість)
- Мене куплять і спродувати не раджу, моя душа не ходить на базар. (Моральна позиція)
- Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем. (Філософія буття)
- І тільки злість буває геніальна.(Творчість)
- І хто ми є? Усі усім мільйони. А хтось комусь однісінький один. (Філософія буття)Детальніше... Додати коментар
Якщо вам доведеться їхати по автобану Одеса – Київ (який він не є, а все-таки а в т о б а н – кращих поки що у нас в Україні немає), і коли проминете Любашівку, Криве Озеро і вже будете наближатися до мосту через Південний Буг, то знайте, що кілометрів десь за 15 від того мосту, вниз по річці, на її лівому березі знаходиться село Люшнювате. З правого берега до того села попасти непросто – треба мати неабиякі нерви, щоб провести машину по вузькому та низькому, що достає води, понтонному мосту, побудованому ще в 1941 році німцями, - вони по ньому переправляли військову техніку на західний фронт.
Чим ближче до початку реформ – тим тривожніше. Після спічу про кардинальне реформування освіти у проголошеному прем’єр-міністром з трибуни Верховної ради, тривожні настрої, що підігрівалися різними слухами, почали посилюватися. А тут ще й деякі блогери почали підкидати сухого хмизу у вогнище. Скажімо, відомий своїми оригінальними політологічними концептами на злобу дня Юрій Романенко («Хвиля») вирішив відволіктися від суто політичних прогнозів, щоб сказати і своє слово про реформування освіти. У статті «Яценюк ламає систему освіти України: чому це добре», він закликає здійснювати реформи швидко і безжалісно стосовно вчителя, тому що вони, вчителі «залежні від системи і боягузливі у своїй масі. Бо сьогодні у школі працюють люди, котрі в масі своїй нічого не хочуть змінювати, які якось пристосувалися до обставин, але постійно бурчать на них. Вони виконують функцію наглядача за дітьми, котрих батьки довіряють їм, поки десь зайняті на роботі – у цьому і полягає функція сучасної української школи».
Оглянімося назад… без гніву, але з намаганням зрозуміти, які трансформації і під впливом яких чинників відбувалися в нашій середній освіті за останні два десятиліття власне у структурному плані. «Навіщо це нам?» - запитаєте. Відповідь проста. По-перше, якщо прагнемо реформувати нашу середню освіту, то починати треба зі змін структурного плану, бо саме вони наділені системотвірною, тобто організовуючою силою. Вибір оптимального варіанту дає позитивний ефект, вибір же варіанту, в якому допущені латентні помилки, хибність яких, буває, не розпізнається навіть «озброєним» оком, дасть відомий результат, котрий визначається як «маємо те, що маємо». По-друге, добре відомо, що один із способів уникнення помилок полягає в тому, щоб краще знати і розуміти «історію питання».
(Про сім обов’язкових умов успішного реформування)
У нас немає досвіду успішного реформування. І не лише в освіті, а й у будь-якому іншому секторі життя – це вже зараз, коли потреба реформування стала настільки нагальною, що від неї прямо залежить «бути чи не бути», стало більш ніж очевидним. Нібито й намірами керуємося правильними і сил прикладаємо чимало, а виходить як завжди, а часто й гірше. Одна із останніх шумних та довготривалих реформаційних компаній у вищій школі, котра стосувалася переходу на Болонську систему навчання, спаливши у доцентів та професорів величезну кількість нервової та фізичної енергії, завершилася тим, що з’явилася нова проблема, якої раніше не було, – маю на увазі громіздку систему оцінювання знань. Тепер інтелектуальна та фізична енергія викладача зосереджена не так на процесі навчання чи творення науки, як на оцінюванні знань. Шановані професори, озброївшись калькуляторами, левину частину свого часу витрачають на те, щоб підрахувати у балах мізерні, як правило, знання студентів.
