Україна святкує день писемності та мови
Щороку 9 листопада українці відзначають День української писемності та мови. Це свято ще досить молоде, адже його було засновано лише 1997 року наказом Президента України на честь найвідомішого літописця Київської Русі — Нестора. Не кожен пересічний українець знає, що саме автора славетної “Повісті минулих літ” дослідники вважають “батьком” української словесності, і що з нього починається українська писемна мова. Тому цього дня відбувається покладання квітів до пам’ятника Нестору-літописцю та вшанування його пам’яті. З дев’ятого листопада вже традиційно стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Щороку кількість його учасників перевищує п’ять мільйонів осіб з усього світу. Також українців запрошують написати Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, щоб не лише перевірити свої знання, а й продемонструвати єдність з усіма, хто шанує і любить українське слово.
Відомий письменник Микола Гоголь свого часу сказав: “Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: у ній що не звук, то подарунок, все крупне, зернисте, як ті перлини”. І справді, тут є чому дивуватись і чим пишатись: українська мова належить до найпоширеніших мов, нею розмовляють майже 45 мільйонів людей (26-те місце у світі), вона входить до трійки найкрасивіших світових мов. На мовному конкурсі в Італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу (після італійської), а на конкурсі, який пройшов у Парижі в 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою у світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.
Українська мова пройшла довгий і тернистий шлях. Найдавніша згадка про неї датується 858 роком. Дослідники доводять, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще в часи трипільської культури. Про це свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклонницьких часів та значний слід у давньоіндійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас із давнини в п’ять тисяч років. Походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше.
Українська мова має свої славні сторінки в історії: нею були написані давні літописи, козацькі державні документи й хроніки. Українці мають свою могутню класичну літературу та геніїв, визнаних світом: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника...
Утім, важко за всю світову історію знайти мову, яку б так довго й наполегливо переслідували, забороняли, обмежували циркулярами, указами, законами. Найпершим офіційно є наказ царя Михайла 1622 року з подання Московського патріарха Філарета: спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні “Учительного Євангелія” К. Ставровецького. Крім цього наказу, за українською мовою тягнеться довжелезний список заборон. (понад 100). Найбільш болючими для українського слова були Валуєвський циркуляр 1863 року про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури ("Жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може") та Емський указ царя Олександра 1876 року про заборону друкування та ввезення з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Список заборон продовжувався аж до кінця ХХ століття - до здобуття Україною незалежності.
Українська мова гідно витримала всі випробування і включена до списку мов, які успішно розвиваються (двадцятитомний “Словник української мови” містить близько 256 тисяч слів).
За межами Європи українська мова має напівофіційний статус у США (округ Кук штату Іллінойс). Відомо, що округ Кук в штаті Іллінойс – це 16-й з набільших у світі урядів місцевого самоврядування. У цьому окрузі проживає близько 5,5 мільйона населення, до складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями. Українська мова була обрана як одна з найбільш уживаних мов у цьому районі.
Тож не лише в цей святковий день, а й завжди, пам’ятаймо, що наша мова – найбільший скарб українського народу. Віками, тисячоліттями плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління. Бережімо нашу мову, пишаймося нею. Зі святом вас!
Катерина Дубиняк, магістрантка
групи УА17М
