«І бути цілим чоловіком!»

8 листопада 2016 року в 506 аудиторії КДПУ ім. В.Винниченка відбувалася наукова конференція «Твоїм будущим душу я тривожу», присвячена Іванові Яковичу Франкові, з нагоди його «стереометричного» ювілею: 160 років від дня народження, 100-ті роковини смерті і 130-річчя з часу його одруження, як влучно спостеріг гість конференції професор Ярослав Гарасим, проректор Львівського національного університету імені Івана Франка.

Із ґрунту української землі випростовуються генії, які сягають своїм корінням у глибину пізнань істин не однієї сфери. Ці титани сили, духу та інтелекту здатні бути зв’язком між минулим (у якого черпають знання і досвід), теперішнім (у якому живуть не лише раціональним розумом, а й почуттєвим серцем) та майбутнім (яке здатні ясно побачити). Один із них – письменник, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч Іван Якович Франко. Людина, з науковим доробком якої, не може позмагатися ніхто й досі.

Цей геній – українського ґатунку (опираючись на думки Л. Костенко у статті «Геній в умовах заблокованої культури»). Адже попри «хист до створення того, чого неможливо ані навчити, ані навчитися», він був тим «корінням, що держить дорогу над прірвами, щоб вона не провалювалась в яри, він був просвітителем (шкода, що був ним серед глухого люду).

У своєму виступі на тему «Огром Івана Франка» доктор філологічних наук, професор Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Григорій Клочек підтвердив прикладами риси геніальності великого українця: «Наука не може піднестися до нього (Оригінальність думки і неповторність бачення вражають). Франко випереджав свій час, йшов попереду європейської науки. Розгадував, відчував, бачив, розумів, проникав… Геній невпинний у своїх пошуках нового матеріалу і засобів його пізнання».

Доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка Гарасим Ярослав Іванович зауважив, що Франко не є дослідженим, як мав би бути. Чи не є це найвиразнішою ознакою геніальності – невичерпальність?!

Професор висвітлив декілька сфер, які досліджував Іван Франко: методологія та літературознавство. При цьому додав, що для цієї доповіді мало часу, що вимірюється в годинах. І знову невичерпність, знову багатогранність!

Іван Якович володів теорією усіх методологічних шкіл, але завжди спершу дивився на специфіку об’єкта, скрупульозно й пильно досліджував за власним баченням. Цитуючи Ніцше: «Геній тільки те й робить, що вчиться спершу класти каміння, а потім будувати з нього».

Актуальною була тема доктора філологічних наук Львівського національного університету імені Івана Франка Святослава Михайловича Пилипчука «Іван Франко одверто про «рускій мір». Невичерпальна тема. І чи може хто-небудь гарантувати, що найближчим часом вона вичерпає себе?

Пророчі тонкі зауваги звучали у текстах, написаних рукою Франка:

1. «пустопорожній брязкіт монет» у гучних промовах «старших братів»;
2. нетерпимість до інших поглядів;
3. заперечення усіх прав, крім права сили;
4. брехня російської пропаганди, що викликає в нас таке обурення тепер, вражала своїм цинізмом ще Франка.

Але чи у стражданнях, утисках, заборонах вина не самих українців?! Чи є пояснення чи виправдання їхньому аморфному стану, що вкорінилося на генетичному рівні «моя хата скраю»?!

Цю думку, у дещо іншій варіації, продовжила Леся Гарасим у темі «Етнопсихологічні виміри франкової «Коляди»».

Перевага ідеальних цінностей над матеріальними, гостинність, альтруїзм і ще довжелезний список позитивних рис. Бо ми таки УКРАЇНЦІ! Та чи то від страху подивитись правді в обличчя, чи то від темноти і глупоти нашої, ми не зізнаємося у фатальних недоліках нашої ментальності: не почуваємось господарями на своїй землі, нединамічні характером, не розуміємо власних недоліків.

Іван Якович Франко – багатогранна, невичерпна, неординарна, глибокодумна людина, яка тонко відчуває суть речей, проникливо дивиться в майбутнє та в словах, записаних на папері, залишається безсмертним!

Не одного генія народила українська земля у кожному куточку свого простору, але скільки їхніх поривів скував рідних народ?!...

Вікторія Бойко, студентка 4 курсу ффж КДПУ ім. В.Винниченка