Відверта розмова про роботу вчителя-словесника

09 листопада 2016 Останнє оновлення: 09 листопада 2016

У кожної людини є свої страхи та фобії, але студенток четвертого курсу факультету філології та журналістики раптово скосила панічна атака під назвою «Скоро практика!». І тут не важливо, які в тебе підсумкові оцінки, як швидко ти вмієш говорити чи скільки книжок із методики лежить у тебе під подушкою. Приходить момент і ти розумієш, що ось-ось твоє життя кардинально зміниться. Залишається чекати і... , звичайно, готуватися!

І тут настав час дякувати нашим першим порадникам, викладачам із методик викладання української мови та літератури, які разом із нами переживають цей хвилюючий період.

Ганна Василівна Волчанська та Олександр Михайлович Ратушняк, як ніхто, розуміють наш стан і всю серйозність покладеної на нас відповідальності. Саме вони ламають для нас «Берлінську стіну» між університетом і школою. Вони домовляються, організовують нам дуже важливі зустрічі із досвідченими вчителями-практиками, які ми не забудемо ніколи.

Окрема подяка таким вчителям. Пам`ятайте, що ви для нас – Атланти, не лише тримаєте на високому рівні освіту своїх учнів, а ще й ділитесь із нами своїми відкриттями та таємницями, життєвим досвідом та важкими ситуаціями.

Цього тижня (триває тиждень методик навчання) в нас була ще одна зустріч із мегавчителем української мови та літератури Кіровоградської НВО ЗОШ №17 – Інною Миколаївною Капкан .

Хотілось би поділитись із вами всією інформацією, якою нас збагатила Інна Миколаївна, але це займе приблизно дві пари.

Якщо коротко: вона дала нам дійсно корисні поради, поділилася власними методами та прийомами, розповіла про те, чим може займатися вчитель (як розвиватись і в чому брати участь). Ми випробовували методи на собі, виконували вправи, виходили до дошки, і, навіть, отримували призи. Цінність яких зрозуміють лише практиканти, бо це просто неймовірні буклети із зібраними та класифікованими методами та прийомами від Інни Миколаївни. У якості реклами скажу, що в загальній сумі їх 80! 80 ідей та цікавинок для дітей. Що ще може яскравіше сказати про її любов до учнів та до нас.

Ще ми вчилися мотивувати учнів учити ту чи ту тему. Усе буде виходити набагато краще, коли вчитель буде розуміти важливість його ролі, а учень – для чого йому це знати чи це вміти. А якщо навчання буде приносити задоволення, то дитина, підліток чи юнак зможуть розкрити себе і свій потенціал. Саме для таких учнів Інна Миколаївна організовує гурток для обдарованих дітей. А ще й навчає інших педагогів як розгледіти талант і допомогти розвинути його.

Ця зустріч дійсно відверта розмова про роботу вчителя. Уперше я почула в стінах університету, що програма, яку пише Міністерство освіти, далека від реальності, не дає змогу повноцінно навчити учнів нашої рідної мови. Інна Миколаївна розповіла нам про те, що наші спогади про школу були з іншої сторони, зі сторони маленького школяра, а зараз все буде інакше. Що батьки учнів не завжди розумітимуть нас, бо в них у душі залишився ще той маленький школяр, який давним-давно був школярем-розбишакою. Чесно сказала, що ми будемо стомлюватись, що не буде вистачати часу на сім`ю чи хобі. Але в її очах горів такий вогонь любові до свого ремесла, що защемило серце і захотілось у свою школу. Але на цей раз уже вчителем…