Конференція з педагогічної практики
Цього лютого студенти VI курсу факультету філології та журналістики розійшлись по школах на педагогічну практику. Ніхто із практикантів не знав, чого їм очікувати, адже вивчення теорії дуже відрізняється від застосування її на практиці. Якщо ти опанував технологію визначення темпераменту дитини, як вивести її на розмову, делікатно зробити зауваження, то це ще не факт, що зможеш різко зреагувати, коли на перерві на тебе біжить «татарська навала» з п’ятикласників. Такими й іншими враженнями студенти мали можливість поділитись на звітній конференції, яка відбулась 14-го березня. Найцікавішими і найемоційнішими були розповіді студентів про їх перший урок. Багато хто дивився повними розгубленості очима на своїх методистів із проханням врятувати їх, забрати назад в університет на пари та лекції. Тетяна Костюк описала своє почуття так: «Я пам’ятаю, що я дуже хвилювалася, але потім зібралась і почала говорити. А от що я говорила, я не розуміла. Рот говорить, а голова навіть не чує що».
Олександра Челідзе свої враження описала так: «Педпрактику можна поділити на три фази: 1 - зляканість, 2 - страх, 3 – прив’язаність до дітей. Зі своїм 6-А класом працювалось тяжко, невпевнено, але неймовірно цікаво. Стереотипи в моїй голові були повністю зруйновані. Виявляється, діти неабияк розвинені, прекрасно мислять, веселі, жваві, розумні. На методиці про мене Ганна Василівна говорила, що я така вчителька, яка сама поставить питання і сама дасть на нього відповідь...у школі я почула від вчителя-словесника теж саме...довго не могла збагнути чому так, але потім дійшло, що головне – не давати дітям знання, а навчити їх здобувати їх самостійно, за допомогою вчителя. Один урок, другий урок, третій...і якось так сталося, що й самій сподобалось!»
Валентина Коваль під час своєї практики мала можливість працювати з дуже незвичною ученицею: дівчинка мала феноменальну візуальну пам’ять. Клюєва Єлизавета може дослівно переказати прочитане, запам’ятати великий обсяг інформації.
Дар’я Чоботар зустрілася з випускницею нашого факультету, яка уже довгий час працює в школі. Це вчитель української мови та літератури В.В Мунтян, зараз вона пенсійного віку, а колись у неї викладав ще молодий Василь Петрович Марко.
Студентки, які проходили практику в навчально-виховному об’єднані № 32 були вражені рівнем закладу: учителі, з якими практикантам випала можливість працювати мають безліч нагород, наприклад, грамоти управління освіти Кіровоградської міської ради, грамоти управління освіти Кіровоградської обласної ради, а також 8 вчителів нагороджені знаком «Відмінник освіти».
Юлія Слободенюк відмітила важливість відвідування не лише своїх уроків: « Під час практики ми мали можливість спостерігати уроки колег-практикантів. Це хороша форма роботи: ти може побачити, які помилки роблять інші, і сам намагаєшся не повторити цього, а головне – після уроку твої колеги у вічі скажуть правду: щось сьогодні не задалось, була в’ялою, що це таке ,,Сидіти на першій парті? і подібне. Тому наступного разу більше не повториш такого. Або ж: молодець, ти як справжня вчителька. Тобто стимул провести урок краще завжди був».
ЗОШ І-ІІІ ступенів №26 запам’яталась студенткам тим, що освітньо-кваліфікаційний рівень учителів сприяє підвищенню іміджу школи, позитивно впливає на створення творчого мікроклімату в педагогічному колективі, на вибір випускниками педагогічної професії та спонукає молодих освітян до постійного самовдосконалення. Також важливим фактором студентки відмітили сучасність у зміні характеру стосунків керівника з учителями та дітьми.
Студентки, які проходили практику в гімназії-інтрернаті-школі мистецтв відмітили, що вони потрапили в ідеальну школу, тому мали змогу навіть проводити на дітях експерименти!
«Бути вчителем-наставником досить важко і з тієї причини, що кількість учнів у класі велика, з цього випливає, що дисципліна погана, - говорить Олена Шевченко. Треба ще довго вчитись, щоб уміти заспокоювати учнів, не підвищуючи голос і не нервуватися. Крім того, це велика відповідальність. Практика стала для нас корисним досвідом».
Лілія Каплунова оцінила всю важливість набутого на практиці досвіду так: «Після завершення педагогічної практики я зрозуміла, що різноманітна діяльність класного керівника потребує високого рівня культури й належної психолого-педагогічної підготовки. Він повинен мати тверді переконання, бути відданим педагогічній справі, відчувати плин часу, знати про події, що відбуваються в місті, в Україні та за її межами».
Ця практика дуже багато значить для студентів, адже вона допомагає тобі зрозуміти, чи хочеш ти працювати вчителем. Були студенти, які, обираючи факультет філології, не планували далі працювати в школі, але поспілкувавшись з дітьми, звикнувши до них, насолодившись цим процесом, змінили свою думку.
Дар’я Рогова відмітила, що, якщо вона й не працюватиме в школі, то практика дала їй ті знання, які вона використовуватиме, будучи мамою та виховуючи своїх дітей.
Зараз студенти повернулись на пари і мають незрозуміле відчуття: у школі-то всі слухали їх, а тепер потрібно знову слухати викладачів. Більшості студентів хочеться повернутись до школи, до своїх учнів, і вони це робитимуть у вільний час, адже хто хоч раз спробував бути вчителем, той полюбить дітей, полюбить те відчуття, що ти все ж таки хоч чомусь та й навчив.
Студентка 4-го курсу
факультету філології та журналістики
Олександра Крикун
Інформацію надано факультетом філології та журналістики
