Як же тебе не любити, факультете мій…

05 листопада 2015 Останнє оновлення: 06 листопада 2015

У Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка свято – 30-го жовтня найстаріші факультети закладу (факультет філології та журналістики та фізико-математичний факультет) відзначали ювілей – 85-ту річницю з дня заснування.

З філологічного та фізико-математичного факультетів починається історія Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Коли в 1930 році на базі Зінов’євського педагогічного технікуму було створено Зінов’євський інститут соціального виховання 13-ї річниці Жовтневої революції, розпочав свою роботу мовно-літературний факультет, де на двох курсах навчалося 55 студентів. До речі, цікавим є те, що вже третій раз поспіль ректором КДПУ ім. В.Винниченка стають професори, доктори філологічних наук, випускники факультету філології та журналістики.

У тому ж 1930 році розпочинається й історія фізико-математичного факультету. Коли у 1933 році інститут соціального виховання було перетворено на педагогічний інститут, техніко-математичний відділ був реорганізований у фізико-математичний факультет. Тоді ж на факультеті були створені дві кафедри: кафедра математики, яка об'єднувала 7 викладачів та кафедра фізики, у складі якої було всього лише 6 осіб.

Ректор університету професор Олег Анатолійович Семенюк, привітав присутніх зі святом, нагадав про славетну історію, наголосив на значущості факультетів у підготовці висококваліфікованих фахівців, а також нагородив науково-педагогічних працівників та співробітників відзнаками Міністерства освіти й науки України, Академії педагогічних наук України, Кіровоградської обласної державної адміністрації та університету.

Продовжив вітання ювілярів секретар міської ради м. Кіровограда Іван Іванович Марковський, який вручив викладачам нагороди Кіровоградської міської ради та Кіровоградського виконкому.

Гості свята – депутат міської ради Сергій Бойко, помічник народного депутата України Олександра Володимировича Горбунова Юлія Токова та член правління благодійного фонду Станіслава Березкіна «Добротвір» Ганна Коломієць – передали вітання та вручили цінні подарунки для покращення й удосконалення навчально-виховного процесу обох факультетів.

Святкування такої значної дати пройшло з великим розмахом. Студенти готувались до святкового концерту близько місяця, факультети відбирали своїх найкращих артистів, а артисти – свої найкращі номери.
Наш університет багатий на хороших вокалістів. І значна частина співаків навчається саме на цих двох факультетах. Урочистий концерт розпочала Наталія Шевченко піснею «Якби я вміла вишивать» – дівчина хоч уже і закінчила факультет філології і журналістики, проте все одно є особливою гостею та окрасою кожного концерту. Свої вокальні здібності та безкрайню чарівність продемонстрував Сергій Анастасій, який співав пісню «Кораблі». Тетяна Фітенко заспівала пісню «Я у тебе одна». Ксенія Воробйова, артистична та елегантна співачка, а ще чарівна ведуча концерту, виконала пісню «Дитина». Дуже сподобалось присутнім виконання пісні «Лелеча доля» Каріною Ченцовою, яка запам’яталась глядачу ще з осіннього Вернісажу талантів. Також у концерті взяв участь ще один «вихідець» з Вернісажу – Дар’я Волкова, якій акомпонував на гітарі Сергій Цигульський. Разом студенти виконали пісню «Спи собі сама».

Одним з найяскравіших номерів концерту стало виконання студентами фізико-математичного факультету пісні «Show must go on». Тут прекрасним було все: і вокал, і гра на гітарах та барабані. Цей номер був справжнім вибухом!

Також наш університет може похвалитись відмінними музикантами, однією із найяскравіших «зірочок» є Олена Горелік, переможниця модельного конкурсу «Суперстудентка». Дівчина виконала мелодії відомих сучасних хітів на фортепіано. Поєднались сучасність та класика: викладачі насолоджувались красивою музикою, а студенти почули свої улюблені пісні у новій обробці.

І, звичайно, факультет філології та журналістики не міг не продемонструвати поезію у всій її красі! Олена Шевченко прочитала вірш, який рідко можна почути на урочистих концертах – ми звикли до декламування віршів «Любіть Україну» чи «Садок вишневий коло хати», але Олена обрала для свого виступу поезію Василя Симоненка «Україно! Тебе я терпіти не можу». Та не судіть з перших рядків – любов не до України покірної і поневоленої, а до України вільної і самобутньої, – ось основний смисл поезії.

Каріна Гейніх, Олександра Крикун та Вадим Кравченко продекламували вірші Тараса Шевченка, проте трохи осучаснені – класичні рядки поезій Кобзаря були доповнені злободенним «Залік, де ти, залік де ти?...» та «Якби ви знали викладачі, як студенти плачуть уночі…».

З гумором в нашому університеті теж завжди все було гаразд.
Тому команди КВК обох факультетів «змовились» та підготували дещо особливе. Команди «Вектор» та «Принцеси» зустрілись на сцені, як два різні світи: математики, які не розуміють, як філфаківці можуть не знати, як виглядає парабола, та філологи, які «втрачають свідомість», коли дізнаються, що та парабола ще й якась, вибачте на слові, «ізгібіста».
Від репу до молитви: фізмат показав і як можна молитву читати математичними термінами, і як реп про університет виконати, бо «Де найкращі тусовки? У нас в пєді!». А що точно ніхто не очікував від милих дівчат команди КВК «Вектор», так це нижній брейкданс. Респект за це дівчатам!
«Принцеси» розпочали свій виступ феєрично – під трохи відредаговану пісню Потапа «Ти філфак мойого пєда». А номер «Принцес» про особливості білого танцю на філфаці, не сумніваємось, увійде в анали гумору.

І насамкінець, не можна не згадати прекрасних, талановитих, яскравих, ведучих концерту Вадима Кравченко та Ксенію Воробйову, Єгора Мишка і Тетяну Фітенко.

Так довго готувалось свято і, на жаль, так швидко закінчилось. Проте, не будемо чекати наступного ювілею, а краще зустрінемось тим самим складом на нових і нових факультетських та університетських концертах. Студенти, спільно з викладачами, робитимуть усе для того, щоб наше спільне навчання та відпочинок проходили на найвищому рівні! Бо, як співалося у фінальній пісні концерту, «як же тебе не любити, факультете мій»!