Зустріч з Послом її Величності Королеви Великої Британії

18 листопада 2014 п’ятеро студентів-переможців різних Всеукраїнських конкурсів, що проводяться Спілкою англійської мови України в Кіровоградському державному педагогічному університеті, були запрошені на зустріч з Послом Великої Британії в Україні Саймоном Смітом до його резиденції в Києві.

Життя летить, все швидко минає, дні перекочуються із одного в інший, накручуючи події кожного, ніби на великий моток ниток із спогадів та вражень,  і переходячи у місяці, а місяці у роки. Дивне вступне речення для фідбеку про чаювання у посла, хоча і є простою істиною швидкоплинності нашого буття. Так от, до чого це я, а до того, що до посла ми збиралися довгих 8 місяців. Тож, так довго ми чекали, і так швидко все відбулося і зайняло свою нішу у спогадах (з особливим відтінком гордості) кожного з “чаювальників”. Але по порядку про все.

Ми виявилися аж занадто пунктуальними та з'явилися у резиденцію посла на півгодини раніше. Нас, звичайно, не залишили чекати під дверима, а ласкаво запросили до будинку. Зустрічала нас (хто ви думаєте??) дружина посла власною персоною! Із теплою посмішкою та щирою радістю вона відчинила нам двері та провела у спеціальну кімнату для гостей, де ми змогли зняти верхній одяг та припудрити носики (для дівчаток) чи поправити краватки ( для хлопчиків) перед зустрічі із непересічним громадянином Великої Британії. Все ще маючи трохи часу перед зустріччю ми змогли оглянути розкішний світлий хол із картинами, книжковими шафами, піаніно. Також, нам запропонували почастуватися кавою-чаєм із смачнючими тістечками. Ми встигли зробити лише по ковтку теплих напоїв, як з'явився господар будинку — Саймон Сміт (вибіг із кімнати, як хлопчик, з посмішкою на обличчі). Вітаючись, він пожимав кожному руку,і представлявся просто “Саймон”, без всяких офіційних звань чи титулів, та, навіть, прізвища. Він запропонував нам продовжити розмову, зручно вмістившись на м'яких диванчиках та кріслах, що були в холі, взявши собі кави чи чаю. Побачивши, що ми вже маємо напої, попросив собі чаю та, зайнявши своє місце, почав розмову.

Спочатку, Саймон Сміт зробив невеличкий вступ і надав слово кожному з нас. По черзі ми розповідали про себе: хто ми, що ми, звідки, чим займаємося. Кожен розповідав, що вважав за потрібне, обираючи ту частинку свого життя, якою хотілося поділитися. Пан Сміт уважно слухав всіх та задавав питання, розказуючи й про своє минуле, про цікаві події та ситуації в яких опинявся. На першому колі розмови до нас приєдналася й дружина пана Сміта, яка безперечно внесла багато яскравих фарб у спогади про цю зустріч. Розумна, відкрита, позитивна, харизматична та надзвичайно щира жінка, справжня пара своєму чоловікові вона додала тепла та хороших емоцій у наше спілкування. Вона активно брала участь у нашій розмові, розповідаючи на пару із господарем будинку про свій досвід, інтереси та враження.

Першу частину нашої розмови зайняла наболіла всім тема кризи в Україні, війни на сході, нового уряду та перспектив на майбутнє. Було важливо почути думку людини, яка перебуває у вищих колах та з перших вуст знає, що там насправді відбувається, більш того — є представником прогресивної європейської країни та може розказати про настрої в Європі. Тому, ми скористалися можливістю отримати інформацію із першоджерела і задавали багато питань, які нас хвилювали. Але, не все ж про сумне говорити. Далі почалася найвеселіша частина зустрічі. Ми почали говорити про книги! У пана Сміта запитали, яку книгу він наразі читає, але він не зміг швидко відповісти, тому що забув назву, і поки швиденько бігав за своєю книгою, пані Сміт показала книжку Джумпи Лахірі, сучасної американської письменниці бенгальського походження,та розказала із захватом про неї. Потім пан Сміт (уже глянувши назву своєї книги) розказав нам, що читає він. Далі повели розмову про улюблені книги кожного з нас, про те, чому ми їх любимо. Також, Саймон Сміт попросив,щоб ми порадили, що з сучасних чи не дуже сучасних українських авторів варто почитати і пообіцяв, що обов'язково познайомиться із творами, які йому назвали. Уже на завершення розмови пан Сміт звернувся із питанням, коли він знову може відвідати Кіровоград, тому що має величезне бажання повернутися до нашого міста та відвідати культурні місця-перлини Кіровограда. Відповідь Маргарити Іванівни Данілко, голови Спілки англійської мови в Україні, була “Завтра”. Всі дружньо посміялися, але посол пообіцяв обов'язково навідатися до нас знову.

На цій позитивній ноті ми завершили розмову. Всі підвелися прощатися і тут хтось запитав про піаніно, хто на ньому грає, пан Сміт відмовив, що то пані Сміт дає концерти, але господарка будинку відхрестилася від цього. Тоді Андрій Скалкович, який зайняв 2 місце у NPSC, 2014продемонстрував свої музичні таланти. А після Саймон Сміт зіграв на піаніно для нас. Ми також сфотографувалися гуртом та залишили свої сліди у вічності —книзі відвідувань резиденції. Наприкінці зустрічі пан Сміт розказав нам, що дуже любить Київ, любить гуляти із дружиною пішки містом та насолоджуватися архітектурою столиці. Побажавши один одному гарного дня та ще раз потиснувши руки із господарями будинку, ми розпрощалися. Пан Сміт пішов далі виконувати свої обов'язки Надзвичайного і Повноважного  Посла Великої Британії в Україні, а ми, натхненні та вражені, пішли гуляти Києвом або у справах.

Оксана Шиманович, студентка факультету іноземних мов КДПУ, виграла приз глядацьких симпатій у Національному конкурсі з ораторського мистецтва 2014.