Вітальне слово
рідному філологічному факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечнікова з приводу його 75-річчя.
Мені в житті дуже пощастило: я навчався на філологічному факультеті Одеського університету саме в першій половині 60-х років, коли на кафедрі української літератури склалась група викладачів, кожний з яких був непересічною особистістю і прекрасним професіоналом-літературознавцем. Що не ім’я – то легенда. Іван Дузь, Григорій Вязовський, Василь Фащенко, Андрій Недзвідський, Михайло Левченко… Фронтові офіцери у минулому, у кожного з них - бойові ордени. Не прогинались ні перед ким. Були горді своїм українством і нас вчили шанувати свою приналежність до рідної культури.
Своєрідний дух шістдесятництва на той час сягнув свого апогею. Саме це заманило на філфак із сіл та містечок Одещини, Поділля та інших регіонів України сотні дівчат і хлопців, які прагнули чогось досягти якщо не в письменстві, то у філології… І та плеяда наших викладачів, і ті кілька сотень дерзновенних студентів, і особливе, пройняте вільнолюбством одеське повітря утворили прекрасне інтелектуальне середовище, в якому відбувалось пришвидшене формування молодої особистості. У мене й досі немає сумніву, що тогочасний філологічний факультет Одеського університету був найкращим на Україні. І таким для мене він залишається і досі.
З тих часів я виніс один твердий педагогічний висновок - свого роду «золоте правило». Секрет успіху вузівського навчання доволі простий: він абсолютно залежний від наявності у вузі такої наукової та навчальної атмосфери, яка сама по собі формувала б студента як особистість і як професіонала. Йдеться про те, що саме перебування в цій атмосфері є чинником і навчальним, і формуючим.
Працюючи завідуючим кафедрою української літератури, ректором Кіровоградського педагогічного університету імені Володимира Винниченка й добре знаючи це «золоте правило» вузівської освіти, я весь час робив і роблю усе від мене залежне для утворення подібної атмосфери. Пам’ять про те благодатне середовище, в якому пройшли мої студентські роки, завжди змушувала до цього.
Низький уклін тобі, мій рідний факультете! Ти подарував мені свято, яке завжди зі мною. Хай Божа Благодать завжди буде з тобою, з тими хто навчає і з тими, хто навчається у твоїх стінах!