«СОЛОВЕЙ СПІВАЄ. ДОКИ ГОЛОС МАЄ»
«СОЛОВЕЙ СПІВАЄ. ДОКИ ГОЛОС МАЄ»
кажуть … що мова наша – солов’їна
гарно кажуть
але затям собі
що колись
можуть настати і такі часи
коли нашої мови
не буде пам’ятати
навіть найменший
соловейко
тому не можна покладатися
тільки на солов’їв…
(Іван Малкович)
В останній день січня 2020 року в Кропивницькому режисер-постановник Сергій Кримський презентував документальний фільм «Соловей співає. Доки голос має». Авторка ідеї та сценарію, продюсерка Леся Воронюк. Ці молоді люди самі шукали фінанси, зйомки проводили в Україні, США, Ізраїлі, Білорусі впродовж трьох років.
До міста авторів запросила колишня студентка й аспірантка нашого університету, кандидат філологічних наук, головний редактор «Нової газети» Інна Тільнова.
На екрані знайомі обличчя колег і соратників у боротьбі за українське правдиве слово, майже всі бували в нашому університеті: Павло Юхимович Гриценко, Олександр Данилович Пономарів, Лариса Терентіївна Масенко, Юрій Шевчук… Ми вже напам’ять знаємо їхні аргументи про необхідність збереження української мови, відновлення її питомих рис, упровадження в усі сфери життя. Проте є ще люди, які не розуміють елементарних речей, як той житель Донбасу, який, переїхавши до Ізраїлю, учить іврит, проте в Україні не бажав знати українську мову. Ця людина заперечує свої ж попередні слова, затято лукавить, маніпулює поняттями: мовляв, то ж Ізраїль, там необхідно вчити мову корінного населення, а в Україні я бажаю говорити тільки російською, бо я так звик.
Усесвітньо відомий чесько-французький письменник Мілан Кундера писав:
«Першим кроком у ліквідації народу є позбавити його пам’яті. Знищіть його книжки, його культуру, його історію. А потім накажіть комусь написати нові книжки, створити нову культуру, винайти нову історію. Незабаром нація почне забувати, чим вона є і чим вона була. Навколишній світ забуде про неї ще швидше».
Одним з найголовніших чинників існування нації є мова, яку необхідно берегти краще, ніж кордони держави. На прикладі івриту у фільмі показано, що з мертвої мови можна зробити живу, якщо є прагнення й життєва необхідність усього суспільства. І навпаки, цілком живу білоруську мову через переслідування й притлумлення найвищим керівництвом, через запровадження офіційної двомовності можна за порівняно невеликий проміжок часу зарахувати до переліку тих мов, що зникають.
Талановитий Сергій Кримський упродовж 31 січня невтомно розповідав про важливість показаних у фільмі проблем і журналістам, і телеглядачам, і радіослухачам, і школярам, і військовим, і студентам, і всім охочим кропивничанам та жителям області. Автори не давали готових рецептів, ніяким чином не коментували слів учасників зйомок, не розставляли акценти: те біле, а те чорне. Проте притомним людям усе було зрозуміло.
Завдяки ректорові Центральноукраїнського державного педагогічного університету професору Олегові Анатолійовичу Семенюкові в нашому навчальному закладі організовано два покази з трьох запланованих. О 13.00 фільм переглянули школярі не лише з Кропивницького, а й з Компаніївки, Новоукраїнки, Голубієвичів. Не було де яблуку впасти. Разом з дітьми приїхав і наш колишній студент – міський голова Новоукраїнки Олександр Олександрович Корінний.
О 15.00 «Солов’я» подивилися військові 3-го окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго, студенти й викладачі університету, містяни. Коли ти чуєш російську на війні, то не знаєш: свій чи ворог. Коли лунає українська, то це точний маркер – свій.
Автори фільму «Соловей співає. Доки голос має» ще раз переконали: необхідно спілкуватись українською мовою, зокрема під час бойових дій, в армії, пильно оберігати від чужих впливів свої українські прізвища та імена, читати, навчатись українською, примножувати її багатства, співати рідною мовою колискові, освідчуватися в коханні, знімати кіно.
Побажаймо авторам перемоги на фестивалях, нових творчих Говерл та Еверестів. А після оприлюднення картини в інтернеті зробімо цей фільм навчальним, демонструймо його учням і студентам, щоб са́ме молоде покоління зрозуміло й прийняло розумом і серцем слова, які я написала як гасло на своїй інтернет-сторінці: «Українська мова – стилет і стилос, оберіг і фортеця, цивілізаційний поступ і собор душі нашої невмирущої нації».
Професор, завідувач кафедри
української мови С.Л.Ковтюх
