Юлія Фещенко

(студентка ІV курсу факультету педагогіки та психології)

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – д. п. н., професор О. М. Ткаченко

Актуальність дослідження. Найвідповідальніший і найбільш хвилюючий етап у житті дитини 6–7 років – перехід із дошкільного навчального закладу до початкової школи. Зазвичай цей період пов'язаний не лише з набуттям дитиною нового статусу, відкриттям у собі нових можливостей, а й із труднощами, які виникають у неї при входженні у нове соціальне середовище, зміною провідного виду діяльності. Від успішного розв’язання цієї проблеми залежить адаптація дитини до шкільного життя, оволодіння нею навчальною діяльністю і, як наслідок, формування всебічно розвиненої особистості. Саме тому готовність до школи є актуальною проблемою сьогодення.

Більшість дітей бажають іти до школи, і це дуже важливо, адже така потреба «відкриває» смислову сферу індивіда, робить її гнучкою і чутливою до нових соціально-значущих впливів і змін. Однак давно вже у психології відомий факт, що бажання першокласників є дуже поверхневими і необґрунтованими: дитина хоче оволодіти новою соціальною роллю («школяр»), яка приваблює своєю зовнішньою атрибутикою та ритуальністю. Тому перед тим, як відправляти дитину до школи, потрібно обов’язково підготувати її до відповідального кроку, адже саме від цього залежить успішність її навчання, якість формування освітніх компетентностей дитини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему готовності дитини до школи, різні її види розглядали у своїх працях такі науковці, як Л. І. Божович, Л. А. Венгер, Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, Н. О. Головань та ін. Особливе місце ця проблема займає у творчій спадщині В. О. Сухомлинького. Видатний вітчизняний педагог звертає увагу на мало вивчений різновид готовності дитини до школи – трудову.

Мета статті: вивчити погляди вітчизняного педагога В. О. Сухомлинського на трудову готовність дитини до школи.

Анастасія Гаріфулліна та Олена Байбароша

(cтуденти ІІI курсу факультету педагогіки та психології)

Кіровоградський педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький

Науковий керівник — викладач Наталя Андросова

Постановка проблеми. У зв’ язку з реформуванням освіти в Україні усучасних школах актуальною є проблема адаптації першокласників до навчання в школі. Період адаптації першокласника до нового кола спілкування, до шкільного життя, до збільшення фізичного та емоційного навантаження. Учень має пристосуватись до умов навчально-виховного процесу, адаптуватися до нової для себе систематичної навчальної роботи, вимог класно-урочної системи, соціального середовища дитячого колективу, вимог, які висуває вчитель. Маючи багато нових шкільних обов’язків, він повинен ретельно й разом з усім класом працювати на уроці, бути стриманим, вчасно готувати домашні завдання та долати певні труднощі навчання.

Навчально-виховний процес у школі ставить перед першокласником низку вимог, а саме: пристосування до заданого темпу уроку, швидкої зміни видів діяльності, потреба вставати та відповідати на запитання вчителя та ін.

Аліна Кісіль

(студентка ІІІ курсу факультету педагогіки та психології)

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені В. Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – Наталя Андросова

Постановка проблеми. Ідеї видатного педагога-гуманіста В. Сухомлинського є своєчасними, залишаться актуальними для педагогічної теорії та практики ще тривалий час, виступаючи своєрідним гаслом школи майбутнього. На сьогодні завдання творчо реалізувати його ідеї, принципи, методи в початковій школі – одне з ключових завдань освітнього простору. Яскравим прикладом розв’язання зазначеної проблеми є педагогічний досвід Кіровоградської загальноосвітньої школи I ступеня «МРІЯ», опорної школи міста та області щодо творчого впровадженню педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського.

Формулювання цілей статті. Мета нашої статті – розкрити ключові ідеї, методи, форми, засоби роботи В. Сухомлинського і показати їх актуальність і практичну реалізацію у навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи першого ступеня, зокрема на базі однієї з шкіл, де ми проходили практику.

Віти Лимар

(студентки ІІI курсу факультету педагогіки та психології)

Кіровоградський педагогічний університет

імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – викладач Наталя Андросова

Постановка проблеми. Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається в житті дитини. До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом. Також необхідно розуміти, що у маленького дитячого суспільства теж є свої важливі проблеми – проблеми в спілкуванні, проблеми з уроками, проблеми з вчителем. Найчастіше в перші дні вересня школяр перебуває у відмінному настрої, він радий новим знайомствам, новим заняттям. Але з кожним днем зростає навантаження, вчителі роблять зауваження і бажання до навчання зникає.

Аналіз останніх досліджень. На сьогоднішній день проблема адаптації дитини до школи є дуже важливою та актуальною. Здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з окресленого питання та самого поняття "адаптація"у дослідженні О. Кочерги та М. Пристанської. Проведення спостереження за адаптацією учнів протягом першого тижня навчання дитини у школі.

Валерія Опара

(студентка 4 курсу психолого-педагогічного факультету)

Криворізький державний педагогічний університет, м. Кривий Ріг

канд.пед. наук, доцент – Ніна Білоконна

Постановка проблеми. Важливість виховання толерантності, як однієї із якостей гуманної особистості пов’язана з тим, що сьогодні перед суспільством в першу чергу постають цінності і принципи, необхідні для його загального виживання і вільного розвитку, тобто стратегія ненасильництва, терпимості до чужої позиції, цінностей, культури, ідеології, необхідності до взаємного порозуміння, пошуку компромісів у вирішенні будь-яких питань.

Толерантність – важлива моральна якість особистості, завдяки якій спілкування між людьми стає виваженим, що сприяє знаходженню істини навіть у конфліктній ситуації. Це уміння жити в мирі і терпимості до різних людей, вірувань, позицій, здатність відстоювати свої права і свободи і при цьому не порушувати права і свободи інших, готовність до конструктивної взаємодії та взаєморозуміння з людьми, незалежно від їхніх поглядів і поведінки як основи цивілізованих стосунків

Більшість науковців схиляються до думки, що толерантність потрібно виховувати у дітей з дошкільного віку. Проблема гуманних взаємин дошкільників у науковій літературі (Д.Ельконін, О.Запорожець, В.Котирло, О.Кононко, М.Лісіна, Т.Поніманська, Ю.Приходько та ін.) розглядалася у різних аспектах.

У молодшому шкільному віці закладаються вихідні моральні цінності, норми, відбувається розуміння цінності своєї постаті та інших людей, виховується толерантність, почуття солідарності й прагнення до співробітництва. Завдяки пластичності нервової системи, відкритості впливу дорослого, молодші школярі інтенсивно засвоюють різні знання про навколишній світ, починають активно засвоювати цінності суспільства, знайомитися з соціальними ролями (Ш.Амонашвили, Л.Виготський, ГЛюблінська та ін.). Надзвичайно важливими є урока літературного читання, на яких вивчаються твори Василя Олександровича Сухомлинського.

Аналіз останніх публікацій. Ідеї толерантності обґрунтовані в працях видатних філософів, соціологів та педагогів. Проблема толерантності наприкінці XX і початку XXI століття виступає як одна із важливих у сучасній педагогічній науці. Проблеми толерантності, безконфліктності, тактовності перебували в полі зору таких вітчизняних дослідників, як О.Алексюк, Т.Алексєєнко, О.Безпалько, А.Капська, А.Макаренко, О.Савченко, В.Сухомлинський. Серед учених, які суттєво вплинули на розвиток проблематики виховання молоді в дусі толерантності, слід назвати І. Беха, А.Мудрика, О.Рибака, О.Сухомлинську. Разом з тим, недослідженим аспектом взаємин дітей молодшого шкільного віку є формування толерантних стосунків у навчально-виховному процесі.

Мета статті полягає у виявленні можливостей творів Василя Сухомлинського щодо формування толерантності молодших школярів.