РОЛЬ ВЧИТЕЛЯ В АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

Віти Лимар

(студентки ІІI курсу факультету педагогіки та психології)

Кіровоградський педагогічний університет

імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – викладач Наталя Андросова

Постановка проблеми. Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається в житті дитини. До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом. Також необхідно розуміти, що у маленького дитячого суспільства теж є свої важливі проблеми – проблеми в спілкуванні, проблеми з уроками, проблеми з вчителем. Найчастіше в перші дні вересня школяр перебуває у відмінному настрої, він радий новим знайомствам, новим заняттям. Але з кожним днем зростає навантаження, вчителі роблять зауваження і бажання до навчання зникає.

Аналіз останніх досліджень. На сьогоднішній день проблема адаптації дитини до школи є дуже важливою та актуальною. Здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з окресленого питання та самого поняття "адаптація"у дослідженні О. Кочерги та М. Пристанської. Проведення спостереження за адаптацією учнів протягом першого тижня навчання дитини у школі.

Виклад основного матеріалу. Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.

Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя.

Василь Олександрович Сухомлинський наголосив: "Дехто думає, що любити дітей це найлегша справа, найпростіша. Бути добрим, бути рідним своїй дитині, бажати добра, бути доброзичливим – це вже і є любов. Насправді це не так. Любити дітей – це, я б сказав, найтонша, найскладніша і наймудріша річ, яка приходить з досвідом. Справжня любов поєднує в собі відповідальність за дитину і бажання добра. Якщо є відповідальність, то є і вимогливість. Справжня вимогливість – це дитя любові і відповідальності" [1].

У забезпеченні комфортності навчання велику роль відіграють дорослі учасники освітнього процесу – вчителі, батьки, психологи, соціальні педагоги, вихователі. Особові якості педагогів, збереження тісних емоційних контактів дітей з дорослими, постійна і доброзичлива, конструктивна взаємодія педагогів і батьків – основа створення і розвитку загального позитивного емоційного фону відносин в новому соціальному просторі, де співпрацюють вчителі і батьки, забезпечує зниження рівня тривожності у всіх суб'єктів педагогічного процесу в цілому. Це дозволяє зробити період адаптації першокласників недовгим, а результати його - високими.

Початок навчання в школі – один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей, як в психологічному, так і у фізичному плані. Поступивши до школи, дитина стає школярем далеко не відразу. Цей момент є новим. Провідною діяльністю стає учбова діяльність.

На основі навчальної діяльності розвиваються такі психологічні новоутворення: у центр свідомості висувається мислення, відбувається перехід до стадії формальних операцій, розвивається пам'ять. У цей період сприйняття стає більш аналітичним, приймає характер організованого навчання, а емоційні стани починають впливати на міжособистісні стосунки.

Головна роль у створенні сприятливого клімату в класі належить вчителеві. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час перерв, в позашкільній діяльності і в спілкуванні з однокласникам. Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога і соціального педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.

Саме перші дні навчання є надзвичайно важливими. Навчання в школі має бути для учня джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами. Заздалегідь батькам потрібно замислитись, чи готова дитина до школи? За основу готовності приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить; хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам'ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливо, щоб дитина мала здатність до навчання. Саме від готовності залежить адаптація малюка до шкільного життя, оволодіння ним навчальною діяльністю, врешті-решт, формування особистості. Часто батьки, а іноді й учителі вважають основними показниками готовності до школи.

Прикладом вдалої адаптації учнів до навчання є такі форми роботи вчителя Ірини Олексіївни Шмундр у ЗОШ № 6: гра «Розкажи про улюблену іграшку», «Мої мрії у садочку про школу», «Тісне коло», нагадування учням, що вони одна родина, постійне привітання свого сусіда зранку, аплодисменти кращій відповіді, вияв захоплення невербально.

Вчитель постійно спілкувалася із батьками та радила їм, які настанови та побажання слід надавати дитині перед школою, про що обов’язково варто розмовляти з дитиною вдома, на які моменти звертати увагу.

Висновки. Якщо надії малюка на радість шкільного життя справджуються, зміцнюється допитливість, виникає інтерес, який і є сильним мотивом учіння. Коли ж мотив, заради якого учень вчиться, змінюється, це принципово позначається і на усій його навчальній діяльності. У малюків, які вступають до школи, відмінності в підготовці разючі: один почав читати ще в 5 років, для іншого - книжка лише іграшка; один нетерпляче чекає першого вересня, а другий - як злякане пташеня, що потрапило в клітку. Як же орієнтуватися у цій різноманітності? Вдумливий учитель користується своїми безвідмовними інструментами - умінням спостерігати, створювати ситуації, що потребують саморегуляції поведінки дитини, спонукають до висловлювань, виявлення своїх почуттів.

Таким чином, мотивація – це одна з найважливіших умов, що забезпечує успішне формування в учнів знань, слугує для них джерелом отримання нової інформації та осмислення її, розвитку мовлення та самостійного розуміння матеріалу.

Бібліографія

1. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям /В. О. Сухомлинський// Вибр. твори: В 5-ти т. Т. 3. К.: Рад. школа, 1977. – С. 7-279.

2. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський //Вибр. твори: В 5-ти т. Т. 2. К.: Рад. школа, 1976. – С. 419-654.

3. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором / В. О. Сухомлинський //Вибр.твори: В 5-ти т. - Т. 4. К.: Рад. школа, 1976. – С. 393-626.