АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ В ШКОЛІ ЗА ІДЕЯМИ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Анастасія Гаріфулліна та Олена Байбароша

(cтуденти ІІI курсу факультету педагогіки та психології)

Кіровоградський педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький

Науковий керівник — викладач Наталя Андросова

Постановка проблеми. У зв’ язку з реформуванням освіти в Україні усучасних школах актуальною є проблема адаптації першокласників до навчання в школі. Період адаптації першокласника до нового кола спілкування, до шкільного життя, до збільшення фізичного та емоційного навантаження. Учень має пристосуватись до умов навчально-виховного процесу, адаптуватися до нової для себе систематичної навчальної роботи, вимог класно-урочної системи, соціального середовища дитячого колективу, вимог, які висуває вчитель. Маючи багато нових шкільних обов’язків, він повинен ретельно й разом з усім класом працювати на уроці, бути стриманим, вчасно готувати домашні завдання та долати певні труднощі навчання.

Навчально-виховний процес у школі ставить перед першокласником низку вимог, а саме: пристосування до заданого темпу уроку, швидкої зміни видів діяльності, потреба вставати та відповідати на запитання вчителя та ін.

Аналіз досліджень. Проблемами підготовки дитини займались такі науковці, як А. Богуш, Н. Бібік, М. Вашуленка, Н. Гавриш, О. Кононко, С. Л. Пироженко, З. Плохій, К. Прищепа, Г. Суворова, А. Середняцька та ін. 

Проблема адаптації в навчанні і вихованні дітей молодшого шкільного

віку досліджувалась такими педагогами і психологами, як Л. Артемова, В. Кузь, Г. Люблянська, О. Проскура, О. Савченко, Д. Струннікова; діагностика готовності до шкільного навчання – О. Венгер, Ю. Гільбух, В. Дубровіна та ін.

Формулювання мети статті. Проаналізувати процес адаптації першокласника до навчання в школі з погляду В. О. Сухомлинського.

Виклад основного матеріалу. Педагогічні ідеї і праці В.О.Сухомлинського швидко привернули увагу численних дослідників і всієї педагогічної громадськості. Павлиська школа ще за життя Василя Олександровича стала своєрідною педагогічною лабораторією, академією, місцем педагогічного паломництва.

Виховання і навчання на першому ступені школи є тісно взаємопов’язаними та зорієнтованими на те, щоб формувати в учня бажання і вміння вчитися, задовольняти безпосередні інтереси до пізнання навколишнього світу та самого себе, разом із сім’єю навчати гуманно й етично поводитися з людьми. Однак навчання дітей починається ще до школи – у сім’ї, дитячому садочку. Тому, організовуючи навчально-виховний процес у школі, слід ураховувати, наскільки дитина підготовлена до навчання [1, 43].

Адаптація дитини до нових умов середовища – складний процес, який супроводжується цілою низкою негативних зрушень у дитячому організмі, що відбуваються на всіх рівнях, у всіх системах (фізіологічній, нервовій, ендокринній, системі травлення тощо) та проявляються у поведінці дитини.

Неправильно побудований режим дня, відсутність необхідних умов для гри, нездатність дитини самостійно справитися з навчальним навантаженням, неприйняття дитячим колективом – також уповільнюють процес адаптації дитини та призводять до нервового напруження, яке спричиняє стан психічного стресу.

Школа повинна бути цікавою для дітей: «Треба так ввести їх в шкільний світ, щоб перед ними відкривалися все нові і нові радості, щоб пізнання не перетворювалося в нудне вчення. І разом з тим, щоб школа не перетворилася на суцільну, зовні захоплюючу, але порожню гру». Дитина - дослідник за природою, тому потрібно вчити його «через казку, фантазію, гру, через неповторну дитячу творчість» [1, 45].

В. О. Сухомлинський наполягав на тому, що застосування гри в навчальному процесі забезпечить поступове залучення дитини до навчального процесу, її повноцінний розумовий розвиток. З цього приводу вчений писав: «У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості і любові до знань» [1, 46]. Гра в школі відіграє важливу роль для адаптації, адже з її допомогою дитина краще адаптується до нового середовища. Також гра допомогає перейти від ігрової діяльності до навчальної.

Сухомлинський В. О. пропонував навчати дітей переважно поза шкільними стінами, на вулиці: «Серед природи дитині треба дати можливість послухати, подивитися, відчути. Не можна перетворювати дітей у пасивний об'єкт сприйняття слів » [2].

Відомо, що чим вище просувається по щаблях знання школяр, тим глибше і різнобічніше у нього повинно розвиватися абстрактне мислення. Дитина мислить образами. «Образне мислення, - вважав В. О. Сухомлинський, - необхідний етап для переходу до мислення поняттями. Я прагнув до того, щоб діти поступово оперували такими поняттями, як явище, причина, наслідок, подія, зумовленість, залежність, відмінність, подібність, спільність, сумісність, несумісність, можливість, неможливість. Оволодіти цими поняттями неможливо без дослідження живих фактів і явищ, без осмислювання того, що дитина бачить своїми очима, без поступового переходу від конкретного предмета, явища до абстрактного узагальнення.

Говорячи про індивідуальний підхід до кожної дитини, В. О. Сухомлинський зазначає: «якщо в школі, скажімо, шістсот учнів, то це означає, що треба шукати шістсот індивідуальних стежок» [2, 639].

Гуманізм педагогічної системи В. О. Сухомлинського ґрунтується на положенні про самоцінність людини, її праві на свободу і гідність як неповторної індивідуальності. У своїх працях педагог наголошував на тому, що вихователеві необхідно знаходити в дитині найкращі риси, на які можна спиратися у навчально-виховному процесі, підбирати цікаві форми роботи для розвитку індивідуальності кожного вихованця, дотримуватися гуманних взаємин між ним і дитиною та всіма учасниками виховного процесу. Василь Олександрович стверджував, що найцінніше в дитині – її індивідуальність, неповторність внутрішнього світу, своєрідність здібностей, її потенційних можливостей.

Для кожного, хто відкриває для себе світ творчості СухомлинськогоВ.О., стає беззаперечною істина: «Сьогодні його ідеї актуальні, як і багато років назад. Нам треба тільки подивитися на них по-новому, переосмислити, адаптувати до  сучасних умов» [3, с. 563].

Висновок. Отже, для дитини перші дні навчання в школі - це нелегкий період. Адже саме в початковій школі дитина вперше стане суб’єктом соціально-нормованої діяльності, коли виконувати слід не лише те, чого хочеться, а й те що треба, і саме так, як цього вимагають дорослі-вчителі. Тому цей період супроводжується цілою низкою негативних зрушень у дитячому організмі, яких вчителі повинні уникнути. Сухомлинський В. О. пропонує цілу низку цікавих форм роботи для розвитку індивідуальності кожного вихованця, дотримуючись гуманних взаємин між вчителем і дитиною та всіма учасниками виховного процесу.

Бібліографія

1. Степанова, Н. Угадай настроение. Диагностика готовности ребенка к школьному обучению // Дошкольное воспитание. – 2008. – № 11. – С. 43–46.

2.Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976 – 1977. – Т. 5. – 639 с.

3.Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві/В. О. Сухомлинський //

Вибр. твори: В 5-ти т. – Т. 2.К. : Рад. школа, 1976. – С. 419-654.