Розмови про професію
Величезну роль для випускника грає спілкування з представниками професії, які могли би тут і зараз поділитися секретами обраного фаху: життєвими історіями, підказками, порадами і рекомендаціями, яких не знайти у підручнику чи текстах вправ.
Цього разу старшокурсникам випала нагода поговорити з Наталею Шульгою, випускницею нашого університету, освітянкою і перекладачкою, хоча сама пані Наталя свою роботу воліє називати language assistance. Вона забезпечує міжмовну комунікацію на стику письмового перекладу, усного перекладу-супроводу (community interpreting) і фактичного фіксерства, тобто координації іноземців на місці, що включає проактивне спілкування, вирішення питань логістики й побуту, убезпечення комунікації з представниками місцевих громад тощо. До агресії РФ пані Наталя активно співпрацювала з регулярними місіями Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини (osce/odihr), які спостерігали за проведенням виборів в Україні, в від найперших днів збройної агресії і по сьогоднішній день — з представництвами великих міжнародних гуманітарних організацій, які опікуються питаннями медичної допомоги постраждалим від російської агресії, підтримки переміщених осіб і надають іншу доброчинну допомогу нашій країні.
«Для роботи в міжнародних гуманітарних організаціях, — говорить пані Наталя, — надзвичайно важливо поділяти їхні гуманістичні цінності. Адже ніхто з волонтерів, що приїжджають працювати в Україну, особливо під час нинішньої війни, роблять це не заради грошей, а тому що мають непорушні переконання й віру в людину, в суспільство, в права людини та необхідність боронити не просто чиюсь ідентичність, а людську гідність загалом».
Величезний досвід роботи перекладачкою і координаторкою гуманітарних проєктів дозволяє пані Наталі говорити про критерії відбору перекладачів у такі місії, про очікування роботодавців від молодих спеціалістів і про те, які помилки роблять вони… на власному досвіді.
В аудиторії ми навіть розіграли кілька рольових ігор і нестандартних життєвих ситуацій, в які потрапляють перекладачі, убезпечуючи порозуміння між представниками різних культур. Ну, і куди ж без «сімейного фото» наостанок.
