Безумовно, вирішення проблеми цілісності особистості уможливлює визначення питань смислу і цінності людського життя, упрозорення універсальності і унікальності людської природи і сутності внутрішнього світу, призначення людини і укріплення та збереження здоров’я: психічного, психологічного, фізичного.

Втім цілісність як інтегроване утворення, що поєднує в собі усе розмаїття природно-соціально-духовного змісту особистості й визначає особливості її індивідуального відображення безперервних перетворень різноманітних загальних і часткових властивостей у відповідності із суттєвими трансформаціями світу, саме поняття потребує обґрунтованого висвітлення і вивчення.

Нормативне уявлення індивіда про себе пов’язано з його цілісністю й, навпаки, викривлене призводить до певних психічних розладів або психологічних проблем (Н. Нєпомняща). Окрім цього, цілісність особистості тлумачать як інтегративну характеристику особистості в цілому. Інтегрований, відкритий, усталений і стабільний, оптимально функціонуючий й схильний до розвитку суб’єкт, власне особистість, яка здатна до самоактуалізації (за А. Маслоу). Деякі дослідники трактують цілісність особистості як певну систему, яка утворюється на підґрунті єдності самості і соціальної ідентичності (Г. Балл, Ф. Лерш). Досить поширеним є визначення про цілісність, як таку, що самоорганізовується через переживання власного досвіду буття як особистості (К. Васильєв, В. Кєласьєв). Частина вчених обстоюють думку про цілісність особистості, що базується на довірі людини до власної досконалої природи. Ключовим поняттям є самодовіра, ціннісне ставлення до себе, інших, світу (С. Гілліген, М. Еріксон). А також цілісність особистості подають як діяльнісно-системну характеристику (С. Максименко, Л. Станкевич).

Анотація: Стаття присвячена питанням, які виникають на сучасному етапі у спільній роботі сім’ї та школи в умовах їх соціального партнерства.

Ключові слова: сім’я, школа, взаємодія, освітній процес, виховання.

Аннотация: статья раскрывает вопросы, которые возникают на этапе обоюдной работы семьи и школы в условиях их социального партнерства.

Ключевые слова: семья, школа, взаимодействие, учебный процесс,  воспитание.

Анотація. У статті розглядається питання психологічного супроводу учнів, що займаються дослідницькою діяльністю в Маловисківській гімназії. Зокрема, аналізується стан роботи психологічної служби, методичних об’єднань та предметних кафедр в напрямку підготовки учнів до науково-пошукової діяльності. В даній статті пропонується тренінгове заняття з розвитку комунікативної компетентності та ораторських здібностей.

Ключові слова: дослідницька діяльність, супровід, підготовка, тренінг, компетенція.

Аннотация. В статье рассматриваются вопросы психологического  сопровождения учеников, занимающихся научной деятельностью в Маловисковской гимназии. Анализируется работа психологической службы, методических объединений, предметных кафедр по подготовке учеников к научно-исследовательской деятельности. В статье предлагается тренинг развития коммуникативной компетенции и ораторских способностей.

Ключевые слова: исследовательская деятельность, подготовка, компетенция, тренинг.

Annotation. In the article there are questions of psychological and pedagogical accompaniment of pupils who are occupied with the research activity in the gymnasia of Mala Vyska.  In particular  the state of work of psychological service, methodical unities, the departments of subjects in the direction of preparing pupils for scientific and searching activity is analysed. In this article  the training  of development of communicative competence and organizational capabilities is offered.

Key words: research activity, accompaniment, preparation, training, competense.

Одною із актуальних проблем реформування вищої сучасної школи є професійна підготовка майбутнього практичного психолога, професійні компетенції якого мають відповідали актуальним потребам сьогодення. Під час професійної підготовки  у вищому навчальному закладі майбутній практичний психолог має  оволодіти узагальненою системою наукових знань, професійно важливих умінь та навичок, необхідних для здійснення психокорекційної, консультаційної, психотерапевтичної, психопрофілактичної роботи.

Діяльність психолога за своїм змістом та характером складна, різнопланова та відповідальна, адже її метою є підвищення психологічної компетентності людини, надання їй професійної допомоги, попередження і подолання різного роду психологічних  проблем.

Успішна професійна діяльність психолога залежить, насамперед, від його уміння організовувати свою роботу на основі професійно виваженого, науково обґрунтованого спілкування з суб’єктами сфери взаємодії.

Професійне спілкування – це спеціально організований на наукових засадах, керований процес обміну повідомленнями, організація взаєморозуміння, досягнення оптимальної взаємодії, взаємопізнання в різних видах діяльності учасників професійно спрямованої комунікації [2,16].

Ключові слова: культура діалогу, формування культури діалогу, діалогічна свідомість.

Професія психолога відноситься до класу професій «людина - людина» або «людина - група» і входить до групи так званих професій, що допомагають людям, а значить, повинна здійснюватися за принципом діалогічного взаємодії. Якість професійної діяльності психолога багато в чому визначається саме рівнем розвитку у нього здатності до діалогу і формування культури діалогу. При цьому високий рівень культури діалогу однаково необхідний психологу-практику (в професійному діалозі з клієнтом), психологу-досліднику (в професійному діалозі з колегами і явищами науки) і викладачу психології (в професійному діалозі зі студентами).

Однак практика показує, що у багатьох фахівців, які професійно займаються психологією, недостатньо розвинені особистісні якості та професійні вміння, що забезпечують діалогічне спілкування (діалогічне мислення, емпатія, рефлексія і т.п.). В результаті психолог виявляється нездатний до прийняття «Іншого» як безумовної цінності, орієнтується на директивні способи впливу, часто вдається до маніпулювання, тим самим порушуючи етичні норми професії.

Вирішення труднощів в діалогічному спілкуванні у майбутніх психологів пов'язано з усвідомленням раніше набутого індивідуального досвіду діалогу, на основі якого відбувається прогнозування результату взаємодії та можливості досягнення цього результату. Труднощі дозволяють виявляти актуальність тих чи інших аспектів діалогічного спілкування, а також слабкі сторони підготовки до нього майбутніх психологів.