ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО В МУЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Наталія Удод

(магістрант 6 курсу навчально-наукового інституту педагогіки і психології)

Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, м. Суми

Лариса Пушкар

(кандидат педагогічних наук, доцент)

Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, м. Суми

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент Л. В. Пушкар

Анотація. У статті розглянуто наукові здобутки педагогічної спадщини С.О. Сухомлинського; проаналізовано важливість застосування досвіду видатного педагога у музичному виховання дітей дошкільного віку.

Ключові слова: музичне виховання, педагогічний досвід, діти дошкільного віку, особистість.

Музичне виховання дітей є невід’ємним компонентом сучасної дошкільної освіти в Україні, яке спрямовано на опанування дошкільниками, відповідно до віку, музичним культурним досвідом, що співвідноситься з доктринальними положеннями Закону України «Про дошкільну освіту», Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Концепції національного та дошкільного виховання та інших нормативних документів України в галузі дошкільної освіти. У зв’язку з цим, на сучасному етапі розвитку освітньої галузі одним з найважливіших завдань дошкільної освіти є формування вітчизняної системи музичного виховання, здатної здійснювати цілеспрямований, організований і контрольований процес музичної освіти, розвитку і виховання дітей дошкільного віку [1, c. 10].

У педагогічній науковій та методичній літературі знайшли відображення різноманітні складові музичного виховання дошкільників. Так, загально-теоретичні проблеми музичного та культурного розвитку особистості досліджено у працях Б. Ананьєва, Л. Баренбойма, І. Зязюна, Д. Кабалевського, Г. Костюка, С. Науменко та ін.; психологічні аспекти впливу музики на формування духовної культури особистості розглянуто в дослідженнях Л. Виготського, Б. Теплова. Поштовхом у нових розробках стають звернення до класичних методик музичного виховання дітей дошкільного віку, до праць видатних учених, зокрема О. Апраксіної, Б. Асаф’єва, Л. Баренбойма, Н. Ветлугіної, А. Гогоберідзе, А. Зиміної, О. Кєнєман, Н. Кононової, Е. Костіної, О. Радинової, В. Шацької.

У науковій літературі ставиться питання про необхідність удосконалення і посилення організованого впливу музичного мистецтва на особистість дошкільника. Спектр можливих напрямів аналізу процесів музичного виховання особистості надає широкі можливості для досліджень.

Метою статті є аналіз проблеми використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського в музичному виховання дітей дошкільного віку.

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський вважав одним із провідних видів мистецтва саме музику, яка має великий вплив на людину. Значне місце в його педагогічній системі відведено естетичному вихованню підростаючого покоління, виховання красою. Для цього педагог пропонує використовувати красу природи, красу живопису, слова й, зокрема, музики.

«Краса, – писав В. Сухомлинський, – могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі – вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе» [5].

Педагогічний досвід видатного вчителя й на сьогодні залишається актуальною для освітян й використовується багатьма науковцями й практиками не тільки у нашій країні, але й в усьому світі. Ідеї знаного педагога знайшли подальший розвиток у працях відомих сучасних вчених, педагогів, а саме: Ш.О. Амонашвілі, І.Д. Беха, С.У. Гончаренка, І.А. Зязюна, Ю.І. Мальованого та багато інших.

Педагогічна, літературна творчість і практична діяльність видатного педагога XX ст. В.О. Сухомлинського увійшла до історії вітчизняної педагогічної думки помітною сторінкою, його педагогічні, публіцистичні та літературні праці й учительський досвід значно вплинули на практичну діяльність школи, збагатили педагогіку нашої країни, а також близького й далекого зарубіжжя новими положеннями і думками.

Педагогічна наука визначає музичне виховання елементом естетичного виховання, яке передбачає цілеспрямований і систематичний розвиток музичних здібностей дітей, формування емоційної чутливості, здатності розуміти і глибоко переживати художні образи мистецтва. Саме В.О. Сухомлинський називав музику могутнім засобом естетичного виховання. Він писав: «Вміти слухати і розуміти музику – одна з елементарних ознак естетичної культури, без якої не можливо уявити цілісного повноцінного виховання. Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Розвиваючи чутливість дитини до музики, ми ушляхетнюємо її думки i прагнення» [2, с. 11-13]. Отже, музичне виховання є засобом формування інтелекту, культури почуттів, моралі не тільки школярів, але й дошкільнят.

Досвід багатьох років переконав педагога, що людина опановує рідною мовою й азбукою музичної культури здібністю сприймати, розуміти, відчувати, переживати красу мелодії – тільки у роки дитинства. Те, що втрачено у дитинстві, досить важко, майже неможливо надолужити у дорослому віці. «Якщо у ранньому дитинстві донести до серця красоту музичного твору, якщо у звуках дитина відчує багатогранні відтінки людських почуттів, вона підніметься на таку сходинку культури, яка не може бути досягнута ніякими іншими засобами. Музичне виховання – це не виховання музиканта, а виховання перш за все людини» [4].

Сухомлинський В.О. вважав, що музика, мелодія, краса музичних звуків – важливий засіб морального і розумового виховання людини, джерело благородства серця й чистоти душі. «Музика відкриває людям очі на красу природи, моральних стосунків, праці. Завдяки музиці в людини пробуджується уявлення про високе, величне, прекрасне не тільки в навколишньому світі, а й у самому собі. Музика – могутній засіб самовиховання» [4 , с. 62].

Науковець О.В. Лобова у своїх працях аналізує концепцію самоцінності особистості дитини, яка стала основою системи В.О. Сухомлинського. Вона свідчить, що запропоновані педагогом методи залучення дітей до музичного мистецтва засновані на розумінні тісного зв’язку музики з природою, життям, духовним світом людини. Так, сприймання музичного твору пропонується організовувати з використанням «музичного фону»: музики природи, музики життя; перед розучуванням пісні – здійснювати мандрівки у «світ краси» тощо [3, с. 47-49]. На нашу думку, саме ці методичні прийоми варто застосовувати у музичному вихованні дошкільнят.

Автор вказує на спірність або складність для впровадження окремих положень системи В.О. Сухомлинського з точки зору методики музичної освіти і реалій сучасної школи. Проте, вважає О.В. Лобова, суперечливі частковості не спростовують сутність і не знижують значення всієї системи. Ми погоджуємось з думкою автора про те, що В.О. Сухомлинський став засновником загальнорозвивального, загальновиховного та загальнокультурного розуміння ролі шкільного навчання музики [там само]. З свого боку зазначимо про важливість врахування педагогічних настанов видатного педагога ХХ століття у роботі з дітьми дошкільного віку.

У Конотопському навчально-виховному комплексі: загальноосвітня школа І ступеня – дошкільний навчальний заклад в Сумській області використовуються педагогічні ідеї багатьох видатних педагогів і музикантів минулого й сучасності, у тому числі й погляди В.О. Сухомлинського. Так, проводяться музичні заняття, рухливі ігри, розваги за творами видатного педагога («Злий ведмедик чи добрий», «Зелені рукавички», «Жолуді для діброви» та ін.). Велику роль у музичному вихованні дітей дошкільного віку відіграють також ігри-драматизації на основі казок В.О. Сухомлинського, де використовуються елементи методик музичного виховання й навчання Е. Жак-Далькроза, К. Орфа, В. Верховинця, Д. Кабалевського та ін. Під час таких музичних занять формується музичне сприймання дітей, розвиваються творчі здібності, виховуються художні смаки.

Таким чином, на основі аналізу науково-педагогічної літератури, власних експериментальних досліджень з’ясовано, що використання педагогічних ідей та досвіду В. О. Сухомлинського має величезний вплив на музичне виховання дітей дошкільного віку: розвиток музичних здібностей дітей, формування емоційної чутливості, здатності розуміти і глибоко переживати художні образи мистецтва, що, у свою чергу, допомагає виконати завдання загального виховання – виховання людини з розвинутою творчою уявою, фантазією, образним мисленням, тобто людини, наділеної такими рисами, які знадобляться їй упродовж усього життя й у будь-якій галузі людської діяльності.

Бібліографія

1. Базовий компонент дошкільної освіти, програми розвитку дитини дошкільного віку («Я у Світі», «Дитина» (ред. 2016) та ін.), Закон України «Про дошкільну освіту», Державна національна програма «Освіта (Україна XXI століття)», Концепція національного виховання та ін. – Харків : Школа, 2016. – С. 10; 35; 144; 223. – [Збірник нормативних документів. Серія: Дошкільна освіта]

2. Кушка Я.С. Методика музичного виховання дітей / Я.С. Кушка. // Видання друге, доопрацьоване. Навчально-методичний посібник для студентів вищих музичних навчальних закладів культури і мистецтв I–II рівнів акредитації. У 2-х частинах. Частина 1. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2007– 216 с. – Режим доступу: https://books.google.com.ua

3. Лобова О. Формування основ музичної культури молодших школярів: теорія та практика: [Монографія] / Ольга Лобова. – Суми: ВВП «Мрія» ТОВ, 2010. – 516 с.

4. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5 т.- К.: Рад. школа, 1977. – Т.3. – 670 с.

5. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. Твори в п’яти томах / В.О. Сухомлинський – К., 1976 –Т.2. – 670 с.