ЗНАННЯ ПРО БУДОВУ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ (IV тис. до н.е. – I ст. н.е.)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Дефорж Ганна

Довгий час знання людини про живу природу накопичувались в межах натурфілософії, медицини і у зв’язку з запитами рослинництва і тваринництва. Вже в глибокій давнині були зроблені спостереження, які торкалися специфіки будови та функціонування людського організму.

Елементи стародавніх уявлень про організми часто наділялися релігійною формою, а медицина розвивалася в основному як система магічних впливів і залишалася в руках жерців. Але незважаючи на це медико-біологічні погляди починали поступово відокремлюватися від релігії та магії й набувати характеру натурфілософських систем.

В IV-III тис. до н.е. в Месопотамії найдавніші відомості про біологічні об’єкти містяться в клинописних табличках. У вавилонських та ассирійських медичних табличках описані різні хвороби та способи їх лікування, проте відомості про будову та діяльність органів людини відсутні. На думку вавилонян, життя пов’язане з кров’ю, а печінка – головний орган життя, що містить запас крові. Органом мислення вважали серце. Окремо виділялися лікарські рослини.

Біологічні знання і погляди стародавнього Єгипту дуже близькі до уявленнь асіро-вавилонян. У папірусі Еберса, що датується XVI ст. до н.е., міститься вже досить диференційована анатомічна термінологія, пов’язана з описом захворювань різних органів, перерахована велика кількість лікарських рослин. Також тут наведені знання про офтальмологію, хвороби органів травлення, голови, шкіри та специфічні хвороби, є велика кількість призначень та рецептів. Папірус Едвіна Сміта описує хірургічну діагностику та лікування. Наведено 48 випадків хірургічних травм голови, шиї, плечей та грудної клітки. Багато відомостей про переломи. Папірус Кахуна, гінекологічний папірус: описуються методи діагностики вагітності та визначення статі плода, зубний біль під час вагітності, захворювання жінок, а також жіночі препарати, пасти вагінального застосування. Папірус Бругша є трактатом з дитячих хвороб, фактично перший відомий трактат з педіатрії, хоча тут ще присутня містична складова.

В середині III тисячоліття до н.е. в Індії анатомія, фізіологія і ембріологія привертали до себе інтерес тільки у зв’язку з медициною, яка протягом дуже довгого часу носила магічно-релігійний характер. Однак вже з VIII ст. до н.е. починає проявлятися тенденція до відокремлення медицини від релігії та магії. Головний медичний твір індійців «Аюр-веди» (VI ст. до н.е.). Стародавні індійці вважали, що в природі існує п’ять стихій, або елементів: вогонь, земля, вода, повітря та ефір. Поєднуючись з ними, три речовини організму: слиз, жовч, повітря – утворюють хілус, кров, м’ясо, жир, кістки та мозок. Розвиток зародка, згідно давньоіндійським уявленням, починається зі з’єднання чоловічої відтворювальної речовини (сім’я), яке бере початок від усіх членів тіла, з жіночою відтворювальною речовиною, яка, ідентифікувалася з менструальною кров’ю. Виникнення зародка пов’язували з особливою сутністю, яку не відносили до надприродних явищ. Щодо визначення статі плоду поряд з абсолютно фантастичними поглядами допускали значення відносної кількості «сім’я» і «крові» при зачатті. Надлишок першого призводить до народження хлопчика, надлишок останньої – до народження дівчинки; при рівній їх кількості народжується різностатева двійня. Про порядок виникнення органів і частин тіла плода різні автори, за свідченням хірургічного трактату «Сушрута-Самхіта», висловлювали різні думки. Одні вважали, що перш за все утворюється голова, оскільки з нею пов’язані почуття; інші першим органом вважали серце – основа свідомості та мислення; треті за вихідну частину брали пупок; висловлювалися також думки, що першими формуються руки і ноги, як органи руху, або ж тулуб. Було широко поширене уявлення, що враження й інші дії (зокрема, їжа) під час вагітності відображаються на фізичних і духовних ознаках дитини, яка повинна народитися. В індійських медичних творах VI-I ст. до н.е. прослідковується думка про наявність у живих істот незмінних спадкових якостей, якими пояснюється схожість дітей з батьками.

Одним з найбільших осередків виникнення знань про будову людського тіла та піклування про здоров’я людини був стародавній Китай. Медицина розвивалася під впливом натурфілософських вчень. У найдавніших китайських натурфілософських творах IX-VII ст. до н.е., розвивалися уявлення про те, що всі речі складаються з полярних за своєю природою матеріальних частинок. При їх взаємодії виникають п’ять основних стихій, або елементів: вода, дерево, вогонь, земля та метал, які дають початок всьому різноманіттю світу, включаючи рослини, тварин і людину. Анатомія в Китаї внаслідок дії протягом тисячоліть суворої заборони торкатися ножем як живого, так і мертвого тіла була вкрай примітивною: розташування і форму внутрішніх органів знали лише в найзагальніших рисах. Китайські учені знали, що серце зумовлює рух крові, кров тече без перерви в закритому колі та ніколи не зупиняється. Вважали, що велике значення для здоров’я людини має регулярний сон.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Верхратський С.А. Історія медицини. Київ : Вища школа, 1983. С.12-24.
2. Дефорж Г.В. Історія біології: розвиток, основні відкриття та винаходи : навчальний посібник. Харків : Мачулін, 2019. С.11-18.
3. История биологии с древнейших времён до начало ХХ века / под ред. С.Р. Микулинского. Москва : Наука, 1972. С.17-19.
4. Юсуфов А.Г., Магомедова М.А. История и методология биологии : учеб. пособие для вузов. Москва : Высшая школа, 2003. С. 9-11.