В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ «ЯК ВИХОВАТИ СПРАВЖНЬОГО ПЕДАГОГА»

Ксенія Горпинко

(студентка III курсу факультету педагогіки та психології)

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький 

Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент Ірина Баранюк

Постановка проблеми: На етапі сучасного розвитку української держави постає питання виховання свідомо життєдіяльної особистості. Тому виховання гуманної людини, яка буде поважати думку оточення, яка справедливо буде оцінювати людські можливості та завжди прислухатиметься до думки інших є важливим завданням школи, сім’ї та громадськості. Прикладом розв’язання поставленого завдання є педагогічний досвід майстра широкого профілю В. О. Сухомлинського.

Аналіз досліджень: Проблему виховання гуманної особистості досліджували такі видатні вчені як Я. А. Коменський, К. М. Вентцель, М. О. Мельников, А. С. Макаренко, Ш. О. Амонашвілі.

Мета статті: узагальнити погляди вітчизняного педагога В. О. Сухомлинського щодо основних напрямів формування педагога.

Виклад основного матеріалу: Справжній педагог повинен працювати заради майбутнього, заради збереження нації. Саме тому педагогічна професія має певне завдання. На сьогодні актуальними є погляди В. О. Сухомлинського на професію вчителя і шляхи вдосконалення його професійної майстерності. «Я знаю працівників багатьох спеціальностей, але немає – я в цьому впевнений – людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учителі»[4, 3].

В. О. Сухомлинський вважав, щоб виховати у собі справжнього педагога потрібно нагромаджувати у собі інтелектуальне багатство, а перш за все педагогічну мудрість. «Виховання, яке спонукає до самовиховання, – це і є, за моїм глибоким переконанням, справжнє виховання. Навчити самовихованню незмірно важче, ніж організувати недільне проведення часу»[2, 149].

 «Перед вами великий життєвий шлях, на ньому ви зустрінетеся з найнесподіванішими людськими долями, до вас буде звернений допитливий розум і погляд юнака, який шукає відповіді на запитання: як жити? У чому щастя? Де істина? Щоб відповісти на ці запитання, треба збагнути діалектику прагнення людини до правди» [4, 116-117].

В. О. Сухомлинський вважав, що найважливішим умінням педагога є врахування індивідуальних особливостей школярів. Педагогічна майстерність, за словами вітчизняного педагога, полягає саме в тому, щоб у класі між дітьми з самого початку їх навчання формувалися дружні, чуйні, сердечні стосунки в колективі. Від професійності педагога також залежить робота з важкими дітьми. «Вихователь – це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства – розуму, думок, почуттів дітей, підлітків і юнацтва. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого – багатство народу, його майбутнє, його надія – молодого покоління. Вихователь творить найбільше багатство суспільства – людину. В цьому творенні найголовнішим є вміння знайти в моральних цінностях нашої Вітчизни і всього людства те, що треба вкласти в юні душі. Визначивши, що треба вкласти в юні душі, вихователь замислюється над тим, як настроїти своїх вихованців на сприйняття моральних цінностей» [1, 127].

Великої уваги заслуговують поради В. О. Сухомлинського щодо засобів спілкування під час уроків. Він однозначно виступав проти зайвого порушення психіки школярів підвищеним тоном, перевантаженням, злорадством. «Збагнімо ці слова, Учителю! Ми горимо і згоряємо в ім’я того, щоб єднати людей узами добрих побажань. Щоб людині хотілося жити від того, що поряд з нею живуть люди»[1, 51].

Професійність педагога залежить і від взаємовідносин, які склались у дитячому колективі, «Програми в усіх школах одні й ті ж, підручники однакові, але школи різні, тому що різні вчителі. Школа – це передусім учитель. Особистість учителя – наріжний камінь виховання» [1, 72]. його загальний настрій, встановлення контактних, доброзичливих, зрозумілих стосунків між учнями та вчителем без яких неможливий навчальний процес. Від того як вчитель організує роботу в класі, залежить розвиток вихованців. «Без особистості педагога – авторитетної, незламної, непохитної в очах вихованців – ідеал перетворюється в покинутий прапороносцем прапор, що лежить мертвим шматком тканини. Корінь багатьох бід виховання саме й криється на тому, що часто вихованця закликають іти за прапором в той час, як цей прапор ніхто не несе. Бути прапороносцем ідеалу, нести на своєму прапорі вогонь ідеального – ось у чому секрети педагогічного авторитету»[1, 98] .

В. О. Сухомлинський навчав педагогів створювати так звану систему впливів на вихованців, яка сприятиме всебічно-гармонійному розвитку дитини, побудованих на засадах гуманізму [5, 283]. Він наголошував, що «педагогічний ефект кожного впливу на особистість, залежить від того, наскільки продумані, цілеспрямовані, ефективні інші засоби впливу» [1, 43], «учителя не випадково називають високим іменем народний. Його мудрість творить ту складну річ, яку прийнято називати наступністю поколінь»[1, 63].

Для майбутнього педагога неоціненим скарбом є поради великого мислителя щодо виховання гуманної людини. Для сучасного вчителя ідеал, яким він повинен стати, один: В. О. Сухомлинський, з його широким педагогічним досвідом. Головними рисами такого вихователя-гуманіста є :

–                   Мудрі любов і влада педагога над розумом і душею дитини.

–                   Спільні з дитиною погляди на життя, людину як найвищу цінність.

–                   Ніжне, ласкаве ставлення до дітей.

–                   Багатство думки, висока загальна культура [3, 24].

«Вчительська професія, – писав В. О. Сухомлинський, – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється. Прекрасна риса – повсякчас відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один з тих коренів, які живлять покликання до педагогічної праці» [4, 7].

На думку В. О. Сухомлинського, для вчителя джерелом його творчої індивідуальності є книга, особиста бібліотека, призначення якої полягає в тому, щоб вводити вихованців у світ книги. Педагог називав бібліотеку найважливішою складовою своєї педагогічної системи. У бібліотеці Сухомлинського був золотий фонд світової культури: художні твори найвидатніших письменників усіх народів [ 6, 113].

Педагогічні здобутки В. О. Сухомлинського неможливо переоцінити. Він вважав, що кожний вчитель зобов’язаний дорожити дитячий довір’ям, а перш за все не дати прорости в своїй душі насінню зневіри в людину [4, 19], поважати дітей, бути для них взірцем добра та справедливості. «Почуття власної гідності дитини залежить від її успіхів у навчанні, а успіхи в навчанні – від доброзичливості педагога і, звичайно від того, наскільки підготовлена душа дитини до сприймання доброзичливості вчителя. Пам’ятайте, що успіхи дитини в навчанні, її почуття власної гідності – це вогник радості вашої творчої праці, шановний мій колего. До того часу, поки цей вогник горить, ви будете відчувати повноту свого духовного життя, радість творчості» [4, 25].

Висновки: Творча спадщина В. О. Сухомлинського дає нам зрозуміти на яких засадах будується виховання справжнього педагога, педагога-майстра. У наш час, час неоціненних пошуків методів виховання гуманної людини, педагогічний досвід В. О. Сухомлинського є великим скарбом у вирішенні цих завдань.

«Дорогий мій колега, – казав В. О. Сухомлинський, – щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу сердечності – протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованець. Це одна з найтонших речей у нашій педагогічній справі» [4, 11]. 

Бібліографія

1.  Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1976 – 1977. – Т.4. – С. 43–127.
2. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : у 5-ти т. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 2. – 149 с.
3.  Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1976 – 1977. – Т.1. – 24 с.
4. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві  / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1998. – С. 3–117
5. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : у 5-ти т. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 3. – 283 с.
6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К . : Рад. школа, 1976 – 1977. – Т.5. – 113 с.