Використання комп’ютера для індивідуалізації самостійної роботи студентів з вищої математики

Анатолій Закусило

(НПУ імені М. П. Драгоманова, м. Київ, Україна)

1. Проблемі підвищення ефективності навчання з використанням інформаційних і комп’ютерних технологій присвячено багато досліджень і публікацій. Великий внесок у цьому напрямі стосовно викладання математики внесли також вітчизняні фахівці (див., наприклад, [1; 2]).

Слід відзначити, що для використання комп’ютера на лекційних та практичних заняттях в арсеналі викладача є достатня кількість програм, а от для перевірки знань студентів з математичних дисциплін є нагальна потреба розробки відповідного власного програмного забезпечення.

2. Безперечно, що для підвищення ефективності навчального процесу слід прагнути до максимальної індивідуалізації самостійної роботи студентів, а для цього необхідно мати великий набір різних вправ і задач. При цьому виникає проблемне питання: як швидко і якісно створити і перевірити цю величезну кількість індивідуальних завдань?

Найпростіше індивідуалізації завдань можна досягти, використовуючи задачі з параметрами. У багатьох роботах викладачів-математиків розглядаються різні підходи до конструювання та використання у навчальному процесі таких систем вправ та задач, які дають можливість проводити експрес-контроль розв’язання цих завдань. До цього напряму належать численні роботи багатьох фахівців, в тому числі і вітчизняних.

3. Ідея параметризації типових задач давно є добре відомою і вартою широкого втілення у різні форми навчальної роботи, особливо в організацію самостійної індивідуальної роботи. Завдання викладача полягає в тому, щоб забезпечити її ефективність. Значні труднощі, які виникають при організації такої роботи, пов’язані з тим, що необхідно:

1) видати різні завдання для великої кількості студентів;

2) перевірити велику кількість цих завдань.

Ці труднощі можуть бути суттєво зменшені, якщо скористатися “послугами” комп’ютера, а саме:

1) розробити комплекс типових задач так, щоб умова кожної з них містила деякі параметри, які визначаються за допомогою комп’ютера і були різними для достатньої кількості варіантів, з тим, щоб кожний студент отримав індивідуальну задачу;

2) створити для кожної такої типової задачі власну комп’ютерну програму, яка дає можливість для кожного варіанта одержати конкретну умову і весь хід розв’язування цієї задачі у бажаному вигляді.

Як свідчить мій власний досвід викладання вищої математики для студентів інженерно-педагогічного факультету Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, запропонований метод є досить ефективним і (що є важливо) суттєво полегшує і прискорює трудомісткий  процес перевірки виконання студентами індивідуальних завдань.

Приклад практичного застосування цього методу розглянуто в [3].

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Жалдак M.І. Комп’ютер на уроках математики: Посібник для вчителів. − К.: Техніка, 1997. − 303 с.
2. Жалдак М.І., Лапінський В.В., Шут М.І. Комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання математики, фізики, інформатики: Посібник для вчителів. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – 182 с.
3. ЗакусилоА.І. Про використання комп’ютера для організації та оцінки якості індивідуальної роботи з вищої математики / А.І.Закусило // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. – Київ.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2011. – Випуск 27 . – С. 89-93.