В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ І ЗДОРОВ’Я УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Марія Барбулат
(студентка 2 курсу факультету педагогіки та психології)
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка, м. Кіровоград
Науковий керівник к.пед.н., проф. Тетяна Довга

Щороку наприкінці вересня прогресивна педагогічна громадськість відзначає річницю з Дня народження видатного українця, відомого світу педагога  –Василя Олександровича Сухомлинського. Відійшли в минуле роки, коли директор Павлиської середньої школи радо зустрічав на шкільному порозі кожного свого учня. Цей директор – педагог-гуманіст, світоч вітчизняної педагогічної науки. Праці Василя Олександровича Сухомлинського відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами,. його досвід вивчається в багатьох країнах світу. Сучасним директорам шкіл, безумовно, є що запозичити у видатного педагога, його практичні напрацювання є настільними для вихователів. Вчителям також є чого навчитися з його творів, вони дають можливість відчути тонкощі дитячої душі, свідчать про  важливість збереження і примноження життєвих сил дитини.

Не можна з точністю сказати, якому напрямку виховання Василь Олександрович надавав перевагу. Відомо те, що педагог прагнув виховати кожного з учнів як всебічно гармонійно розвинену особистість, яка буде активною, творчою, енергійною і зможе знайти своє місце під сонцем. Єдність всіх напрямків виховання він уважав основою для формування людини. Проте, слід зазначити на тому, що відповідне місце в його творчості посідає питання  фізичного виховання і здоров’я дітей. Зокрема, в своїй фундаментальній праці «Сто порад учителю», Василь Олександрович пише: «Фізична, емоційна, інтелектуальна, естетична і трудова культура розглядаються в їх єдності й взаємозалежності. Фізична культура є елементарною умовою повноти духовного життя, інтелектуального багатства. Разом з тим, фізична культура облагороджує всі інші сфери людського» [3, 618].

Дійсно, на даний момент питання всебічно розвиненої особистості – провідна мета національної системи виховання. Але, на жаль, проблемою нашого часу є те, що теорія дуже відірвана від практики, що, насправді, є парадоксом, адже все, що створюється лише в теоретичній формі, не може мати ніякої цінності, якщо так і не буде впроваджено на практиці. Загальновідомий факт, що стан здоров’я населення України, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Не дивлячись на це, суттєвих заходів щодо покращення цієї ситуації так і не спостерігається. Українці дуже часто хворіють, слабкий імунітет – це вже норма. Ми звикаємо до того, що діти народжуються вже хворими. Але, не тільки вродженні хвороби є в дітей, також дуже багато спостерігається хвороб набутих. Батьки часто скаржаться, що стан здоров’я дітей під час навчального року погіршується, це спричиняє відставання в навчанні. Чому ж відбуваються такі зміни? В творах В. О.  Сухомлинського знаходимо таке: «Головна причина відставання у навчанні – поганий стан здоров’я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне і таке, що можна вилікувати тільки спільними зусиллями батька, матері, лікаря і вчителя» [2, 48].

. Отож, бачимо, що стан здоров’я і успіхи в навчанні взаємопов’язані. Також мають бути пов’язані зусилля батьків і вчителів у напрямі збереження дитячого здоров’я. Чим здоровішою буде дитина, тим активнішою буде вона, тим більше буде в неї сил, а отже і відставати в навчанні вона не буде, але за тієї умови, що в дитини достатньо сформована мотивація до навчальної діяльності. Ось, що пише Василь Олександрович з цього приводу:  «Я переконав батьків у тому, що чим більше вони оберігатимуть малюків від простуди, тим слабшими будуть діти» [Так само, 49].

Ми живемо у час, коли комп’ютер заміняє дитині і спілкування, і активний відпочинок з друзями. Це є ще одна з проблем погіршення стану здоров’я школярів, оскільки діти стають млявими і розвивається гіподинамія. Сухомлинський стверджує, що «бути в русі – одна з найважливіших умов фізичного загартування». Тому часто чуємо як кажуть, що діти зараз надто хворобливі. Це і не дивно, адже вони дуже мало рухаються. Малорухливий спосіб життя тягне за собою ще одну сучасну проблему, - проблему поганого апетиту. Ось, що пише Василь Олександрович з цього приводу: «відсутність апетиту – грізний бич здоров’я, джерело хвороб і нездужань». Тобто, бачимо ще одну перевагу активного способу життя. Можна провести паралель, що чим дитина активніша, тим кращий в неї апетит, а отже і загальний стан здоров’я. «Бути в русі – одна з найважливіших умов фізичного загартовування», яка покращує самопочуття і рівень життєдіяльності дитини.

Батьки повинні чітко розуміти, що «добре, міцне здоров’я, відчуття повноти, невичерпності фізичних сил – дуже важлива умова життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності долати труднощі. Духовне життя дитини – її інтелектуальний розвиток, мислення, пам'ять, увага, уява, почуття, воля – великою мірою залежать від «гри» її фізичних сил», як в молодшому, так і в середньому і старшому шкільному віці.

Український дітям дуже пощастило, адже наша країна – це безкрая краса природи, м’який,  помірний клімат. Влітку, восени, взимку та навесні можна придумати стільки чудових розваг на відкритому повітрі. Діти повинні проводити якомога більше часу під сонцем, біля води, на природі. Природа – джерело життєвих сил. На природі прокидається апетит, з’являється бадьорість та енергія. Спілкуватися з природою можна будь-якої пори. До того ж, природа може допомагати дитячому організму загартовуватися, що сприяє покращенню загального самопочуття. В. О. Сухомлинський вважав, що «… правильний режим, повноцінне харчування, фізичне загартовування – все це охороняє дитину від захворювань, дає їй щастя насолоди красою, навколишнім світом» [2, 51].

В Павлиській школі Василь Олександрович впроваджував своє бачення повноцінного, здорового життя дитини. Він намагався забезпечити найкращі умови для розвитку життєвих сил учнів. Так, «поєднання здорового харчування, сонця, повітря, води, посильної праці і відпочинку – все це стало цілющим і незмінним джерелом здоров’я»,– зазначає В. О. Сухомлинський в праці «Серце віддаю дітям» [Так само, 94].

Сучасний державний стандарт освіти вимагає від дітей дуже великої віддачі, зосередженості на навчальному матеріалі. І якщо, частина дітей швидко справляється з виконанням як урочних, так і домашніх завдань, то більшість витрачає на це дуже багато часу. Постає питання про раціональний режим дня. «Центральний момент режиму – правильне чергування праці і відпочинку, неспання і сну», стверджує В. О. Сухомлинський. Виходить, що надмірний рівень навчального матеріалу є причиною погіршення здоров’я. Василь Олександрович підказує один із варіантів вирішення такої проблеми: «Виконання домашніх завдань уранці, перед класними заняттями, звільнення другої половини дня від інтенсивної розумової праці над підручником, використання цього часу переважно для фізичної паці на повітрі, для індивідуальних захоплень, для читання, для ігор – умови, завдяки яким не тільки зміцнюється здоров'я, але й створюються можливості для багатого духового життя, для всебічного розвитку»  [1, 194].

Важливим є відпочинок дітей, як умова повноцінного життя. Так, «відпочинок може бути і неробством і активною діяльністю», тобто, розуміти це потрібно так, що дитину не постійно треба налаштовувати на активний відпочинок, а іноді, коли вона проявляє до цього бажання, давати їй поніжитися в ліжку, чи перед телевізором, але, зрозуміло, в межах розумного.

На жаль, не у всіх дітей є свої домашні обов’язки, окрім того, щоб виконати домашнє завдання. Це є негативним моментом, про який не слід забувати. Діти повинні бути привчені до порядку, знати, що в них є свої обов’язки. Це дисциплінує дитину, також дає їй те навантаження, яке призводить до відчуття втоми, що, за словами В. О. Сухомлинського, призводить до фізичної досконалості: «У формуванні фізичної досконалості велику роль відіграє фізична праця. Без здорової втоми дитині не може бути повною мірою доступна насолода відпочинком» [Так само, 195].

. Така «насолода відпочинком» більше відома жителям сільської місцевості, адже там багато роботи, діти часто допомагають дорослим. Після важкого робочого дня відпочинок сприймається, як справжня нагорода. Тому в містах потрібно дітям давати свої обов’язки, які привчатимуть їх до культури праці.

Треба пам’ятати про те, що здоров’я – великий ресурс людського організму, який, проте, дуже швидко використовується. Малеча енергійна, рухлива, тому хвороби, які сидять глибоко всередині, можуть бути непомітними. Вчитель, як скульптор людської душі повинен наскрізь бачити дитину, розуміти її. Кожна хвороба має якесь підґрунтя. Школярі часто страждають на захворювання опорно-рухового апарату, основна причина  якого – неправильне сидіння під час письма. Хто, як не вчитель повинен це вчасно помітити і зберегти здоров’я дитини. Також потрібно пам’ятати, що навчально-виховний процес – це не просто процес передачі знань і набуття вмінь і навичок, це – частина життя, до того ж, не така вже й маленька. Вчитель повинен дбати про рухову активність дітей як в урочний, так і в позаурочний час, організовувати веселі перерви і фізкультхвилинки, проводити екскурсії, ходити з дітьми в походи. Той, хто обрав для себе професію вчителя, повинен проростати в своїх дітях, і тоді віддача буде величезною. А до того ж, рівень розумової, трудової активності буде високий. Якщо вчитель приділяє належну увагу своїм учням, то можна впевнено сказати про те, що за роки навчання в школі в учнів не лише не погіршиться стан здоров’я, а навпаки –покращиться, тобто здоров’я буде збережене й примножене.

На основі вивчення творів В. О.  Сухомлинського можна дати кілька порад батькам і вчителям щодо того, як зберегти і примножити запас здоров’я дитини:

1. Слідкуйте за режимом дня дитини;
2. Піклуйтесь про збалансоване харчування;
3. Привчайте дитину до фізичної праці;
4. Прищеплюйте дитині любов до природи і до всього живого;
5. Нехай відпочинок вашої дитини буде активним;
6. Пам’ятайте, що рух – це життя;
7. Стежте за тим, щоб дитина не проводила весь вільний час за уроками;
8. Будьте гарним прикладом в усьому.

В творах Василя Олександровича також можна знайти поради щодо збереження здоров’я, адресовані й самим учням: «Зроби для себе правилом: щоденно, прокинувшись, зроби ранкову гімнастику. Влітку спи надворі – на сіні чи свіжій соломі – фітонциди, що їх виділяють сіно й свіжа солома, уберігають від захворювання на грип. Змушуй себе кожного ранку робити холодні обтирання»[3, 619].

Таких практичних порад у видатного педагога безліч, деякі з них підійдуть більше для сільських жителів, деякі знайдуть шанувальників у місті. Василь Олександрович хотів, щоб діти були здоровими, самі тяжіли до здорового способу життя. Якби в наш час було багато вчителів з таким запалом і натхненням, зі справжньою любов’ю до дітей, - наша країна була б хоч трохи, але щасливіша. Зберегти і примножити здоров’я учня – завдання кожного справжнього вчителя.

Висновки. Отже, збереження здоров’я дітей – дійсно важливе питання, яке стосується і батьків, і вчителів, і державних діячів. Нація повинна розвиватися, наступне покоління має бути кращим, здоровішим за попереднє. Поради  В. О. Сухомлинського в галузі збереження і зміцнення учнівського здоров’я не втрачають своєї актуальності. Змінюється суспільство, зазнає перетворень і реформувань освіта, але думки Василя Олександровича про дитяче здоров’я, його досвід здоров’язбереження є неоціненним скарбом, який непідвладний часові і не втрачає своєї цінності для освітян країни.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / Василь Олександрович Сухомлинський // Вибрані твори в 5т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т1. – С.55 – 206.
2. Сухомлинський В.О.  Серце віддаю дітям / Василь Олександрович Сухомлинський // Вибрані твори в 5т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т3. –  С.7 –279.
3. Сухомлинський В.О.  Сто порад вчителю / Василь Олександрович Сухомлинський // Вибрані твори в 5т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т2. –  С. 419 – 654.