ВИКОРИСТАННЯ НЕСТАНДАРТНИХ ФОРМ РОБОТИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ НА ЗАСАДАХ ДОСВІДУ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Марина Кузьміна

(студентка 2 курсу магістратури факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент І. Г. Баранюк

Анотація. У статті розкриваються погляди українського педагога-гуманіста В. О. Сухомлинського щодо використання нестандартних форм роботи в початковій школі. Найбільшу увагу приділено питанню особливостей навчання шестирічних першокласників; визначення умов, проведення та підготовки нестандартних уроків.

Ключові слова: початкова школа, шестирічні першокласники, нестандартні форми роботи, нетрадиційні уроки.

Постановка проблеми. В наш час в Україні активно впроваджується реформа освіти, яка потребує кардинальних змін. На сьогодні завдання вчителів полягає в тому, щоб вивчити індивідуальні особливості дитини та створити оптимально-сприятливі умови для всебічного розвитку дітей початкової школи. Для здійснення цієї мети потрібно підвищити ефективність уроку різними способами і засобами навчання. Сучасна система шкільного виховання потребує змін, зокрема завдяки урізноманітнення форм навчально-виховної роботи.

У процесі становлення сучасної школи в Україні особливої актуальності набувають ідеї українського педагога В. О. Сухомлинського.

Повернення до педагогічних поглядів В. О. Сухоминського є правильним, оскільки самі методи та його висновки щодо того, як відбувається формування всебічно розвиненої особистості і шляхом використання нестандартних форм навчання учнів шестирічок, спираються на його багаторічні дослідження, які були задіяні у шкільній практиці, мають впливовий характер та можуть бути розв’язком сучасних актуальних освітніх проблем.

Мета статті. Довести важливість проведення нестандартних форм роботи з учнями молодшої школи, використовуючи спадщину В. О. Сухомлинського.

Аналіз публікацій. Гуманізм педагогіки В. О. Сухомлинського висвітлено у роботах М. Антонця, О. Савченко, О. Лавриненко Е. Родчанин, І. Зязюн. Педагогічна цінність нестандартних уроків В. О. Сухомлинського проаналізована Л. Боднар, Г. Сухоруковою, І. Романишин.

Виклад основного матеріалу. Нестандартні форми роботи з шестирічними учнями та з усіма учнями початкової школи, які з’язвились як зміна традиційним формам навчання, є як розвиток дій вперед з опорою на практичний досвід попередників, удосконалений з урахуванням сучасних реформ освіти, особливостей та інтересів сучасних учнів. Необ’ємна частина нестандартних форм роботи на уроці – це ніщо інше, як інтерактивні вправи, ігри, проблемні ситуації тощо.

В. О. Сухомлинський писав: «…дуже велике значення має ігровий елемент у процесі навчання. У мене є шістсот «казкових» слів, які часто повторюються в дитячих казках. Ми з дітьми протягом чотирьох років навчання в початковій школі малюємо кілька десятків казок, під ними діти роблять підписи, в які входять ці шістсот слів» [4, 38].

Казці педагог приділяв особливе значення. У Павлиській середній школі вперше створена Кімната Казки, оздоблена казково-фантастичними декораціями, з іграшками та малюнками відомих дітям казкових героїв. При цьому кімната була незвичною не лише за інтер'єром, але й за змістом діяльності дітей у ній. У цікавій доброзичливій атмосфері проходили уроки: молодші школярі поринали в світ Казки. Також переважну більшість казок учні розігрували на сцені. Поступово у процесі занять серед природи та в Кімнаті Казки накопичувався позитивний досвід дітей, на основі якого учнів спонукали до усного складання казок. У меморіально-педагогічному музеї В. О. Сухомлинського зараз зберігається 70 томів дитячих казок. Досвід ученого у цьому аспекті в наш час використовується у багатьох школах України та закордоном [5, 138].

У більшості уроків початкової школи робота починалась з практичного застосування знань, які були здобуті раніше. Чим яскравіше в роботі учнів показано компетентності, тобто вміння застосовувати свої знання на практиці, тим більше можливостей для перевірки знань і тим менша потреба в їх спеціальній перевірці [6, 63].

Сучасна реформа освіти спирається на засади видатного педагога щодо завдань школи: «навчити користуватися знаннями. Якщо набуті уміння і навички тільки засвоюються і не застосовуються на практиці, навчання поступово виходить зі сфери духовного життя дитини, неначе відділяється від її інтересів» [2, 422].

Таким чином, великого значення педагог надавав дослідницькій діяльності учнів. В. О. Сухомлинський підкреслює: «Дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалося на дослідженні, пошуках, щоб усвідомленню наукової істини передувало нагромадження, аналіз, зіставлення і порівняння фактів. Спостерігаючи явища і картини природи, дитина оволодіває формами й процесами мислення, збагачується поняттями, кожне з яких сповнюється реальним змістом причинно-наслідкових зв'язків, помічених гострим зором допитливого спостерігача» [6, 496].

Відомий педагог вказував на важливість дослідницького підходу у навчанні: «Учневі не дають готових висновків, правильності тієї чи іншої істини. Учитель дає учням можливість висунути кілька можливих пояснень. В самій дійсності шукати підтвердження й спростування кожної з висунутих гіпотез. Знання при цьому не пасивно засвоюються, як звикли говорити учителі, а здобуваються активними зусиллями. Тому такі знання стають переконаннями, і учні дорожать ними» [3, 58].

В. О. Сухомлинський зазначав, що виняткового значення слід надавати дослідницькому характеру розумової праці: спостерігаючи, думаючи, вивчаючи, зіставляючи, діти знаходять істину або ж бачать, що для відкриття істини потрібні нові спостереження, потрібне читання, експериментування. «Учити так, щоб знання добувалися за допомогою наявних уже знань – у цьому, на мій погляд, полягає найвища майстерність дидакта» [4, 48]. Він наголошував, що здобувати знання – це означає відкривати істину, давати відповіді на поставлені запитання. І потрібно добиватися, щоб в дітей виникало ці запитання. Для цього, під час підготовки до нестандартного уроку, вчителі мають продумати матеріал «під таким кутом зору – знайти ті непомітні з першого погляду вузлики, де відбувається зчеплення причинно-наслідкових зав’язків, з яких і народжуються запитання» [4, 49].

Не можна не приділити увагу оригінальності та нестандартному підході до запропонованих В. О. Сухомлинським «уроків мислення» в природі. Пізнавальна частина цих уроків чергувалася із грою. Метою таких нестандартних уроків було ознайомлення дітей з навколишнім світом, з різними явищами природи і екологічне виховання. А це ніщо інше як сучасні нестандартні форми навчання з використанням гри, спостереження, дослідницького та проблемного навчання, екскурсії, інтегровані уроки. На сьогоднішній день багато вчителів впроваджують такі уроки в свою практику.

Нестандартність уроків вимагає від учителів щільної підготовки до проведення та організації таких форм роботи:

• стратегічним напрямом такого уроку має стати звертання до емоційно-чуттєвої сфери дитини;

• процес навчання та його якість залежать від культури сенсорного сприймання;

• потрібно підносити дитяче сприймання на належний емоційно-образний рівень та організовувати оцінну діяльність учнів налагоджуючи безпосередній контакт з природою.

Отже, потрібно надати вибір видів діяльності та достатній рівень рухливості школярів у природі пропонуючи їм різноманітні цікаві форми емоційно-естетичного пізнання довкілля, ігри змагання, конкурси, трудові справи тощо [7, 8].

В. О. Сухомлинський наголошував на значенні нестандартних форм навчання, на необхідності використання нетрадиційних, «творчих» видів роботи для того, щоб викликати інтерес до знань в учнів. «У багатьох розумних від природи, обдарованих дітей і підлітків інтерес до знань пробуджується лише тоді, коли їх рука, кінчики пальців включаються в творчу працю» [4, 483].

Бібліографія

1. Романишин І. Розвиток мислення молодших школярів у контексті ідей В. Сухомлинського / І. Романишин // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. –2002. – № 5. – С. 62 – 66.

2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5-ти томах / В. О. Сухомлинський. – К.: «Радянська школа», 1997. – Т. 3 – 670 с.

3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5-ти томах / В. О. Сухомлинський. – К.: «Радянська школа», 1997. – Т. 5 – 637 с.

4. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський – К.: Рад. шк., 1988. – 310 с.

5. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. в 5-ти томах. – Т. 4. – К.: Рад. шк., 1977. – С. 206 – 300.

6. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський // Вибрані педагогічні твори : В 5-ти т. – К., 1976. – Т.2. – 656 с.

7. Сухорукова Г. Уроки мислення серед природи (естетичні комплекси за В. О. Сухомлинським) / Г. Сухорукова // Дошкільне виховання. – 2003. – № 9. – С. 7 – 9.