ВИКОРИСТАННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ КРОВІ У СУЧАСНІЙ КРИМІНАЛІСТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Гришина В.О.¹⁾, Ворона С.О.²⁾, Казначєєва М.С.³⁾

^1),3)Центральноукраїнський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

²⁾Кіровоградський науково-дослідний експертно-криміналістичний

центр МВС України

Сліди крові - одні з найважливіших біологічних слідів, які часто зустрічаються на місці злочину. Завдяки цінній інформації, яку кров несе у собі, вона вважається дуже важливим криміналістичним інструментом [3].

Як формені елементи крові, так і її плазма несуть у собі велику, генетично обумовлену інформацію. Цей факт застосовується в криміналістичній практиці в процесі дослідження слідів крові, залишених на місці події з метою їх ідентифікації з кров'ю потерпілих і підозрюваних осіб.

Криміналістичне дослідження крові включає :

1) орієнтовні проби на кров: візуальний огляд приміщення, проба з реактивом Воскобойнікова (бензидинова проба), з люмінолом або з перекисом водню, огляд приміщення в УФ-променях; ці проби не є обов’язковими, не доводять наявність крові на об’єкті та необхідні тільки для відбору об’єктів, що підлягають подальшому дослідженню;

2) доказ наявності в досліджуваному матеріалі крові [3];

3) встановлення видової приналежності крові (реакція преципітації в рідкому середовищі та реакції преципітації в твердих середовищах – реакція імунодифузії в агарі і метод зустрічного імуноелектрофореза (електропреципітації) як в агарі, так і на ацетат целюлозних плівках) [4];

4) встановлення статевої приналежності крові(зумовлене відмінністю в будові статевих хромосом у чоловіків і жінок);

5) встановлення групової приналежності крові за ізосерологічними системами (система АВ0);

6) встановлення приналежності крові певної категорії осіб за іншими системами і ознаками (ізофермент, фетальний гемоглобін, хоріонічний гонадотропін, імунологічними методами і т.д.);

7) встановлення регіональної приналежності крові;

8) виключення або встановлення приналежності крові конкретній особі (значення молекулярно-генетичних методів).

Під час огляду місця події сліди крові можуть бути представлені у вигляді:

- плям від падіння крапель крові на горизонтальну поверхню;

- плям від бризок чи від падіння крові на похилу площину-мають місце в тих випадках, коли в результаті поранення розрізані великі артерії, при різкому струсі закривавлених предметів і зброї чи при повторних ударах тупим предметом, головним чином при ударах по закритих волоссям частинах голови;

- патьоків - за їх напрямом можна судити про те, в якому положенні перебував потерпілий у момент нанесення ран, а також чи змінювалося положення тіла. Патьоки крові інколи допомагають вирішити питання про послідовність поранень (за різними напрямками патьоків, які відходять від ушкоджень). За патьоками крові можна встановити, витекла кров при житті чи після смерті;

- помарок і мазків-при виявленні цих слідів можна тільки стверджувати те, що злочинець намагався знищити кров’яні сліди. Іншого значення ці плями, як правило, не мають;

- відбитків пальців, долонь, підошов та інших предметів, які найчастіше можна знайти на стінах, дверях, умивальнику, підлозі і т. ін. Вони є важливими для слідства, тому в кожному випадку їх потрібно ретельно досліджувати [3,4].

- плям, які просочили різні предмети - можуть указати на місце, де знаходився поранений чи труп;

- калюж, при переміщуванні чи відсутності трупа на місці події калюжі крові нерідко вказують на місце поранення чи настання смерті;

- «замиті води», тобто сліди крові у воді та інших рідинах, якими кров замивалась. Як правило, утворюються після замивання скривавлених рук, зброї і т. ін [1].

За зовнішнім виглядом сліди крові можуть мати червоний, бурий або зеленуватий колір, якщо вони давні. При їх опроміненні ультрафіолетовим світлом свіжі сліди крові мають темно-бурий колір, а давні – оранжево-червоний [2].

Для встановлення наявності крові використовують попередні (орієнтовні) і доказові проби.

а) Орієнтовне дослідження слідів крові може бути проведено за такими основними методиками:

• за кольором сліду крові при візуальному його огляді;

• за кольором сліду крові при освітленні ультрафіолетовим світлом;

• за допомогою хімічних реакцій, які виявлятимуть активність ферментів – каталази і пероксидази крові [1].

б) Дослідження доказовими методами дозволяє визначити гемоглобін або його похідні для чого застосовують такі методи дослідження:

• спектральне дослідження-визначають спектр гемоглобіну або його похідних;

• мікрокристалічні реакції-отримують кристали геміну гідрохлориду та гемохромогена;

• метод флуоресцентної мікроспектроскопії- призначений для визначення крові в слідах малої величини (мікрооб’єктах) або крові, що зазнала несприятливих впливів – замивання, дію хімічних речовин, гнильні зміни;

• біохімічне виявлення гемоглобіну- дозволяє встановити присутність крові в мікрооб’єктах [2].

Криміналістичне дослідження крові має велике значення для розкриття і розслідування тяжких злочинів проти особистості, тому такого роду дослідженням в криміналістичних експертизах приділяється підвищена увага починаючи з середини минулого століття. Аналіз різних аспектів плям крові може сприяти з'ясуванню обставин під якими було скоєно злочин [2,4].

Фактично всі нові методи дослідження біологічних об’єктів (крім специфічних для будь-яких об’єктів) розробляються спочатку стосовно до крові, а вже потім адаптуються до інших об’єктів біологічного походження.

Саме тільки довівши факт наявності крові, експерт може перейти до вирішення інших питань, поставлених перед слідчим.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Дяченко Н.М., Єрмолаєва А.О., Чепіга С.М. Судово-медичні імунологічні дослідження слідів крові та виділень: Збірник методичних рекомендацій / ДНДЕКЦ МВС України: Київ: 2005.

2. Давидова О.О., Кобилянський О.Л. Криміналістичні дослідження біологічних слідів людини: Методичні рекомендації. Київ: КИЙ, 2010. 44с. (Серія ’’Криміналістичне забезпечення’’).

3. Мішалов В.Д., Хохолєва Т. В., Бачинський В. Т. Судова медицина / за ред. В. Д. Мішалова. Київ: 2018. 575с.

4. Герасименко О.І., Антонов А.Г., Герасименко К.О. Судова медицина / за ред. О.І. Герасименка. Київ: КНТ, 2016. 630с.