ДО ПРОБЛЕМИ ПОШИРЕННЯ НЕАБОРИГЕННИХ ВИДІВ РОСЛИН В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Аркушина Г.Ф.

Центральноукраїнський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

У зв’язку із розвитком потужних міжконтинентальних транспортних засобів антропогенно індуковані фітоінвазії набули глобального характеру та виступають серйозною екологічною проблемою [1, 5]. За визначенням Конвенції з біологічного різноманіття інвазії неаборигенних видів організмів є другою за значенням загрозою для біорізноманітності на світовому рівні, після безпосереднього знищення місць існування [4]. Вивченню інвазійних видів, механізмів х вторгнення і міграціям приділяється велика увага практично в усіх країнах [3]. Значення цих досліджень посилюється у зв’язку із реалізацією Глобальної програми по інвазійних видах [5].

В Україні процес адвентизації флори триває і прогресує. Постійно фіксується збільшення кількості адвентивних видів, розширення спектру їх місцезростань, простежуються зміни систематичної, географічної, екологічної структури флори. Зростають темпи заносу, поширення і ступінь натуралізації видів [3].Всі ці загальні тенденції відслідковуються також і на Кіровоградщині.

Взагалі лісостепові і степові флорокомплекси потерпають від антропопресії чи не найбільше. Проникнення інвазійних видів чим далі, тим більше виступає руйнівним чинником, який підсилює дію антропогенних факторів (урбанізаційних процесів та господарської діяльності людини). В сукупності ці процеси призводять до незворотної деградації природних ценозів, особливо степових та петрофітних. Найчастіше відновлення аборигенного комплексу дуже повільне і проблематичне навіть при зникненні антропогенного впливу, оскільки залишається велика конкуренція природних та інвазійних видів.

Адвентивні рослини можна вважати індикаторами умов екотопів, в яких вони мешкають [2]. Поведінка адвентивних рослин, що потрапили на нову територію, може бути різною. Деякі швидко зникають, інші поширюються повільно, поступово пристосовуючись до нових умов, окремі відразу починають активно поширюватись на новій території. На Кіровоградщині стадії експансії досягли: Acer negundo, Ailanthus altissima, Ambrosia artemisifolia, Amorpha fruticosa, Iva xanthifolia, Galinsoga parviflora, Grindelia squarrosa, Medicago sativa, Oenothera villosa, Saponaria officinalis, види роду Xanthoxalis. Ці види зустрічаються в усіх типах антропогенних флорокомплексів, а також в степовому і псамофільному, причому в значній кількості.

Перелік видів з найвищою інвазійною здатністю наразі суттєво доповнений: Amaranthus retroflexus L., Asclepias syriaca L. Conyza canadensis (L.) Cronq. Echinocystis lobata (Michx) Torr. et Gray. Elodea canadensis Michx., Phalacroloma annuum (Fernald et Wiegand) Tzvel., Portulaca oleracea L, Solidago canadensis L., Xanthium albinum (Widd.) H. Scholz. Їх поширення призводить до незворотніх змін та руйнації природних екосистем. Зазначені види вже зафіксовані на Кіровоградщині, деякі з цих – навіть на заповідних територіях. Саме тому проблема їх появи та поширення потребує невідкладних цілеспрямованих наукових досліджень, залучення карантинної служби до моніторингу і контролю, а також розробки способів протидії.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Абдулоєва О.С, Карпенко Н.І., Сенчило О.О. Обгрунтування «чорного списку загрозливих для біорізноманіття інвазійних видів рослин України. Вісн. Київськ. нац. ун-ту. Сер. Біологія. 2008. вип.52-53. С. 106-107

2. Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути ее развития. – К.: Наук. думка, 1991. – 204 с.

3. Протопопова В.В., Шевера М.В., Григорак М.Ю. Еколого-економічні та логістичні аспекти фітозабруднення в Україні. Регіональні перспективи. 2002. №2. С 19-21.

4. Протопопова В.В., Мосякін С.Л., Шевера М.В.. Фітоінвазії в Україні як загроза біорізноманіттю: сучасний стан і завдання на майбутнє. Київ: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, 2002. 28 с.

5. Шутова И.Ю. Инвазивные чужеродные виды: обзор новых изданий. Успехи совр. биол. 2003. Т. 123, №1. С. 110-112

6. McNeely J.A., Mooney H.A., Neville L.E. et al. Global strategy on invasive alien species. Gland: IUCN, 2001. 55 p.