ВТІЛЕННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІДЕЙ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО В ДОШКІЛЬНУ ТА ПОЧАТКОВУ ОСВІТУ

Олена Борисова

(магістрантка II курсу Навчально-наукового інституту

педагогіки і психології)

Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка,

м. Суми

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент Н. М. Павлущенко

У статті пропоновані дидактичні ідеї В.О. Сухомлинського, що можливо втілювати в дошкільну і початкову освіту. Акцентується увага на ролі дитини не лише як здобувача знань, а як активній особистості.

Ключові слова: особистість, мислення, природовідповідність, індивідуальність.

Постановка проблеми. Сучасне суспільство надає можливості для реалізації потреб кожної особистості. Концепцією національного виховання громадянина України передбачено формування покоління, здатного навчатися впродовж всього життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства.

Особливостями організації навчальної діяльності у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку є умови для прояву активності і фантазії, мислення, мовлення, творчих здібностей, набуття навичок у прикладному мистецтві, взаємодія з об’єктами живої і неживої природи.

Творчість В.О. Сухомлинського належить до тих здобутків української і всесвітньої педагогічної практики, які є реально невичерпними, а його ідеї втілюються у нинішню педагогіку якнайкраще.

Аналіз наукових джерел. Фундаментальні ідеї В. О. Сухомлинського у навчанні і вихованні полягають у наступному: любові до дитини, розвитку творчих сил кожної особистості в умовах колективної співдружності і на основі етико-естетичних цінностей, інтересів, потреб; формуванні у дітей «культури бажань» і «культури потреб»; розробці демократичних педагогічних засобів і методів навчання та звернення до внутрішнього світу дитини; розвитку ідей «радості пізнання», тобто емоційного пізнання процесу навчання; демократизації структури управління навчально-виховним процесом у школі.

Мета статті – теоретичне обґрунтування втілення дидактичних ідей В.О. Сухомлинського в дошкільну та початкову освіту.

Виклад основного матеріалу. Навчання за В.О. Сухомлинським –це індивідуально-творчий розвиток кожної дитини. Ще видатний польський педагог Януш Корчак закликав піднятися до духовного світу дитини, Василь Олександрович ставив на перше місце вміння проникнути в духовний світ дитини. Тільки багатогранні емоційні стосунки з дітьми, де вчитель не лише наставник, але й друг, товариш, виховують почуття. Одна з найцінніших якостей вихователя – людяність, глибока любов до дітей, у якій поєднується сердечна ласка з мудрою суворістю й вимогливість батька, матері.

Справжнє навчання за В. О. Сухомлинським – це індивідуально-творчий розвиток кожної дитини. Без постійного застосування знань, умінь та навичок, навчання неможливе. Чим складніший матеріал, чим більше узагальнень і висновків, правил, які необхідно зберегти у пам’яті, тим значнішим має бути інтелектуальний фон навчання[1, 17].

Основну увагу педагог приділяв становленню особистості, формуванню громадянських переконань, розвитку індивідуальності в умовах суспільного колективного виховання. Василь Сухомлинський є автором оригінальних методів, прийомів, форм навчання та виховання, спрямованих на розвиток творчих, розумових та фізичних здібностей. Зокрема, впровадив «уроки мислення» серед природи, які проходили в атмосфері співробітництва і творчості. Прагнення зрозуміти побачене спонукало встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, пробуджуючи дитячу думку. чільне місце відводилося самостійному складанню казок, маленьких творів, доповідей, математичних задач, вивченню окремих тем. Домашні завдання педагог вважав необхідними, але часу на них мало витрачатися менше, ніж на дозвілля учня.

У школах також широко використовується природа, як засіб розвитку дитини. Вчителеві надана можливість обирати форму і місце проведення уроків з курсів природознавства, читання, образотворчого мистецтва, музики.

Також В. О. Сухомлинський вважав, що значний виховний вплив на особистість дитини має казка. Сьогодні ж майже у всіх школах і дитячих садках створюють куточки або виділяють кімнату для роздумів, ігор, творчості. В процесі занять серед природи або у кімнаті казки накопичувався досвід дітей , і на цій основі учнів спонукали до усного складання казок. Досвід вченого у цьому аспекті у наш час використовується у багатьох школах України. Зокрема діти пишуть невеличкі оповідання та твори, самостійно складають, а потім розповідають на уроках розвитку зв’язного мовлення[4, 78].

У сучасній школі учень з перших днів вчиться розповідати побачене, описує різні події, які відбулися в житті та на основі власного досвіду дитини. З приводу цього проводяться етичні бесіди, які вчать доброти, поваги, чесності, дружби, любові та багато іншому.

Чимало праць Василь Сухомлинський присвятив ролі слова та особистості вчителя для дитини і сформулював вимоги до нього. Він радив вчителю не робити насильства над душею дитини, а уважно придивлятися до законів природного розвитку кожної дитини, до її особливостей, нахилів[2, 156]. Принцип природовідповідності проглядається у всіх ідеях педагога.

Видатний педагог радив, що для розвитку пізнавальної активності необхідно вводити дітей у зміст нового навчального матеріалу шляхом відкриття знань, а не їх прямого подання: активізувати пізнавальну діяльність включаючи у неї використання проблемно-пошукових методів. Читаючи книгу Василя Олександровича «Серце віддаю дітям» дивуєшся, як поєднані дві однаково важливі задачі початкової школи: по-перше, давати дітям глибокі, тверді знання; по-друге, запобігаючи зазубрюванню, піклуватися про багате духовне життя дітей, про їхнє здоров’я. Початкова школа повинна поступово привчати дітей долати труднощі не тільки у фізичній, а й у інтелектуальній праці. Навчання стає часткою духовного життя дитини тоді, коли знання невіддільні від активної діяльності, треба навчити дитину думати. А щоб навчити дитину думати, треба вивчити її індивідуальні особливості і відмінності. Завдання початкової школи вчений вбачав саме в розвитку дитячого мислення від конкретного до абстрактного. Треба виховувати вміння мислити, інакше діти будуть напружувати пам'ять, зубрити, що притупляє думку.

Основні принципи у системі поглядів В. О. Сухомлинського, що не втратили актуальності і нині:

• Гуманістичне ставлення до особистості кожного вихованця.

• Врахування його індивідуальних особливостей.

• Формування духовного світу дитини.

• Стимулювання розвитку і саморозвитку дитини, звернення до її внутрішнього світу.

• Використання демократичних педагогічних засобів і методів навчання і виховання (повага, заохочення, опора на позитивне).

• Розвиток творчих сил кожної окремої особистості в умовах колективної співдружності[3].

В умовах постійного зростання потоку інформації та збільшення обсягу навчального матеріалу постають нагальні потреби: здійснити пошук оптимальних методів і прийомів, які сприяють найкращому опануванню дітьми необхідних знань, умінь і навичок у різних видах діяльності. Реалізація ідей і поглядів В. О. Сухомлинського, я вважаю, сприятиме розвитку кожної дитини, становленню її індивідуальності, формуванню нового громадянина України.

Висновки. Видатний педагог В. О. Сухомлинський був одним з тих вчених, які піднімалися вище інтересів свого класу, які висували нові прогресивні ідеї, що відмежовувалися від офіційної педагогіки. Саме ці ідеї складають основу наступності педагогічній науці і стимулюють її розвиток.

Творчість видатного педагога – це невичерпне джерело педагогічних ідей, мудрих порад, які завжди є актуальними в освітянському житті. Гуманістична педагогіка Василя Олександровича вкрай необхідна сучасній українській спільноті, яка переживає різні трансформації, не відчуваючи потреби в засвоєнні педагогічних ідей гуманістичного напряму.

Ідеї В. О. Сухомлинського є яскравим прикладом і надійним підґрунтям формування всебічного розвитку гармонійної особистості у моральному, розумовому, трудовому, фізичному та естетичному вихованні, авторською системою гуманістичних поглядів, що вже стали органічною складовою розвитку сучасної освіти й педагогічної науки в Україні.

Бібліографія

1. Антонець М. Погляди В.О. Сухомлинського на процес шкільного навчання / М. Антонець // Рідна школа. – 2002. - № 5. – С. 15-18.

2. Дяченко Л. В. Сухомлинський про дошкілля і початкову освіту / Л.М. Дяченко // Педагогічний дискурс. – 2011. - № 10. – С. 154-157.

3. Сухомлинська О. В. Василь Олександрович Сухомлинський – наукова біографія / О. В. Сухомлинська // Укр.пед. в персоналіях: у 2-х т.– К.: Либідь, 2005. – Т.2. – С. 38-386.

4. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський. – Київ: Радянська школа, 1974. – 288 с.