ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДОЗНАВСТВА

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Ільніцька Катерина, Кичак Ірина

Специфіка сучасного світу визначається процесами глобалізації і інтеграції, які й визначають особливості його пізнання і освоєння, що в свою чергу перед людиною і людством загалом виникають нові завдання і висуваються нові вимоги. Вони пов’язані з необхідністю розуміння оточуючого світу як цілісної системи, що розвивається в напрямку посилення взаємовпливу людини, суспільства і природи, що власне й диктує необхідність оновлення змісту освіти, удосконалення методів, форм і засобів навчання на всіх рівнях освітньої системи.

Зараз у вищий школі все більшого поширення набуває компетентністний підхід до підготовки особистості, під яким найчастіше розуміють оцінку підготовленості фахівців певного ОС до професійної діяльності на основі рівня сформованості в них визначених стандартами і освітніми програмами (ОП) компетентностей і результатів навчання. А це можливо лише у випадку наукового (методологічно і методично) обґрунтування поєднання в ОП професійної, фундаментальної та гуманітарної підготовки. Одним із шляхів успішного вирішення цієї проблеми є застосування в освітньому процесі ЗВО сучасних інноваційних (у тому числі й інформаційно-комунікативних) технологій, що уможливлюють значно розширити дидактичний інструментарій майбутніх учителів.

Вже минула п‘ята частина ХХІ сторіччя, а Україна все ще перебуває в процесі «активного» пошуку шляхів реформування своєї освітньої системи. Нажаль, маємо констатувати, що ця суперважлива проблема державної ваги розглядається нині переважно з огляду відповідності організації освітнього процесу у ЗВО до вимог стандартів освіти і не сповна звертається увага на переосмислення мети, змісту і форм підготовки фахівців, особливо майбутніх учителів. Про те, незалежно від темпів і результативності приєднання України до європейського простору вищої освіти, методологічними засадами і практичними орієнтирами щодо модернізації освітнього процесу у вітчизняних ЗВО є використання принципів ЄКТС.

Як відомо, структурне реформування національної системи вищої освіти, запровадження ОП і проведення необхідних для їх реалізації інституційних перетворень у ЗВО, розпочалося в рамках Болонського процесу. У низці його документів зокрема зазначається, що він не передбачає уніфікації змісту освіти у європейському масштабі, натомість кожна країна має зберегти національні надбання у змісті освіти і підготовці фахівців, а далі запроваджувати і розвивати інноваційні підходи та прогресивні заходи щодо організації вищої освіти. Такий вектор підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності ми розглядаємо у формі ієрархічно складної динамічної системи, яка ґрунтується на комплексі теоретико-методологічних підходів і забезпечує формування компетентного креативного фахівця нової генерації, підготовленого для здійснення професійної діяльності із застосуванням комп‘ютерних засобів та інноваційних технологій.

За сучасних умов постійного накопичення емпіричного і теоретичного матеріалу в галузі природознавства, посилення інтеграції і диференціації природничо-наукової освіти, методологічна підготовка майбутніх учителів висувається як одна з найбільш важливих проблем щодо формування у них цілісної наукової картини світу. Це спонукає до необхідності переосмислення ролі і цінності отримуваних студентами знань, оскільки сучасному суспільству необхідний не просто учитель, який має високий рівень професійної майстерності, а й особистість зі стійкими інтегративними соціально-ціннісними творчими якостями, які відображають наявність креативних здібностей, можливостей розвитку творчої активності і пізнавальної самостійності.

Що стало причиною (потребою) в модернізації природничо-наукової підготовки майбутніх учителів освітньої галузі «Природознавство»? Насамперед, це не обґрунтоване у попередні періоди, штучне зменшення затребуваності суспільством щодо природничо-наукових знань, фундаментальності фізико-математичної підготовки тощо. Результатом цього стало зниження рівня формування цілісної наукової картини світу, математичного стилю мислення, можливостей застосування ІКТ для вирішення широкого кола прикладних завдань та пізнавальної активності у суб‘єктів освітнього процесу. А в тім, проблема педагогічної творчості вимагає особливої активізації у зв‘язку з інтеграцією освіти – новій українській школі потрібен креативний учитель з творчим мисленням, який досконало володіє не лише одним «своїм» предметом, а й здатний пов‘язати його зміст з іншими навчальними дисциплінами, з наукою в цілому.

Сучасні наукові відкриття у переважній більшості мають міждисциплінарний характер – всі науки розширюють полігони своїх досліджень, поглиблюють ступінь вивчення свого предмета, що призводить до зміцнення зав’язків між науками та їх взаємного проникнення, до збільшення обсягів інформації, яку мають засвоїти учасники освітнього процесу, що у ЗВО, що в середніх загальноосвітніх навчальних закладах. Саме ці домінанти закладаються нами в основу перебудови природничо-наукової освіти.

Здійснюючи постійний пошук, відбір і творче впровадження інновацій в освітній процес, спрямовуємо їх на формування у здобувачів вищої педагогічної освіти таких необхідних професійних якостей:

• в інтелектуально-креативній області: розвитку здатності до логічного мислення, аналізу і синтезу, гнучкості, здатності до швидкого і вільного перелаштування спрямованості мислительного процесу, здатності до генерування оригінальних ідей, висунення самостійних гіпотез тощо;

• у мотиваційно-особистісній сфері: формуванню незалежності суджень, намаганню до самореалізації і самоствердження, здатності формулювати і захищати свою точку зору:

• в емоційно-вольовій сфері: виникненню позитивних емоцій, створенню ситуації успіху, розвитку ініціативності, наполегливості і відповідальності, формування вміння отримувати нестандартні рішення виникаючих проблем;

• в організаційно-комунікативній області: формування навиків логічності, обґрунтованості і переконливості викладення думки, індивідуальної і колективної діяльності за умов обмеження в часі.

Сформованість таких якостей дасть можливість майбутньому учителеві:

• постійно бути обізнаним з сучасними ідеями, теоріями і відкриттями в області педагогічної науки;

• отримати навики, необхідні для використання у процесі практичної роботи новітніх педагогічних технологій, які відповідають сучасним запитам освітнього ринку праці;

• постійно удосконалювати професійну майстерність шляхом самоосвіти;

• бути здатним до вирішення проблемних ситуацій, які можуть виникати в періоди невизначених радикальних змін, що власне й відображає сутнісну характерну особливість компетентністного підходу.

За умов постійного розвитку інноваційних (зокрема й ІК) технологій, розширення мережі різноманітних онлайн-сервісів з метою стимулювання формування перерахованих якостей у майбутніх учителів навчальних предметів природничого спрямування ми й використовуємо новітні технології, які пов‘язані з розподіленими базами даних, багатофункціональними засобами обміну професійною інформацією та колективного спілкування, хмарними технологіями тощо.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Лаврентьев Г.В. Инновационные обучающие технологии в профессиональной подготовке специалистов. Ч.2. Барнаул: Изд-во Алт. ун-та, 2002. 232 с.