КОНТЕКСТНИЙ ПІДХІД У ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Скібіна Олена

Виклики сучасного суспільства доводять, що в процесі професійної підготовки необхідно не тільки передавати знання, але й відпрацьовувати навички їхнього використання в реальних ситуаціях, активно формувати досвід творчого, продуктивного мислення та соціального спілкування. Спеціаліст з ринковим мисленням повинен вміти аналізувати ситуацію, приймати виважені рішення в умовах невизначеності, вміти спілкуватися і брати на себе відповідальність за доручену справу. На розвиток означених навичок спрямоване контекстне навчання [1].

У сучасній системі професійної підготовки фахівців контекстний підхід є основою, яка дозволяє врахувати потреби студентів, викладачів, роботодавців і найбільш повно і якісно підготувати майбутніх фахівців до реальних ситуацій професійної діяльності. Важливою характеристикою контекстного підходу до процесу підготовки є те, що він базується на застосуванні міждисциплінарного навчання, навчанні на основі проблем і використанні зовнішніх контекстів для навчання.

Технологія контекстного навчання у практиці професійної підготовки майбутніх фахівців розробляється вітчизняними (Н. Дем’яненко, В. Желанова, О. Шапран та ін.) та зарубіжними науковцями (Е. Байкер, Р. Бернс, А. Вербицький, В. Візлер, М. Девлін, П. Еріксон, В. Калашников, К. Карандьєф, К. Маззео, Г. Самаравікрема, С. Сіз, В. Теніщева, К. Хадсон, Л. Хоуп, О. Щербакова та ін.).

Дослідники визначають специфіку, зміст, форми, методи, засоби контекстного навчання студентів, обґрунтовують підходи до його ефективного використання. Під контекстним розуміється навчання, в якому в формах організації освітньої діяльності динамічно моделюється загальнокультурний, духовний, предметний, соціальний і освітній зміст життєдіяльності учня, здійснюється трансформація його навчально-пізнавальної діяльності в соціально-практичну [2]. Контекстний підхід дає нам можливість виявити глибинні зв'язки і тенденції між подіями і явищами, які утворюють цілісне, системне уявлення про них, що формуються в процесі навчання. Тому контекстний підхід є спосіб узагальнення, систематизації вивченого матеріалу і представлення його в ракурсі самоаналізу і рефлексії всієї сукупності проблем, які були вивчені раніше.

Поняття «контекст» може мати широкий сенс: їм можна позначати фізичну дію, вчинок, репліку, систему мотивів. Отже, контексти можуть бути соціальними, поведінковими, емоційними, історичними, культурними, діяльнісними.

В аспекті нашого дослідження поняття «контекст» є дефініцією у теорії знаково-контекстного навчання, котра у відповідній технології забезпечує рівень особистісного включення того, хто навчається, до процесів пізнання та оволодіння професійною діяльністю.

З цієї позиції навчальний процес в закладах вищої освіти є одним із проявів соціальної практики, він відображає усі закономірності, які існують в суспільстві. Тому контекстне навчання орієнтується на те, що знання, вміння, навички даються не як предмет, на який повинна бути спрямована активність студента, а як засіб вирішення завдань діяльності фахівця.

Основною характеристикою навчально-виховного процесу контекстного типу, що реалізується за допомогою системи нових і традиційних форм і методів навчання, є моделювання мовою знакових засобів предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності. У спеціальних дисциплінах відтворюються реальні професійні ситуації і фрагменти виробництва, відносини зайнятих в ньому людей. Таким чином, студенту задаються контури його професійної праці. Одиницею роботи викладача і студента стає ситуація у всій її предметній і соціальній неоднозначності і суперечливості. Саме в ході аналізу ситуацій, ділових і навчальних ігор (ігри-комунікації, ігри-захисту від маніпуляції, ігри для розвитку інтуїції, ігри-рефлексії та ін.) студент формується як фахівець і член майбутнього колективу.

Технологія контекстного навчання складається з трьох базових форм діяльності: навчальна діяльність з провідною роллю лекцій і семінарів; квазіпрофесійна, що втілюється в іграх, спецкурсах, спецсемінарах; навчально-професійна (науково-дослідна робота, виробнича практика, дипломне і курсове проектування).

На підставі вищезгаданого, можна зробити висновок про те, що контекстне навчання допомагає вирішувати основні завдання професійної освіти: залучення студентів до умов практичної виробничої діяльності; надання студентам необхідного системного комплексу професійних знань; розвиток конструктивного і критичного мислення; формування системи професійних, загальнолюдських, культурних і моральних цінностей; розвиток навичок соціально-комунікативної взаємодії, комунікативних здібностей.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Лопушанська Ю.М. Контекстний підхід у навчанні. Наукові праці. Педагогіка, 2012. № 98. С. 16–172.
2. Мирончук Н.М. Контекстний підхід у підготовці студентів до професійної діяльності у зарубіжній педагогічній теорії. Креативна педагогіка: [наук.-метод. журнал] Академія міжнародного співробітництва з креативної педагогіки. Полісся. Житомир, 2018. Вип. 13. С. 95–101.