ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ В ДУМКАХ І ПОРАДАХ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Анна Шолька

(магістрант, VIІ курс, факультет педагогіки та психології)

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка, Кіровоград.

Науковий керівник – к.  пед.  н., професор Тетяна Довга

Проблема здоров’я сучасних школярів знаходиться в полі особливої уваги науковців, педагогів-практиків, батьків. Першочерговим завданням системи освіти є збереження здоров’я дітей і шкільної молоді, формування в них відповідального ставлення до здоров’я як найвищої суспільної та індивідуальної цінності.. Як зазначав видатний український педагог Василь Олександрович Сухомлинський, «здоров’я має бути предметом особливої уваги педагогічного коллективу, адже «добре, міцне здоров’я, відчуття повноти, невичерпності фізичних сил – дуже важлива умова життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності долати труднощі»  [3, с.192-193].

Провідна роль у процесі здоров’язбереження учнів належить шкільному вчителю.  Василь Олександрович Сухомлинський у зв’язку з цим писав: «Я не боюсь ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я  ─ найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей протягом перших 4 років навчання, то добра половина їх  – про здоров’я» [4, с. 103].

Особливо толерантним до проблем дитячого здоров’я, на думку
В. О. Сухомлинського, має бути учитель, який працює з першим класом: «Без знання здоров’я дитини неможливе правильне виховання. Тридцять років роботи в школі твердо переконали мене в тому, що залежно від стану здоров’я кожна дитина потребує не тільки індивідуального підходу, але й цілої системи захисних заходів, які б зберігали й зміцнювали здоров’я. Багаторічний досвід переконав мене в тому що виховання має сприяти зціленню людини, урятуванню її від недуг, які найчастіше зароджуються в дитинстві. Дитина в якої порушена діяльність серцево-судинної системи, потребує особливих методів виховання, спеціальної медичної педагогіки». [5, с. 512].

Видатного педагога непокоїло те, що школярі, які мають поганий стан здоров’я, зазвичай відстають у навчанні, їм тяжко дається оволодіння шкільною програмою: «Досвід переконав  нас у тому, що приблизно 85 усіх невстигаючих учнів головна причина відставання у навчанні –  поганий стан здоров’я, якесь нездужання, або захворювання, найчастіше зовсім непомітне і таке,що можна вилікувати тільки спільними зусиллями матері, батька, лікаря і вчителя. Приховані, замасковані дитячою жвавістю, рухливістю, нездужання і захворювання серцево-судинної системи  дихальних шляхів, шлунково-кишкові дуже часто є не хворобою, а відхиленням від нормального стану здоров’я » [4, с. 48].

Він попереджав педагогів про шкідливість перевантаження учнів розумовою працею та особливо наполягав на сезонному дозуванні інтенсивної навчальної праці для наймолодших школярів: «Це одна з важливих проблем, пов’язаних з фізичним розвитком і зміцненням здоров’я школярів, з їх всебічним розвитком. Рік складається з періодів, у кожному з яких життєрадісність людського організму різна. Добре відомо, наприклад,  що навесні захисні сили організму послаблюються, а на осінь – зміцнюються. Враховувати ці циклічні коливання особливо важливо в школі – адже ми маємо справу з організмом, який росте, розвивається, з мозком, який формується і на який великий вплив справляє зовнішнє середовище. Навчання, розумова праця  весною, особливо в початкових класах, мають бути зовсім не такими, як восени» [5, с. 488].

На думку вченого, розумовою працею слід навантажувати школярів дуже обережно, щоб не нашкодити недостатньо зміцнілому дитячому мозку: «Треба думати про здоров’я дитини, про те, що я назвав би рівновагою в добовому режимі розумової праці. Для того щоб одна доба могла бути насичена інтенсивною розумовою працею, друга частина доби має бути вільною від інтенсивної розумової праці ». [Там само, с. 494-495].

Предметом щоденної турботи директора школи було налагодження повноцінного харчування дітей. Він пояснював педагогам і батькам: «Від харчування в роки дитинства залежить гармонія, пропорційність частин тіла, зокрема правильний розвиток кісткової тканини і особливо грудної клітки». І далі стверджував таке: «Відсутність апетиту – грізний бич здоров’я, джерело хвороб і нездужань Головна причина цього – багатогодинне сидіння в задушному класі, одноманітність розумової праці, відсутність різноманітної діяльності на свіжому повітрі і взагалі «кисневе голодування», – дитина цілий день дихає повітрям, насиченим вуглекислотою» [4, с. 104–105].

Разом з педагогічним колективом, В. О. Сухомлинський невтомно досліджував шляхи зміцнення дитячого здоров’я. Він надавав надзвичайної ваги фізичній праці: «Фізична праця відіграє таку саму важливу роль у формуванні фізичної досконалості , як і спорт. Без здорової втоми людині не може бути повною мірою доступна насолода відпочинком » [2, с. 137].

Особливо корисними для дитячого самопочуття Василь Олександрович вважав працю на свіжому повітрі та спілкуванню дітей з природою: «Дуже важливим джерелом здоров’я була для нас праця взимку на свіжому повітрі.  … Літні канікули діти проводили в походах, подорожах  по лугах, полях, лісах. Місяці безпосереднього спілкування з природою давали дуже багато і для зміцнення здоров’я і для розумового розвитку малюків. … На рубежі між літом та осінню повітря в селі особливо насичене фітонцидами. Якщо хочете загартувати дитину, схильну до простуди, захворювань легень чи ревматизму, неха годиній вона в ці дні цілу добу буде на повітрі » [4, с. 106].

У Павлиській середній школи педагоги радили хлопцям і дівчатам дотримуватися такого режиму: «Вставайте рано-вранці. не пізніше шостої години, а літом – о п’ятій годині, робіть ранкову гімнастику, працюйте дві години в цей ранковий час – і розумово, над книжкою, і фізично, в саду – поливайте дерева, доглядайте квіти» ([1, с. 232]. Обов’язковим складником шкільного життя в Павлиші було загартування та щоденні заняття фізичними вправами, які Василь Олександрович влучно називав засобами фізичного самовиховання учнів.

Цілком слушними  для сучасних школярів залишаються його практичні поради: «…Зроби для себе правилом: щоденно, прокинувшись, відразу ж зроби ранкову гімнастику. Змушуй себе кожного ранку робити холодні обтирання. Жодного дня без фізичної праці. Щодня проходь від трьох (у молодшому віці) до десяти кілометрів. Нехай стануть твоїми заповідями простота, невибагливість, стриманість…» [5, с. 619-620].

Висновок. Отже, Василь Олександрович Сухомлинський надавав виключного значення проблемі дитячого здоров’я. Він вважав, що режим дня, фізичне загартування, зміцнення здоров’я школярів є передумовою їхнього повноцінного життя в майбутньому. Думки й поради видатного педагога й ученого про збереження та зміцнення учнівського здоров’я  є актуальними для сучасної школи.

Бібліографія

1. Сухомлинський  В. О.Виховання і самовиховання / Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 5. Статті. – К.: Рад. школа, 1977. – С.229-239.
2. Сухомлинський  В. О.Павлиська середня школа / Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 4. – К.: Рад. школа, 1977. – С.7-390.
3. Сухомлинський  В. О.Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 1. – К.: Рад. школа, 1976. – С.55-206.
4. Сухомлинський  В. О.Серце віддаю дітям / Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 3.  – К.: Рад. школа, 1977. – С.7-279.
5. Сухомлинський  В. О.Сто порад учителеві / Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 2. – К.: Рад. школа, 1976. – С.419-654.