ШЛЯХИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ТА ДОШКІЛЬНИКІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА СУХОМЛИНСЬКОГО

Ірина Апілат

(студентка 4 курсу факультет педагогіки та психології)

Кіровоградський державний

педагогічний університет імені В. Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент Баранюк Ірина

Постановка проблеми. Головне завдання навчання і виховання – всебічно гармонійно розвинена особистість. А гармонійний розвиток неможливо уявити без естетичного виховання. Отже, актуальними сучасними є питання естетичного виховання і розвитку естетичної культури учнів початкової школи та дошкільників. Сучасна школа має на меті залучення учнів до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливо вивчати досвід відомих і шанованих педагогів із естетичного виховання та творчої діяльності. Тому ми звертаємося до педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського, який наголошував на важливості й місце естетики в навчанні й вихованні.

Аналіз досліджень. Дослідженням педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського займалися Бондар Л., Кузь В., Іванюк Г., Кондицька І., Кравченко Л., Нaтoчій A., Федорчук Е., Завацький С., Суярко С. та інші. Проблеми естетичного виховання учнів на засадах творчості видатного педагога розгялнуті у працях Баранюк І., Беха І., Врочинської Л., Дубича К., Мартинюка Г., Мусієнко-Репської B., Тарапаки Н., Чаплигіна В. та ін.

Мета статті. Розглянути шляхи естетичного виховання молодших школярів та дошкільнят у педагогічній спадщині Василя Олександровича Сухомлинського.

Виклад основного матеріалу. Ідеями естетичного виховання пронизані праці видатного педагога. Передусім він розглядав джерелом естетичного виховання – природу. Вчив дітей бачити красу навколишнього світу. Краса – пише педагог – могутнє джерело моральної чистоти, духовного багатства, фізичної краси. «У світі є не тільки потрібне, корисне, а й красиве. З того часу, коли людина стала людиною, з тієї миті, коли вона задивилася на квітку і вечірню зорю, вона стала вдивлятися в саму себе. Людина осягла красу. Краса – це глибоко людське! Краса існує незалежно від нашої свідомості й волі, але вона відкривається людиною і осягається нею, живе в її душі, – не було б нашої свідомості – не було б і краси. Краса –  це радість нашого життя» [4, 409].

Найважливішим завданням естетичного виховання В.О. Сухомлинський вважав навчити дитину бачити красу оточуючого світу, красу людських стосунків, духовне багатство, доброту, щирість і на цій основі стверджувати прекрасне в самому собі. Саме естетичне виховання, на думку педагога, має різнобічні зв'язки з усіма сферами духовного життя особистості та колективу.

Естетична освіта покликана «Збагатити уявлення учнівської молоді про красу людини, розкрити потенціал її фізичних, психічних, духовних і творчих сил» [1, 123].

Для дошкільнят Василь Олександрович відкрив школу під блакитним небом. Ця школа була у винограднику на траві. Він створив її для того, щоб діти милувалися природою, вчилися бачити красу, а згодом, і цінувати її.

Казка – засіб вихователя молодших школярів у формуванні цілої гами морально-естетичних почуттів. Вона набагато сильніше впливає на дітей, ніж окрик чи нотація. Казки увібрали в себе народну мудрість і життєвий досвід. В.О.Сухомлинський вбачав велике виховне значення в казці називаючи її колискою думки, яку дитина має запам’ятати на все життя. Казці видатний педагог відводив особливе місце в естетичному вихованні школярів. Без відчуття краси слова для дитини недосяжні потаємні грані його смислового значення. «Казка невіддільна від краси сприяє розвиткові естетичних почуттів, без яких неможливе благородство душі, щира чуйність до людського нещастя, горя, страждань. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем.» [2, 177].

Великого значення в естетичному вихованні В.О.Сухомлинський приділяє музиці. «Музика тісно пов'язана з ліричною поезією і є немовби наступною сходинкою в духовному розвиткові людини. У вихованні музикою виражається єдність моральної, емоційної і естетичної сфер людини.» [3, 553] Серед природи джерелами музики були, наприклад, хор коників, гудіння джмеля. Які потім діти могли слухати на записі й аналізувати, порівнювати.

Важливе місце в баченні краси відіграють твори образотворчого мистецтва, які утверджують в юній душі почуття величі й краси людини, підносять особистість в її власних очах. «Щоб розуміти, переживати й любити живопис, людині треба пройти тривалу школу почуттів... в світі природи» [3, 557]. Педагог ділився своїми думками під час уроку малювання серед природи, він говорив: «…дитячий малюнок, процес малювання – це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього як творці краси, дістаючи насолоду від неї» [2, 53–54].

В. О. Сухомлинський не лише теоретично узагальнив, але й практично довів нерозривну єдність естетичних почуттів людини з її світоглядними, моральними переконаннями. У переконанні людини воєдино злиті інтелект і почуття. Найважливішою характерною особливістю останніх є переживання, яке має дві протилежні сторони – позитивну і негативну. Естетичне виховання якраз і зводиться до формування світу людських почуттів, які виявляються у прекрасному і потворному, у піднесеному і низькому. У зв’язку з тим, що навчально-виховний процес базується на позитивних естетичних почуттях, естетичне виховання учня надає йому «певної спрямованості» в пізнавальній і творчій діяльності, в задоволенні його духовних запитів, воно охоплює всі сфери духовного життя особистості, що формується.

Висновки. В історії педагогіки накопичений значний досвід з проблеми естетичного виховання. Це питання займає важливе місце у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського, який широко розробляв конкретні питання естетичного виховання, які знайшли практичне втілення в роботі керованої ним Павлиської школи і були докладно відображені в його педагогічних працях.

Звичайно, перераховані вище шляхи формування естетичної культури далеко не єдині. Але, якщо ми будемо активно впроваджувати їх в навчально-виховний процес, правильно доносити їх учням, то згодом буде видно результати  нашої педагогічної діяльності. Особливо цікавими й ефективними ці шляхи естетичного виховання є для дошкільників.

Бібліографія

1. Василь Сухомлинський і сучасність : науково-методичний збірник / Упорядник і відповідальний редактор – М. Я. Антонець. – Київ, 1994. – 162 с.
2. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5-ти т. − Т. 3. – К. : Радянська школа, 1977. – С. 7–283.
3. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В.О.Сухомлинський // Вибрані твори: в 5-ти т.− Т. 3. – К. : Радянська школа, 1977. – С. 283–665.
4. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину / В.О.Сухомлинський // Вибрані твори: в 5-ти т. – Т. 2.  – К. : Радянська школа, 1976.– С. 498–570.