В.О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО РОЛЬ ТРАДИЦІЙ У ВИХОВАННІ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ

Юлія Чичикало

(студентка ІІІ курсу шкільного відділення)

Вищий комунальний навчальний

заклад  Сумської обласної ради

«Лебединське педагогічне

училище імені А.С.Макаренка»

м. Лебедин

Науковий керівник викладач

вищої категорії, викладач-методист

Мандрико Т.В.

Постановка проблеми. Теоретична, літературно-педагогічна творчість і практична діяльність видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського ввійшла до історії помітною сторінкою. Визначальною особливістю його педагогічної теорії та практики є багатогранність Систему Сухомлинського можна без перебільшення назвати універсальною щодо широти охоплення системотворчих феноменів та глибини й переконливості інтерпретації їх причинно-наслідкових зв’язків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В численних педагогічних виданнях більшості країн світу з’являються  популярні чи критично-аналітичні статті, розвідки, окремі брошури і навіть книги, присвячені теоретичній спадщині і практичній діяльності визначного педагога, а в Україні складається своєрідна школа сухомлинознавства, що об’єднує авторів праць про Добротворця - В. Сухомлинського (М. Антонець, В. Бутенко, М. Вашуленко, Н. Калініченко та ін. )

Метою нашого дослідження було з’ясувати, яку роль В.О.Сухомлинський відводив традиціям у формуванні громадянських якостей молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Сучасні тенденції розвитку України як демократичної правової держави актуалізували проблему громадянського виховання особистості в суспільстві. Перед соціальними інституціями освіти поставлено завдання: формувати громадянина, найвищою цінністю якого є любов до Батьківщини та свого народу. Теоретичний аналіз засвідчує, що в практиці сьогодення проблема громадянського виховання розробляється на державно - програмному, концептуальному та практичному рівнях. Зокрема,  “Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті” одним із пріоритетів розвитку освіти називає національне і громадянське виховання, яке має здійснюватися упродовж усього процесу навчання дітей та молоді [3]. За означеним державним документом, в основу цих важливих напрямів виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь.

Незважаючи на те, що Василь Олександрович Сухомлинський пройшов через радянсько-тоталітарну систему навчання і виховання, він залишився інтелігентом української національно-державницької ідеї, вболівав за свій народ. Його педагогічна діяльність була спрямована на організацію внутрішнього духовного світу майбутнього української нації. У своїх численних педагогічних працях, зокрема, в книзі «Народження громадянина», підтекст якої звучить як виховання патріота рідного народу, В. Сухомлинський прямо і з проекцією на майбутнє заявив: «Найголовніше завдання школи – виховати патріотів безмежно відданих… (рідній… - В.К.) Батьківщині»[1] Він стверджував, що ставлення до ідеї Батьківщини як до священного і найдорожчого облагороджує всі людські почуття, зближує, ріднить людей, очищає душі від усього, що принижує їх гідність»[2]. І в своїх працях педагог неодноразово наголошував на те,  щоб з дитинства в людини було духовне життя в світі моральних цінностей. Суть духовного життя маленького громадянина повинна бути в захопленні, одухотворенні красою людини і красою ідеї, у прагненні стати справжнім патріотом, справжнім борцем. Той, хто живе у світі моральних цінностей, з малих років почуває себе сином Батьківщини» [4].

Значну увагу в цьому процесі він відводив традиціям.  Традиція, на думку Сухомлинського, вчить дитину бачити, розуміти, відчувати серцем людей: «…це, мабуть, квітка в саду, яка найтонше пахне, ім’я цій квітці – виховання почуттів » [ 5, т.2, 546]. На думку В.Сухомлинського, необхідним є включення дітей у традиційні форми роботи, які проводяться з врахуванням вікових особливостей вихованців, необхідності залучення до них сім’ї. Так зі сторінок його педагогічних творів ми дізнаємося про те, що в Павлиській школі традиційно проводилися свята Матері, пісні, квітів, птахів, тиждень саду. Учні традиційно брали участь у прикрашанні класних кімнат і шкільного подвір’я. Традиційно восени у Павлиській школі проводиться Свято Троянди: «Це і сімейне і шкільне свято. Передусім сімейне. На цьому святі немає нещирих, підроблених дитячих почуттів, штучного, невластивого природі дитини. Осіннє Свято Троянди – це день, коли кожна дитина саджає на присадибній ділянці батьків кілька кущів троянди. Ми даємо дитині саджанці, візьми, посади, доглядай їх, створюй красу. Принеси радість матері, батькові, бабусі, дідусеві». [5, т.2,546] Також перед початком навчального року діти прикрашали шкільне подвір’я і класні кімнати, саджали виноград, працювали з учителями, батьками.

Як підкреслює  Н .Калініченко традиційні засоби впливу на духовний світ вихованців, формування їх поглядів, переконань і звичок у Павлиській середній школі можна представити таким чином…

Висновки  Таким чином, В.О.Сухомлинський через використання традицій переконує нас у тому, що формування громадянськості відбувається в єдності навчання та практики соціального життя з поступовим збільшенням ваги саме практичної участі молодої людини у житті суспільства. Завдяки цьому забезпечується адекватна вибірковість, глибина і свідомість становлення системи особистісних життєвих смислів особистості. Мова йде про «громадянське бачення світу», уміння жити серед людей, відчувати Батьківщину серцем. І  саме спадщина В.О.Сухомлинського – це та глибока криниця, до якої ми звертаємося все частіше і частіше. З цієї криниці, ми черпаємо безцінні знання про дитячі душі, дитячий світ. І допоки на цій землі лунають дитячі голоси, допоки дзвенить щирий дитячий сміх – доки не заросте стежка до доброї криниці Сухомлинського.

Бібліографія

1. В.О.Сухомлинський. Народження громадянина. – К., 1970. – с. 178.
2. В.О.Сухомлинський. Народження громадянина. – К., 1970. – С.220.
3. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. – К.: Шкільний світ, 2001. – 24 с.
4. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. т.2. – К.: Рад.шк., 1976-1977. – с.159.
5. Сухомлинський В.О. Розум і руки. Вибрані твори в 5-ти т. Т.5. – Рад.школа. 1977. – с. 61-80.