ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Софія Пеленська

(магістрант 1 курсу спеціальності «Початкова освіта)

ДВНЗ «Прикарпатський національний  університет імені В. Стефаника»

м. Івано-Франківськ

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Кіліченко О.І.

Постановка проблеми. Важливою умовою організації освітнього процесу в початковій школі є спрямованість навчання та виховання на розвиток особистості молодшого школяра. Видатний український педагог Василь Сухомлинський неодноразово зазначав, що основою для цього має слугувати вивчення особливостей школяра, адже «...немає абстрактного учня... Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили і можливості кожної дитини..» [8, 447].

Аналіз актуальних досліджень.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що дане питання є малодослідженим. Проблему вивчення особистості молодшого школяра досліджували М. Басов, М. Захарійчук, Г. Кловак, А. Кочетов, С. Мартиненко, С.Морозов, З. Курлянд, Л. Фридман та ін.

Однак проблема дослідження праць В.О.Сухомлинського в контексті вивчення особливостей школяра і, зокрема, учня початкової школи практично не досліджувана.

Мета статті: проаналізувати погляди українського педагога В. О. Сухомлинського про необхідність вивчення особливостей школяра.

Виклад основного матеріалу. Перед кожним вчителем стоїть ряд важливих завдань, зокрема, вивчити та оцінити результати навчально-виховної діяльності учнів, побачити слабкі та сильні сторони впливу на дитину, виявити та вивчити індивідуальні особливості кожного учня, встановити рівень вихованості та рівень загального розвитку школяра. Вирішити дані завдання дозволяє педагогічна діагностика, елементи якої можна знайти у творчій спадщині видатного українського педагога Василя Сухомлинського. Так, Василь Олександрович приділяв велику увагу необхідності вивчати особливості школяра. У статті «На нашій совісті – людина» він стверджував, що вчителю перш за все необхідно «побачити, пізнати, зрозуміти дитину… Пізнайте її такою, якою вона є. Не намагайтесь змінити, переломити, перебудувати те, що створила в своїй таємничій майстерні природа…» [4, 214].

Аналізуючи праці В.О.Сухомлинського, С.Б.Бричок [1, 76] зазначає, що педагог був переконаний у тому, що «знати дитину – це та найголовніша точка, де стикаються теорія і практика педагогіки, де сходяться всі нитки педагогічного керівництва шкільним колективом» [7, 441]. Педагог вважав величезним недоліком сучасної йому освіти той факт, що у навчальних планах школи й педагогічних вузів був відсутній предмет «Людинознавство». «Людинознавством має бути пройнята вся навчально-виховна робота школи й вузу», – переконував педагог у статті «Думки про шкільне виховання» [3, 392].

Розпочинати вивчення особливостей школярів Василь Сухомлинський рекомендував із зібрання загальної інформації про дитину, зокрема про її фізичний розвиток та стан здоров’я: «Коли ми переконалися, що все духовне життя і особливо розумова праця дитини залежать від її здоров’я, фізичного розвитку, …наш колектив вирішив починати вивчення дитини саме з вивчення її здоров’я»[7, 444].

Після збору загальної інформації про учня, педагог радив вивчати особливості виховання дитини в сім’ї, адже як він стверджував: «без допомоги батьків нам не обійтися не тільки у вивченні дитини, а й у всіх інших справах» . В. Сухомлинський вважав , що для того щоб  «добре вивчити дітей, треба добре знати сім’ю» [6, 444]. Він писав у праці «Сто порад учителю»: «Пам’ятайте, що нема й бути не може абстрактного учня” [8, 436-440]. До школи приходять діти з неоднаковим рівнем знань, різними здібностями, які, на думку педагога необхідно «розпізнати, виявити, розкрити, виростити, виплекати в кожного учня його неповторно індивідуальний талант...» [3, 96].

Тільки після цього, як вважав педагог, можна вивчати індивідуальні особливості кожного учня, що як стверджував педагог є  «предметом великої уваги», адже «будь-яка програма з будь-якого предмета — певний рівень, коло знань, але не жива дитина. До цього рівня, до цього кола знань різні діти йдуть по-різному. Одна дитина вже у 1 класі може самостійно прочитати задачу й розв'язати її, інша не зробить це в кінці другого, а то й третього року навчання. Треба вміти визначити, яким шляхом, з якими уповільненнями й труднощами дитина може підійти до рівня, передбаченого програмою, як конкретно реалізувати програму в розумовій праці кожного учня». [8, 437].

Для того, щоб знання про дитину впроваджувалися у шкільну практику під керівництвом В.О.Сухомлинського раз у півтора місяця проводився психологічний семінар, де один з класних керівників робив ґрунтовну доповідь на тему: «Педагогічна характеристика такого-то учня», де «на першому місці стоїть здоров’я, фізичний розвиток дитини, характеристика умов її всебічного розвитку» [6, 447]. «Предметом великої уваги є характеристика індивідуальних особливостей розумового розвитку», духовного, морального розвитку, чинників, які сприяли формуванню перших уявлень дитини про світ. Особливого значення надавалося характеристиці емоційної культури школяра.

Василь Сухомлинський  у своїх працях стверджував, що «знати дитину – це та найголовніша точка, де стикаються теорія і практика педагогіки, де сходяться всі нитки педагогічного керівництва шкільним колективом». Педагог вважав, що вчитель повинен знати свого учня . [6, с 441].

На думку, видатного педагога особливу роль відіграють діагностичні спостереження за дитиною, її поведінкою, розвитком, умінням жити в колективі та спілкуватися з однолітками та дорослими, спостереження за поведінкою школярів у різних ситуаціях.

Висновок. Видатний педагог Василь Сухомлинський у своїх працях стверджує про необхідність вивчення особливостей школяра. Він визначив залежність розвитку особистості дитини від знань учителя про особистість учня. Зокрема, сучасний педагог повинен знати свого учня, його індивідуальні риси, стан здоров’я та умови життя, адже це впливає на якість навчальних досягнень учнів. Особливу увагу він звертав на знання умов, в яких формувався духовний світ дитини. В.О.Сухомлинський наголошував, що вчитель повинен вивчати моральні та духовні якості, розумовий розвиток, культуру школяра, психологічні та психічні якості дитини. Він вважав, «якщо в школі, скажімо, шістсот учнів, то це означає, треба шукати шістсот індивідуальних стежок. Допомогти кожному вихованцеві знайти його стежку – це й означає поставити людину на ноги, ввести її в життя громадянином з своєю індивідуальністю» [5, 247].

Перспективним на часі вважаємо підготовку майбутніх вчителів до вивчення особливостей молодшого школяра.

Бібліографія

1. Бричок С.Б. Проблема вивчення особистості школяра у педагогічній спадщині Василя Сухомлинського / С.Б.Бричок // Педагогічний дискурс. -  випуск 10, 2011. – С. 76-78.
2. Сухомлинський В. О. Думки про шкільне виховання / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 5. – С. 378–392.
3. Сухомлинський В. О. Людина неповторна / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк.,1976. – Т. 5. – С. 80–96.
4. Сухомлинський В. О. На нашій совісті – людина / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 5. – С. 203–217.
5. Сухомлинський В. О. Народний учитель / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 5. – С. 239–255.
6. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 4. – С. 393–629.
7. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 4. – С. 393–629.
8. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. –К. : Рад. шк., 1976. – Т. 2. – С. 419–655.