ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

Альона Дзюнзя

(студентка ІІІ курсу факультету педагогіки та психології)

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – викладач Наталя Андросова

Постановка проблеми. Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Одні вважають, що потрібно починати готувати малюка з трьох років, інші - за рік до вступу до школи. Але взагалі-то усе дошкільне життя дитини - це і є підготовка до школи. Найголовніше - не впадати в крайності. Не перестаратися із заняттями, викликавши заздалегідь відразу до навчання. Але і не пускати усе на самоплив, сподіваючись, наприклад, на вихователя дитячого саду. Також постає питання роботи в єдності із сім’єю, щоб забезпечити подальший фізичний, психічний, соціальний, мовленнєвий розвиток дитини в школі. Саме в школі вони отримують перші уявлення про життя, поведінку і вчинки людей, а в родині – набувають корисних звичок та досвіду життя, отримують багато радості [1, 74]. Отже, в умовах реформування освітньої галузі початкова освіта має забезпечувати системний розвиток дитини, формувати її особистісну культуру, сприяти самореалізації та саморозвитку дитини [2, 3].

Аналіз досліджень. Проблемами підготовки дитини займались такі науковці, як Л. І. Божович, Л. А. Венгер, Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, Н. О. Головань та ін. Особливе місце ця проблема займає у творчій спадщині В О. Сухомлинького.

Метою статті є висвітлення поняття “готовність дитини до навчання у школі” як основи забезпечення наступності навчання в початковій, середній та старшій школі, вивчення поглядів вітчизняного педагога В. О. Сухомлинського на готовність дитини до школи.

Виклад основного матеріалу. І. Любарська вважає, що готовність до навчання – це важливий підсумок виховання та навчання дошкільників у дошкільному навчальному закладі і сім’ї. Вона визначається системою вимог, які висуває школа до дитини. Характер цих вимог обумовлено особливостями нової соціально-психологічної позиції дитини-школяра з її новими обов’язками, до виконання яких вона повинна бути готовою [3, 56].

Особливу увагу проблемі підготовки дитини до навчання в школі приділяв і видатний вітчизняний педагог В. О. Сухомлинський. Аналізуючи його працю, можна сказати про те, що для батьків це велике щастя готувати дитину до школи, потім спостерігати її перші кроки на великій стежці до знань. Але це не тільки радість і щастя. Це разом з тим багато турбот і праці. Багато чого залежить саме від батьків, від того, скільки часу і уваги вони будуть приділяти своїм дітям. Адже виховання починається з сім'ї, з того часу, як дитина осмислено подивилася на світ. [4, 25].

В. О. Сухомлинський був справжнім знавцем і дослідником психології людини, він глибоко розумів душу дитини, її переживання, почуття, прагнення і сподівання, досконало знав психологію взаємин батьків і дітей. Відомий педагог усвідомлював, що готовність дитини до школи відіграє важливу роль у формуванні особистості дитини.

В системі підготовки дітей до школи авторитетний науковець керувався принципом природовідповідності. Він звертав увагу на те, що у дитини в цей віковий період переважає наочно-образне мислення. Педагог-практик рекомендував поєднувати безпосереднє пізнання дійсності з читанням сторінок книг із малюнками про природу, оскільки вважав її найбільш доступним об’єктом пізнання, фактором величезної виховної сили, сферою активної діяльності, середовищем для активного розвитку мислення й мовлення.

На  мою думку, актуальною ідеєю Василя Олександровича при вивченні готовності дитини до школи є те, що дитину необхідно виховувати, орієнтуючись на майбутнє. Якщо брати до уваги те, що незабаром дошкільник має стати школярем, то його успішність великою мірою може визначатися тим, наскільки готовим він підійде до цієї нової й складної для нього діяльності. У процесі підготовки дитини до школи, на думку педагога, важливо враховувати, що об’єднує дошкільний та молодший шкільний вік.

Аналізуючи праці В. О. Сухомлинського, я дійшла до висновку, що застосування гри в навчальному процесі забезпечить поступове залучення дитини до навчального процесу, її повноцінний розумовий розвиток. З цього приводу вчений писав: «У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості і любові до знань» [5, 95].

В.О. Сухомлинський у своїй педагогічній діяльності звертав особливу увагу на роботу з слабовстигаючими учнями. "Щоразу, коли створювалися сприятливі умови для розв‘язання задач, що є, так би мовити, вправами для мозку, я тримав поблизу себе дітей, які повільно мислять, погано запам‘ятовують. Доводилося придумувати різні задачі-загадки, задачі-жарти…” [5, 149].

Висновок. Отже, готовність до школи значною мірою залежить від бажання дитини вчитися. Розвиток пізнавальних інтересів школярів, формування позитивного ставлення дітей до навчання вдається лише шляхом оптимального поєднання зусиль сім’ї та школи. Потрібно пам’ятати, що це вимагає, зокрема, створення умов, наближених до шкільних: атмосфери доброзичливості, турботи, толерантності, підтримки. В. О. Сухомлинський вважав за потрібне враховувати вікові особливості психічного розвитку дитини у процесі її підготовки до навчального процесу; з цією метою поєднувати безпосереднє та опосередковане знайомство дітей з навколишнім світом, застосовувати у цьому процесі гру, твори різних видів мистецтва. Особливого значення у підготовці дитини до школи Василь Олександрович надавав відповідній роботі з батьками майбутніх школярів.

Система поглядів В. О. Сухомлинського на підготовку дітей до школи ще довгий час буде залишатися актуальною і невичерпною. Реалізація ідей педагога допоможе краще вирішувати питання підготовки дітей до навчання в школі та сприятиме формуванню нового громадянина України.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку вбачаю у визначенні стану готовності майбутніх вчителів початкових класів до забезпечення наступності в системі освіти в сучасних умовах.

Бібліографія

1. Кононко О. Л. Коментар до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні / О. Л. Кононко. – К. : Дошкільне виховання, 2003. – 243 с.
2. Ладивір С. О. Як живеться шестирічним школярам? / С. О. Ладивір // Дошкільневиховання. – 2003. – № 6. – С. 3–5.
3. Любарська І. Співпраця дошкільного закладу і родини у контексті підготовки дитини до школи: [монографія] / І. Любарська. – К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. – Вип. 17. – 72 с.
4. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський – К.: Рад. школа, 1978. – 229 с.
5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // В. О. Сухомлинський Вибрані твори: в 5-ти т. – Т.3. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 149–356.