Секція 2. Інновації в освіті: теоретичні, практичні та методичні аспекти.

Олександр Лабенко

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Анотація. Модернізація системи освіти в Україні все більшою мірою співвідноситься із науковими та науково-педагогічними процесами, які відбуваються в Європейському Союзі. Це пов’язано із розвитком Болонського процесу.

До того ж, зрозумілим є і той факт, що певний відбиток на протікання всіх соціально-економічних і культурних процесів в Україні накладає і глобалізація, як тенденція до всесвітнього охоплення, взаємовпливів та взаємозв’язків між різними соціальними феноменами.

З огляду на сказане, перед кожним із сучасних науковців все більше постає проблема широкого переосмислення всіх цих непростих процесів у світі й в Україні, але вже виходячи із цілей та завдань певної конкретної навчальної діяльності, що здійснюється в даний період розвитку соціуму.

В той же час, системний критичний аналіз ситуації, що переживає освітня галузь в аспекті оновлення різних методик викладання педагогічних дисциплін, в тому числі й курсу «Соціальна робота у сфері дозвілля», показує нам, що освітній процес потребує не косметичної, а глибинної трансформації як на теоретико-методологічному, так і на методико-практичному рівні.

Іншими словами, освітні інновації, які приходять у середню і вищу школу повинні опиратись, з одного боку, на світові передові науково-педагогічні дослідження і практичний досвід, а з іншого пропонувати такі механізми імплементації глобальних тенденцій взаємодії викладача і студента під час занять, які б якнайповніше враховували соціальний запит сучасного суспільства.

Реальним шляхом виходу із даної ситуації є зміна наукової парадигми, яка лежить в основі як усієї педагогічної науки, так і методичної зокрема. Перехід сучасної методики викладання курсу «Соціальна робота у сфері дозвілля» від ньютонівсько-картезіанської до квантово-релятивістської наукової парадигми є ще більш актуальним, ніж будь-коли. Це пов’язано із збільшенням процесів турбулентності у розвитку такої живої природної системи як студентський колектив (академічна група). Особливо це стосується організації соціальної роботи у сфері дозвілля.

Отже, в цій статті автор робить спробу порівняти основні характеристики обох наукових парадигм та приходить до висновку, що більші потенційні можливості для модернізації курсу «Соціальна робота у сфері дозвілля» має квантово-релятивістська наукова парадигма.

Ключові слова: наукова парадигма, ньютонівсько-картезіанська наукова парадигма, квантово-релятивістська наукова парадигма, методика викладання курсу «Соціальна робота у сфері дозвілля», методична наука.

Детальніше