Секція 2

Людмила Зубик (Рівне)

LiudmylaZubyk (Rivne)

У роботі відображено результати теоретико-методологічного аналізу проблеми підготовки фахівців з інформаційних технологій. Виконано ретроспективний огляд визначень, що стосуються окресленого питання. Розглянуто суть і специфіку наявних проблем формування професійних компетентностей майбутніх ІТ-фахівців у процесі опанування ними фахових дисциплін. Враховуючи прогалини у забезпеченні галузі фахівцями та пріоритетність її розвитку, виокремлено напрямки удосконалення вітчизняної системи професійної освіти.

Ключові слова: компетентність, професійна компетентність, компетентнісний підхід, ІТ-фахівці, фахівці з інформаційних технологій

В работе рассмотрено результаты теоретико-методологического анализа проблемы подготовки специалистов по информационным технологиям. Выполнен ретроспективный обзор определений, касающихся сформулированноговопроса. Детализировано сущность и специфику существующих проблем формирования профессиональных компетенций будущих ИТ-специалистов в процессе изучения ими дисциплин профессиональной подготовки. Учитывая пробелы в обеспечении отрасли специалистами и приоритетность ее развития, выделены направления совершенствования отечественной системы профессионального образования.

Ключевые слова: компетентность, профессиональная компетентность, компетентностный подход, ИТ-специалисты, специалисты по информационным технологиям

The results of the theoretical and methodological analysis of the problem of training IT professionals were reflected in this work. Was done a retrospective review of definitions, regarding to outlined questions. The essence and specificity of current problems of formation of professional competence of future IT professionals into the process of mastering their professional disciplines examined. The directions of improvement of the national system vocational education have been singled out, given the gaps in providing professionals in industry and prioritize its development.

Keywords: competence, professional competence, competence approach, IT professionals, experts in information technology

Постановка проблеми.Сучасні тенденції розвитку суспільства спонукають до визначення основних напрямів удосконалення вітчизняної системи професійної підготовки фахівців з інформаційних технологій. Потреба удосконалення наявного практичного досвіду формування компетентностей майбутніх фахівців з інформаційних технологій вимагає ретроспективного огляду теоретичних основ окресленого питання з метою їх подальшого втілення у практику через посилення практичної спрямованості освіти при збереженні її фундаментальності.

Аналіз останніх досліджень. Дослідження обумовлює необхідність ознайомлення з науковим доробком ряду вчених для формування загальної стратегії розв’язання проблеми. Нами виконано огляд напрацювань ряду дослідників: Р. Ашер, Г. Багіра, В. Байденко, В. Баркасі, С. Бондар, Є. Бондарєва, С. Вітвицька, Л. Волошко, І.Галяміна, І. Гушлевська, С. Демченко, Л. Дибкова, І. Зязюн, Л. Карпова, С. Козак, М.Козяр, О. Корсакова, Т. Маслова, Д. Махотін, Г. Міллер, Р. Мільруд, С. Молчанов, О. Овчарук, А. Онкович, С. Отер, В. Первутинський, В. Петрук, М. Поліщук, Д. Трубачов, С.Рубінштейн, Я. Сікора, В. Семиченко, І. Стекач, Н. Тарасович, Ю. Татур, Ю Фролов., А. Хуторськой, Л. Цімашкова, І. Чемерис, В. Шадрикова, Е. Шилова, С. Шишов, І. Ящук та ін.

Завдання дослідження полягає в уточненні дефініцій «компетенція», «компетентність», «професійна компетентність», встановленні взаємозв’язку між ними та деталізації змісту поняття «формування професійних компетентностей ІТ-фахівців».

Дослідження проблеми формування професійних компетентностей фахівців з ІТ-технологій. Завдання нашого дослідження зумовили необхідність аналізу основних базових понять: «компетенція», «компетентність», «професійна компетентність» та встановлення взаємозв’язку між ними.

Поняття «компетенція» у словниках трактується по-різному: у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» як «добра обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь установи, організації, особи» [3, c. 560]; у тлумачному словнику С. І. Ожегова як «коло питань, в яких хто-небудь добре обізнаний; коло чиїхось повноважень, прав» [7, c. 289].

В. Байденко [1] вважає, що «компетенція – це здатність робити щось добре, ефективно в широкому форматі контекстів з високим ступенем саморегуляції, саморефлексії, самооцінки, з швидкою, гнучкою й адаптивною реакцією на динаміку обставин і середовища; відповідність кваліфікаційним характеристикам з урахуванням вимог локальних і регіональних потреб ринків праці; здатність виконувати особливі види діяльності й робіт у залежності від поставлених завдань, проблемних ситуацій і т. ін.» [1, с. 5].

«Компетентний» у тлумачних словниках трактується як «1) який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий; який ґрунтується на знанні; кваліфікований; 2) який має певні повноваження; повноправний, повновладний» [3, c. 560].

З різними визначеннями компетентності можна ознайомитися у роботах В. Кальнея і С. Шишова [16], О. Хуторського [13], І. Чемериса [14], В. Шадрикова [15], В. Первутинського [8].

У зарубіжній науковій літературі дослідники тлумачать поняття «competence» («компетентність») як спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні та соціальні потреби, комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок. Згідно з міжнародними стандартами, поняття компетентності означає здатність кваліфіковано виконувати завдання або роботу. Компетентність містить у собі знання, вміння, навички, ставлення, що дають змогу особистості ефективно діяти або виконувати ті чи інші функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у професійній галузі або конкретній діяльності. Наступне тлумачення терміну «competence»можна зустріти у тезаурусі: «the quality of being competent; adequacy; possession of required skill, knowledge, qualification, or capacity» [17].

Найбільш поширеним, на нашу думку, можна вважати наступне тлумачення поняття компетентності: сукупність знань і умінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію.

У всіх наведених визначеннях поняття «компетентність» мова йде або про людину, що володіє певною компетентністю, або про орган керування (заклад), який має право вирішувати певні питання.

Важливою у тлумаченні поняття компетентності є характеристика особистісних якостей людини, володіння нею певними знаннями і здібностями, що надають їй можливість ефективно діяти у певній галузі. Для багатьох дослідників поняття «компетентність» включає в себе відповідальне відношення до справи, що гарантує виконавцеві досягнення успіху в своїй галузі.

Життя постійно змінюється, зростає кількість і складність використовуваних технологій, технік, методів, методик, методологій і засобів їх реалізації. Відповідно, збільшується кількість компетентностей, якими повинен володіти будь-який фахівець. Відбувається диференціація компетентностей. Розрізняють такі види компетентностей майбутнього фахівця: життєва, загальнокультурна, комунікативна, педагогічна, психологічна, професійна, соціально-перцептивна. Професійна компетентність займає серед них особливе місце.

Професійна компетентність – це здатність особистості високоефективно застосовувати сукупність набутих знань, умінь та навичок у практичній професійній діяльності .

Академік Н. Ничкало пропонує наступне визначення: «професійна компетентність – сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності, уміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію» [9, с. 23].

З деталізацією поняття професійної компетентності можна ознайомитися в роботах А. Кузьмінського, В. Плохія, І. Тернопільської та інших вчених.

Отже, на нашу думку, зміст поняття «професійна компетентність» слід трактувати таким чином: здатність особистості здійснювати професійну діяльність на основі набутих знань, умінь, навичок, які сприяють розвитку креативного потенціалу особистості, професійному саморозвитку та мають ознаки системності.

Завдання нашого дослідження зумовлюють деталізацію ще одного терміну – «формування». У педагогіці поняття «формування» розглядається як результат розвитку людини, пов'язаний з змінами через виховання, освіту і навчання. Термін «формування» у довідковій літературі тлумачиться як «дія за значенням дієслова «формувати»; формувати – надавати чому-небудь яку-небудь форму, вигляд; організовувати, складати, створювати» [3, с. 1544].

Власні трактування формування професійної компетентності фахівців зустрічаємо у Ю. Варданян [2], А. Троцької [12],В. Первутинського [8] та інших дослідників.

У дослідженні Ю. Варданян [2] формування професійної компетентності студентів ВНЗ подається як складова професійної освітньої системи і є сукупністю цілей, змісту і технологій, які будуються з урахуванням професійних умов та психологічних механізмів навчання, завдяки яким студент стає фахівцем.

А. Троцька [12] вказує, що умовами розвитку професійної компетентності студентів є: організаційно-управлінські (навчальний план, графіки семестрів, розклади занять, встановлені критерії рівнів компетентності, матеріально-технічне забезпечення навчального процесу), навчально-методичні (відбір змісту занять, інтеграція різних курсів, виокремлення провідних ідей), технологічні (контрольні оцінювання, організація активних форм навчання, визначення вмінь, які входять до компетентності, застосування інновацій навчання), психолого-педагогічні (діагностика розвитку студентів, розробка системи стимулювання мотивації навчання, визначення критеріїв компетентності, рефлексивно-оцінюючий етап кожного заняття) [12, c. 2–3].

За визначенням В. Первутинського [8], формування професійної компетентності здійснюється через зміст освіти, який охоплює не тільки перелік навчальних предметів, хоча саме їх засобами поєднується зміст, необхідний для засвоєння, із засобами його засвоєння, але й професійні навички і вміння, що формуються у процесі вивчення предмету.

Узагальнюючи, можна стверджувати, що професійна компетентність фахівця пов’язана не тільки і не стільки з обсягом знань, якими він володіє, скільки з розумінням, як саме ці знання можна використати у практичній діяльності, а також з мотивацією їх постійного розширення і оновлення. Обсяг знань є необхідною, проте не достатньою умовою для успішної професійної діяльності.

Базуючись на огляді доробку значної частини науковців, які виконували дослідження процесів і результатів формування професійних компетентностей фахівців, можна стверджувати, що проблема не має однозначного розв’язання. Різні трактування терміну зумовлені особливостями діяльності фахівців різних професійних галузей.

Для будь-якого фахівця структура і зміст професійної компетентності особистості мають притаманні лише їм характерні особливості. Виконаємо аналіз особливостей професійної діяльності, характерних для фахівців з інформаційних технологій:

• Професійна спрямованість підготовки студентів ВНЗ інженерно-технічних спеціальностей визначається характером праці майбутнього фахівця, пов’язаним з використанням різноманітного та різнопланового обладнання із не менш різноманітним програмним забезпеченням. При цьому кожна із складових є напрочуд динамічною і, відповідно, швидко зношується фізично чи морально, втрачаючи актуальність.
• Перш ніж стати висококваліфікованим фахівцем, потрібно навчитися будувати точні прогнози та приймати на їх основі ефективні інженерні рішення стосовно процесу розробки програмно-технічних комплексів або налаштування систем; обґрунтовувати техніко-економічні проекти технічних комплексів; використовувати відомості про технічний стан обладнання і програм; організовувати взаємодію різних процесів засобами технічного аналізу.
• Майбутня професія вимагає від фахівця вміння організації швидкого аналізу великих обсягів даних, розвинутих пам'яті і технічного мислення, високої концентрації уваги, терпіння, організаторських здібностей, цілеспрямованості, відповідальності, рішучості.
• Розпочинати майбутню діяльність доцільно з посади інженера, а у перспективі можна стати керівником підприємства, який буде відповідати за його розвиток, конкурентоздатність, координуватиме діяльність окремих структурних підрозділів.
• Фахівці з інформаційних технологій часто бувають задіяні тим чи іншим чином у організації обліку і аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства, розробляють заходи із забезпечення режиму економії, підвищення ефективності робіт, виявлення резервів, попередження невиробничих затрат, раціонального використання всіх видів ресурсів.
• Фахівці з інформаційних технологій постійно вивчають роботу нової техніки та запроваджують сучасні технології.

Отже, професійну компетентність фахівців з інформаційних технологій можна подати як систему фахових знань, організаційних, технологічних, проектувально-конструкторських, управлінських, соціально-комунікативних умінь і навичок, професійно-важливих якостей, що забезпечують їх успішну реалізацію у професійній діяльності. Організація навчального процесу на високому рівні у значній мірі зумовлює його результативність, і, відповідно здатна забезпечити професійну компетентність майбутнім фахівцям з інформаційних технологій.

Важливою складовою компетентності сучасного фахівця є його готовність до інноваційної діяльності. Згідно з визначеннями Закону України “Про інноваційну діяльність» [6], інновації є новоствореними конкурентоздатними технологіями, продукцією або послугами, а також організаційно-технічними рішеннями, які суттєво покращують структуру і якість сфери їх застосування. Відповідно, інноваційна діяльність спрямована на комерціалізацію результатів наукових досліджень.

Таким чином, інноваційна діяльність (англ. innovation — нововведення) – вид діяльності, пов'язаний із перетворенням наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в оновлений чи вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації соціальних послуг, їх адаптацію до актуальних вимог суспільства.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» [5], інноваційна діяльність − одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу.

Необхідність організації інноваційної підприємницької діяльності залишається актуальною у всі часи. Вона обумовлена потребами у підвищенні техніко-технологічного рівня виробництва; важливістю і економічною доцільністю інтенсифікації виробництва.

Таким чином, забезпечення високої ефективності національної економіки в сучасних умовах значною мірою залежить від можливості реалізації інноваційних процесів. Відповідно, основним напрямком політики держави у сфері інноваційної діяльності повинно стати забезпечення рівня конкурентоспроможності вітчизняних наукових досліджень на внутрішньому і міжнародному ринках. Інноваційна діяльність має комплексний, системний характер і охоплює такі види роботи, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію дослідницької роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об’єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-технічних об’єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. Готовність до інноваційної діяльності фактично виявляється одним з важливиї показників сформованості майбутнього фахівця.

Формування професійної компетентності майбутніх бакалаврів з інформаційних технологій, розглядається як складний багатофункціональний процес, спрямований на оволодіння стійкими, інтегрованими, фаховими знаннями, вміннями застосувати їх у нових, нестандартних ситуаціях з метою забезпечення розвитку особистісних якостей і властивостей, що визначаються здатністю до продуктивної професійної діяльності. Усі чинники спрямовані на реалізацію власного творчого потенціалу.

Закон України «Про вищу освіту» трактує поняття «професійна підготовка» як здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю [4].

Головною метою професійної підготовки є розвиток такого потенціалу фахівця, який би забезпечував не тільки якісне виконання ним професійних обов’язків, а й професійне самовдосконалення.

Диференціація і спеціалізація галузей інформатики та обчислювальної техніки вимагає їх відображення у стуктурі і змісті навчальних планів технічних ВНЗ. Обсяги сучасних професійних знань є значними і зростають надзвичайно динамічно. Диференціація знань є настільки суттєвою, що навіть для фахівців часто є проблематичним стабільно залишатися відповідними належному професійному рівню, незважаючи на постійне самовдосконалення. Увесь спектр знань у жодному разі не може бути засвоєним майбутніми фахівцями самостійно без будь-якого скеровування процесу зовні, так як у цьому випадку не вдається досягнути системності знань, крім того мають місце неефективні втрати часу на процес навчання.

Тому, сучасні тенденції розвитку професійної підготовки повинні включати: спеціалізацію освіти, фундаменталізацію її змісту, багаторівневість, формування професійних компетентностей, гнучкість навчальних планів, посилення практичної спрямованості, розширення спектру інтерактивних методів навчання, впровадження інноваційних технологій навчання, індивідуалізацію навчання, підвищення ролі викладачів з високим науково-педагогічним потенціалом, здатних вибудовувати міждисциплінарні навчальні курси й здійснювати продуктивну професійну комунікацію у сфері інженерної освіти.

Отже, організація процесу фахової підготовки майбутніх фахівців з інформаційних технологій у ВНЗ є засобом формування та наступного розвитку їх компетентності. Таким чином, поняття «фахова підготовка майбутніх спеціалістів з інформаційних технологій» є обов’язковою складовою освіти, зміст якої становлять фахові дисципліни циклу загальної та професійно-практичної підготовки. Кожна окрема дисципліна є органічною частиною єдиної системи формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності у сфері інформаційних технологій.

За твердженням С. Рубінштейна [10], «професійна діяльність – це специфічна особливість людської діяльності, яка полягає в тому, що вона свідома і цілеспрямована» [10]. Професійна діяльність завжди потребує спеціальних знань, умінь і навичок, а також певних якостей особистості. Співвіднесення різних видів професійної діяльності, залежно від змісту праці (предмета, цілей, завдань, засобів, способів і умов) з вимогами до людини утворює професії. Професія є соціально-ціннісною галуззю застосування фізичних і духовних сил особистості, що дозволяє їй одержати в обмін на затрачену працю засоби, необхідні для існування і розвитку.

Традиційно професія інженера завжди відносилася до групи професій типу «людина–техніка». Але на сучасному етапі всі професії неперервно трансформуються із зміщенням у сторону соціальної діяльності. Тому сучасний інженер все більше взаємодіє в системі «людина– техніка - людина». Збільшення ролі людського фактора у сучасному житті поставило нові теоретичні та практичні проблеми перед педагогічною наукою.

Найвищим рівнем розвитку професійної компетентності фахівця є професійна майстерність. Майстерність виокремлює індивіда за результатами його діяльності із ряду інших, подібних до нього. Майстерності неможливо навчити. Процес її формування полягає у підвищеному рівні розвитку окремих складових фахової компетентності. Ключовим елементом для досягнення майстерності стає свідоме бажання особи стати майстром своєї справи. Питання організації професійної підготовки майбутніх учителів, орієнтованої на особистісний розвиток і самоорганізацію, розглядали у своїх працях Г. Багіра, І. Зязюн, В. Семиченко, Н. Тарасович та ін.

З поняттям майстерності тісно пов’язане поняття професіоналізму. Під професіоналізмом частіше за все розуміють найвищу з існуючих категорій майстерності. Професіоналізм не тоже бути пов’язаним тільки з виконанням певного виду робіт. Професіоналізм особистості розглядається як певна системна організація свідомості, психіки людини. Діяльність професіонала має не тільки зовнішні прояви. Професіоналізм відображує відповідальне ставлення людини до праці, особливості її професійної мотивації і саме він є тим фактором, який забезпечить кваліфікованим фахівцям у майбутньому переходи до вищих рівнів компетентності.

Висновки і перспективи досліджень. Тким чином, саме професіоналізм повинен бути результатом цілеспрямованої навчальної діяльності, що передбачає формування особистості, яка має високий рівень професійної компетентності і здатна ефективно вирішувати соціальні, професійні й особистісні завдання. Завданням ВНЗ у підготовці фахівців є забезпечення професійних компетентностей і формування творчого потенціалу для постійного вдосконалення і самовдосконалення майстерності і виховання професіоналізму. Реалізація завдання формування компетентностей майбутніх ІТ-фахівців можлива лише за умов діяльності у ВНЗ, оснащених сучасною матеріально-технічною базою та забезпечених висококваліфікованими інженерно-педагогічними кадрами. В контексті розглянутих дефініцій особливої актуальності набуває наступна ревізія наявних педагогічних технологій, задіяних у формуванні компетентностей вітчизняних ІТ-фахівців, з метою їх переосмислення і удосконалення.

Бібліографія

1. Байденко, В. И. Концептуальная модель государственных образовательных стандартов в компетентностном формате / В. И. Байденко //Материалы ко второму заседанию методологического семинара. – М. : Издательский центр проблем качества подготовки специалистов. – 2004. – 19 с. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.rc.edu.ru/rc/bologna/works/baidenko_ll_sod.pdf
2. Варданян, Ю.В. Становление и развитие профессиональной компетентности педагога и психолога [Текст] / Ю.В. Варданян ; под ред. В. А. Сластенина. – Изд. 2. – М. : Б. и., 2002. – 180 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] [уклад. гол. ред. В. Бусел]. – К.: Ірпінь ; ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
4. Закон України «Про вищу освіту» : за станом на 8 червня 2014 р. – К. : Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2002, № 20. – С. 134. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2984-14/page
5. Закон України «Про інвестиційну діяльність» [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1560-12
6. Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс]/ Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/40-15
7. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70000 слов / Под ред. Н.Ю.Шведовой. – 23-е изд., испр. – М. : Русский язык, 1990. – 917 с.
8. Первутинский, В. Г. Современные подходы к развитию профессиональной компетентности студентов / В.Г.Первутинский. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://akmeo.rus.net/index.php?id=119
9. Професійна освіта : Словник : навчальний посібник [Текст] / Уклад. С. У. Гончаренко [та ін. ] ; за ред. Н. Г. Ничкало. – К. : Вища школа, 2000. – 380 с.
10. Рубинштейн, С. Л. Основы общей психологи [Текст] / С.Л. Рубинштейн. - Питер : Мастера психологии, 2007. - 720 с.
11. Словарь иностранных слов [Текст] / Под ред. И.В.Лехина, С.М.Локшиной, Ф.Н.Петрова (гл. ред.) и Л. С. Шаумяна. – 6-е изд., перераб. и доп. – М. : Изд-во «Сов. энциклопедия», 1964. – 784 с.
12. Троцкая, А.И. Педагогические аспекты формирования профессиональной компетентности будущего педагога / А.И. Троцкая // ТОТЭМ – портал технологического образования. – 2006. – С. 1 – 4. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://totem.edu.ru/content/view/56/30
13. Хуторской, А.В. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированного образования [Текст] / А. В. Хуторской // Народное образование. – 2003. № 2. – С. 58–64.
14. Чемерис, І. Нові вимоги до спеціаліста : поняття компетентності й компетенції [Текст] / І. Чемерис // Вища освіта України. – 2006. - № 2. – С. 84 – 87.
15. Шадриков, В. Д. Новая модель специалиста : инновационная подготовка и компетентностный подход [Текст] / В. Д. Шадриков // Высшее образование сегодня. – 2005. - № 9. – С. 56 – 59.
16. Шишов, С.Е. Школа : мониторинг качества образования [Текст] / С.Е.Шишов, В.А. Кальней. – М. : Педагогическое общество России, 2000. – 316 с.
17. Dictionary.com[Електронний ресурс] / Режим доступу : http://dictionary.reference.com/browse/competence

Відомості про автора

Зубик Людмила Володимирівна – старший викладач кафедри комп’ютерних наук Національного університету водного господарства і природокористування.

Коло наукових інтересів: проблеми формування професійних компетентностей ІТ-фахівців