РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ У СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Любов Мовчан

(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед. наук., доцент І. Г. Баранюк

Анотація. У статті розкривається поняття «обдарованість». На основі праць В. О. Сухомлинського визначено основні компоненти обдарованості та напрямки роботи з обдарованими дітьми.

Ключові слова: обдарованість, талант, здібності, інтелект.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку українського суспільства в умовах процесу демократизації та гуманізації системи освіти України актуальним є необхідність створення належних умов щодо максимального розкриття потенціальних можливостей кожної молодої людини, у тому числі й обдарованих дітей. Розв’язання проблеми системного та ефективного навчання обдарованої молоді стає сьогодні важливим напрямком модернізації вітчизняної освіти.

Великий досвід українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського доводить, що правильна та особлива робота з обдарованими дітьми ‒ запорука їх благополучного майбутнього життя. Тому ідеї Василя Олександровича щодо проблем роботи з обдарованими дітьми є актуальною й сьогодні.

Аналіз досліджень і публікацій. Спадщину Василя Олександровича Сухомлинського досліджує значна кількість науковців, аспекти його педагогічної спадщини стали предметом вивчення науковців М. Я. Антонця, І. Д. Беха, В. І. Бондара, І. А. Зязюна, Н. А. Калініченко, О. Я. Савченко та ін.

Питанням виявлення та організації роботи з обдарованими дітьми в початковій школі займалися вітчизняні та зарубіжні вчені: К. Брумфіт, П. Горей, Дж. Грахам, К. Джонсон, Є. Хокінс та ін

Формування мети статті. Мета статті полягає в тому, щоб дослідити основні напрямки роботи з обдарованими дітьми у спадщині Василя Олександровича Сухомлинського.

Виклад основного матеріалу. Поняття «обдарованість» В. О. Сухомлинський розглядав як сукупність природних задатків та інтелектуальних здібностей, що сприяють поглибленому розумінню навколишнього світу, забезпечують високоякісне навчання і творчість учнів [4].

Згідно з цим модель «обдарованість» охоплює кілька компонентів:

1. Сприйняття; прагнення до власної емоційної незалежності, усвідомлення власної природно-соціальної цінності; інтуїтивність.

2. Інтелектуальні здібності: пізнавальний інтерес; інформаційна ерудиція; високий рівень інтелектуального розвитку; нестандартність мислення; здатність до абстрагування; діалектичне бачення.

3. Творчий потенціал: оригінальність у розв’язанні навчально-пізнавальних завдань; ініціативність; цілеспрямованість у виборі професійних видів діяльності; неординарність підходів; інтенсивність розумової праці.

4. Світоглядні цінності: високий рівень свідомості й культури; ініціативно-активна відповідальність; активність; високий рівень морально-естетичної рефлексії, самоаналізу та самоконтролю; розвинені соціальні, державно-правові, економічні, політичні, екологічні, громадські, організаційні, гуманістичні, родинні, моральні, естетичні якості.

Василь Сухомлинський писав, що обдаровані діти виявляють себе ще в раннім дитинстві, але не завжди вони знаходять підтримку в учителів, оскільки виявляють бунтарські нахили і не вписуються в загальноприйняті стандарти [3].

Поняття «обдарованість» походить від слова «дар» і означає особливо сприятливі внутрішні передумови розвитку. При цьому воно означає не лише високий рівень, а й деяку внутрішню настанову, напрям розвитку особистості [2].

Такі науковці як К. Брумфіт, П. Горей, Дж. Грахам, К. Джонсон, пропонують різні підходи до побудови освітнього простору обдарованих дітей:

1. Дидактичний ‒ урахування не лише індивідуальностей учнів, а й усієї системи стосунків особистості з оточенням, упливу цих взаємин на психіку дитини та її індивідуальні можливості;

2. Дидактично-психологічний ‒ створення для суб’єктів навчання ситуації, яка б максимально навантажувала провідну індивідуальну здібність конкретної дитини;

3. Психолого-дидактичний ‒ разом з дидактичним пріоритетом вводиться в освітній простір психологічна служба з метою компенсування труднощів учителя і учнів [1].

Навчаючи обдарованих дітей, педагоги повинні не лише використовувати увесь свій досвід, спеціальні знання, а й постійно знаходитись у пошуку специфічних форм і методів роботи з метою розкриття й розвитку їх талантів, ефективного механізму включення здібного учня в навчально-виховний процес.

Відомо, що здібності дитини розвиваються під час ознайомлення зі змістом матеріальної й духовної культури, науки, техніки, мистецтва в процесі навчання. Тому на уроках в 1-4 класах учителю необхідно використовувати всі можливості освітнього процесу, щоб:

• розвивати пізнавальні можливості й навички, критичне мислення, допитливість;

• розширювати обсяг отримуваної інформації, навчати застосовувати засвоєний матеріал на практиці, установлювати причинно-наслідкові зв’язки;

• формувати вміння робити висновки, інтегрувати та синтезувати інформацію, оцінювати як сам процес навчання, так і його результат, передбачати наслідки, міркувати, будувати гіпотезу, здатність аналізувати ситуації, прагнення до розв’язання складних проблем;

• навчати розуміти складні ідеї, розрізняти тонкі відмінності, використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації, застосовувати ідеї на практиці.

Слід пам’ятати, що «своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання – це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу» [1].

У початковій ланці сучасної школи втілюються такі ідеї В. О. Сухомлинського: визнання унікальності й неповторності кожної дитини; встановлення суб’єкт-суб’єктних відносин із дітьми; вивчення нахилів, здібностей кожної дитини та проектування їх розвитку; проведення «уроків мислення серед природи», система письмових творчих робіт.

Методичні прийоми В.О. Сухомлинського будять розум і спонукають до творчості, вселяють педагогічний оптимізм. Василь Олександрович розглядає діяльність учителя у гуманістичному русі. Педагог зазначає: «Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється». Тому роботу з обдарованими учнями найчастіше здійснюємо чотирма етапами:

1. Виявлення обдарованих учнів.

2. Поурочна робота.

3. Індивідуальне оцінювання творчого потенціалу і психологічних особливостей кожної дитини.

4. Позаурочна робота.

Під час здійснення навчально-виховного процесу важливо звертати увагу на те, щоб:

− не вирізняти обдарованих дітей за індивідуальні успіхи, а заохочувати до спільних занять з іншими дітьми;

− не приділяти забагато уваги навчанню з елементами змагання, оскільки обдарована дитина ставатиме переможцем, що може призвести до неприязні з боку решти учнів;

− не перетворювати обдаровану дитину на «вундеркінда». Недоречне акцентування її винятковості може спричиняти роздратованість, ревнощі друзів і однокласників;

− уроки не повинні бути однотипними, бо суворо регламентовані заняття таким дітям не цікаві.

Учителі та батьки повинні вміти розпізнавати таланти, помічати в дитині найсильнішу рису, знайти в ній ту «золоту жилку», від якої починається розвиток індивідуальності.

Робота з обдарованими дітьми – складний і довготривалий процес. Від її правильної організації багато в чому залежить майбутнє талановитих дітей, їх подальша адаптація в суспільстві. Ми добре усвідомлюємо, що В. О. Сухомлинський у свій час бачив далеко наперед. Усе те, про що він говорив, писав і застосовував на практиці, відповідає сьогоднішньому дню, воно навколо нас у нашій повсякденній педагогічній лабораторії.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Істоміна А.В. Специфіка роботи з обдарованими учнями в початкових класах / А. В.Істоміна // Таврійський вісник освіти. ‒ 2013. ‒ №3. ‒ С. 115‒122

2. Лісовенко Г. Система роботи з обдарованими учнями у початкових класах / Г. Лісовенко// Управління освітою. – 2009. ‒ №8.‒ С. 17‒23.

3. Сухомлинський В.О. Народження громадянина / В.О. Сухомлинський. // Вибрані твори: В 5-ти т. – Т. 3. – К.: Рад школа, 1979. ‒ С. 217‒223.

4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: В 5-ти т. – Т. 2. – К.: Рад школа, 1976. – С. 419–452.