В.СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО РОЗВИТОК ЧИТАЦЬКИХ УМІНЬ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
Тетяна Степанюк
(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький
Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент І. Г. Баранюк
Анотація. У статті розглянуто способи розвитку читацьких умінь учнів початкових класів, методи та прийоми, які слід використовувати вчителю під час навчання читанню учнів на основі досвіду В. О. Сухомлинського.
Ключові слова: читацькі уміння, розвиток читацьких умінь, навчання читати.
Постановка проблеми: Сучасне суспільство рухається шляхом розвитку мислення людини. Творча людина може успішно адаптуватися у суспільстві. Вона здатна до самореалізації своїх можливостей, саморозвитку. Але суспільна потреба у вихованні людини, яка творчо мислить, не знаходить повного відображення у шкільній практиці. Тому виховання творчої людини є одним із головних завдань системи освіти.
Духовне відродження українського народу неможливе без впливу літератури на формування національної свідомості. Однак, щоб література здійснювала свою виховну роль, треба виробити в людини уміння читати художні твори, належним чином сприймати дійсність, сформувати прагнення брати приклад з позитивних героїв.
Навчити учнів добре читати – одне із найважливіших завдань школи. Ще Василь Олександрович Сухомлинський писав, що «читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе» [2, 347 ].
Чим раніше дитина оволодіє навичками читання, тим легше їй буде вивчати всі інші предмети, передбачені програмою. Адже відомо, що неможливо добитися грамотного письма, якщо дитина не навчилася читати і розуміти прочитане, немислимо навчитись розв’язувати задачі, оскільки за умови поганого читання їх тексту губляться логічні математичні залежності між величинами. Дитина, яка не вміє добре читати, переживає великі труднощі при виконанні домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкуватися з книгою, бо читання буде приносити йому не задоволення, а муку.
Тому пріоритетною метою навчання читання у початковій школі є формування читацької компетентності школяра.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спадщину В. Сухомлинського вивчало чимало науковців і серед них слід виділити: А. Богуш, І. Зязюн, В. Кузя, Н. Ничкало, О. Савченко, М. Сметанського, О. Сухомлинську, М. Ярмаченка, І. Наливайка, О. Сараєву, І. Суржикову, Г. Ткаченко, Т. Будняк та ін. Проблемою навчання читання займалися С. Бондаренко, Г. Гракін, Л. Доблаєв, І. Неволін, Н. Скрипченко.
Формування мети статті. Мета статті полягає у аналізі педагогічних поглядів В. О. Сухомлинського на формування читацьких умінь учнів початкових класів.
Виклад основного матеріалу. У педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського знаходимо цікаві ідеї та методики для ефективного розвитку читацьких умінь учнів початкових класів. На думку педагога, насамперед слід пробудити в учнів інтерес до читання. До того, як почати читати, дитина повинна почути читання вчителя, батьків. Разом з тим потрібно переконати школярів у тому, що читання є необхідним у житті. Дитина має розуміти, що на сьогодні людство створило безліч книжок. Водночас потрібно показати їм красу, мудрість, глибину окремої книжки. Перше захоплення – це має бути захоплення книжкою. Вчитель має прищепити це захоплення так, щоб кожна дитина назавжди полюбила читання, змогла самостійно орієнтуватися у книжковому царстві.
Одним із дієвих засобів, який сприяє розвитку інтересу до читання та ефективному формуванню читацьких умінь учнів, є сповнений яскравими образами, звуками, мелодіями, цікавий, різноманітний навчальний процес, який проходить у світі казки, гри, фантазії, творчості та сприяє всебічному розвитку особистості.
В. О. Сухомлинський наголошує на тому, що у перші дні шкільного життя читання може стати для дитини важкою, втомливою справою, яку супроводжує безліч невдач. Мудрість учителя має полягати в тому, щоб дитина ніколи не втрачала віри у свої сили, не впадала у відчай через невдачі. В той же час видатний педагог спостерігав, як легко діти запам’ятовують літери, складають з них слова, коли цей вид роботи осяяний інтересом, пов’язаний з грою, супроводжується малюванням.
Сухомлинський вважав: «…чим раніше дитина почала читати, чим органічніше пов’язане читання з усім її духовним життям, тим складніші процеси мислення, що відбуваються під час читання, тим більше дає читання для розумового розвитку» [2, 356 ].
Видатний педагог говорив, що для того, щоб добре читати, потрібно володіти технікою читання. Адже досвід багатьох вчителів переконує в тому, що саме високий рівень техніки читання є однією з найважливіших умов свідомого навчання, лише тоді книжка може відігравати велику роль у житті дитини.
Швидко й свідомо читати – це значить уміти «…сприйняти очима і в думці частину речення чи невелике речення цілком, відірвати свій погляд від книжки, вимовити те, що запам’яталося, і водночас думати не тільки про те, що читається, а й про якісь картини, образи, уявлення, факти, явища пов’язані з матеріалом, що читається» [2, 360]. А для того, щоб читання дитини було швидким і свідомим, необхідна система вправ.
Цікавою методикою в Сухомлинського є такий спосіб перевірки швидкості і свідомості читання молодших школярів: учень перший раз читав текст, а на дошці вчитель вивішував яскраву картинку, пов’язану зі змістом твору. Якщо дитина, читаючи текст, не могла відірвати погляду від книжки, щоб до кінця читання добре роздивитися картинку, запам’ятати деталі, відсутні в тексті, це означало, що вона не вміє читати. Тому Василь Олександрович говорив: «учень, який в процесі читання не може нічого сприйняти, по суті не вміє одночасно читати і думати, а це якраз і не можна назвати свідомим читанням» [2, 368 ].
Важливу роль відігравало індивідуальне читання. Педагог говорив, що індивідуальне читання має бути духовною потребою дитини. У школі в Сухомлинського кожен молодший школяр кожні 1–2 тижні читав нову книжку. На його думку, це необхідна умова для вироблення стійкого вміння вільно читати й розуміти прочитане [2, 370].
Але буває й так, що дитина може вільно, безпомилково читати та книжка «не стала для неї тією стежиною, що веде до вершин розумового, естетичного та морального розвитку» [ 2, 374].
В. Сухомлинський хотів, щоб книжка увійшла в життя учнів і стала їх щоденною потребою. Виховання любові і поваги до книги є одним із найголовніших і найбільш складних завдань учителя.
Велику увагу Василь Сухомлинський приділяв читанню на природі. Він вважав, що це потрібно робити саме на природі, або в спеціально відведеній кімнаті. Дітей має оточувати щось казкове, щоб під час читання вони могли відчувати себе героями історії. Саме книга допомагає дітям поринути у світ неймовірних пригод, розвивати їхнє зв’язне мовлення. Завдяки книзі ми можемо пробудити в дітях любов до природи, до Батьківщини, рідного краю, виховати їх добрими, ввічливими та чесними людьми [1, 156].
За допомогою світу книжки можливо керувати думками учнів: спрямовувати розширення кругозору учнів, здійснювати коригуючий вплив на риси характеру дітей. Тому вчитель має оберігати дітей від поганих книжок, діти мають жити у світі творів, які наповнені любов’ю та добротою, які є зразками справжньої українського та зарубіжної літератури [1, 178].
На думку В. О. Сухомлинського, у початкових класах обов’язково треба створювати куточки книжки, добираючи для дітей доступні та цікаві книги. А ще потрібно зауважити, що видатний педагог турбувався про те, щоб і в кожній сім’ї його вихованців була домашня бібліотека, яку батьки кожного місяця мали поповнювати.
Висновок. Видатний педагог приділив значну увагу проблемі формування читацьких умінь молодших школярів. Він використовував різні методичні прийоми для формування інтересу та мотивації до читання. Навчання читанню Сухомлинський радив здійснювати у світі гри, казки, малюнка, музики, творчості. Саме завдяки цим прийомам і методам можливо досягти значних результатів, а діти із задоволенням зможуть пізнавати для себе світ за допомогою книги.
Бібліографія
- Сухомлинський В. О. Моральні заповіді дитинства і юності / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори: В 5-ти т. – К.: Радянська школа, 1966. – 230 с.
- Сухомлинський В. О. Слово про слово / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори : В 5-ти т. – Т. 5. – К. : Радянська школа, 1977. – 638 с.
- Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: В 5-ти т. – Т. 3 – К.: Радянська школа, 1977. – 279 с.
Стрічка RSS коментарів цього запису