ОКРЕМІ АСПЕКТИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
Інна Васюта
(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький
Науковий керівник − доктор педагогічних наук, професор О. М. Ткаченко
Анотація. У статті звертається увага на сім’ю та її роль у розвитку, формуванні особистості дитини, проаналізовані педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського щодо родинного виховання, взаємозв’язку шкільного та сімейного виховання.
Ключові слова: батьківська педагогіка, сімейне виховання, педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського, В. О. Сухомлинський про сімейне виховання.
Постановка проблеми. Сім’я входить до приватної сфери життя людини, в якій вона реалізує свої найважливіші права і свободи, інтереси якої є пріоритетними для суспільства, такими ж, як державні й політичні. Сучасні батьки іноді не замислюються над значенням сім'ї для формування особистості дитини, виявляють свою педагогічну неграмотність, чим зашкоджують успішності шкільного навчання і виховання. Усе це зумовлює потребу глибшого вивчення проблем сімейного виховання педагогами, на чому наголошував і В. О. Сухомлинський.
Аналіз досліджень. Проблеми сімейного виховання висвітлювали у своїх працях А. С. Макаренко, Ф. Рабле, Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, М. Г. Стельмахович, К. Д. Ушинський; погляди на організацію сімейного виховання аналізували Ю. Л. Азаров, Ш. О. Амонашвілі, М. І. Буянов, А. Б. Рацул, О. С. Радул та ін.; дослідженням педагогічної творчості В. О. Сухомлинського займалися А. М. Богуш, Т. Я. Довга, О. Я. Савченко, С. І. Тарасова, О. О. Хомишак та ін. Узагальнення питань організації сімейного виховання в педагогічній спадщині відомого педагога не знайшло належного відображення у творах сучасних дослідників, що й зумовило вибір теми цієї роботи.
Мета статті – розглянути погляди В. О. Сухомлинського на формування особистості дитини в умовах сім'ї та особливості організації окремих аспектів сімейного виховання у взаємодії зі шкільним вихованням.
Виклад основного матеріалу. Сім’я − це перший мікроколектив, в якому закладаються основи фізичного, морального, інтелектуального розвитку дитини. С. Тарасова так визначає це поняття: «Сім’я – це окрема приватна сфера життя людини, в якій вона реалізує свої найважливіші права і свободи, інтереси якої відповідно є пріоритетними для суспільства, такими ж, як державні й політичні» [4, 302]. Сім’я є першоосновою суспільства, яка сприяє формуванню особистості. В. О. Сухомлинський звертає увагу на те що виховною та облагороджуючою силою для дітей вона стає тільки тоді, коли «батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що звеличують їх в очах дитини» [3, 414].
Про значення сім'ї в суспільстві В. О. Сухомлинський писав: «Суспільство − це величезний дім, споруджений з маленьких цеглинок − сімей. Міцні цеглинки − міцний дім, крихкі цеглинки − це небезпечне для суспільства явище. А крихкість ця полягає найчастіше у безвідповідальності» [3, 82]. Саме в сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини − культурної особистості. Сім'я дає початок суспільному вихованню. Адже батьки не тільки для себе народжують дитину, вони виховують її для суспільства. Педагог наголошував на тому, що чим молодший вік дитини, тим вразливіша, сприйнятливіша вона до виховного впливу, тим легше пробудити в ній благородні почуття, виховати чи перевиховати.
Виховання дітей − це насамперед важлива й складна справа. В. О. Сухомлинський зазначає: «Виховання дітей вимагає від батьків величезного напруження сил» [2, 245]. Виховання веде не лише до гармонійного розвитку дітей, але й до самовизначення батьків, утвердження їх людської гідності. «Є десятки, сотні професій, спеціальностей, робіт, – зазначає педагог, – один будує залізницю, інший зводить житло, третій вирощує хліб, четвертий лікує людей, п’ятий шиє одяг та й найуніверсальніша, найскладніша і найблагородніша робота, єдина для всіх і водночас своєрідна, неповторна в кожній сім’ї – це творення людини» [3, 413].
В. О. Сухомлинський глибоко розумів внутрішній світ дитини, її переживання, почуття, досконало знав психологію взаємин батьків і дітей. Педагог розглядав дитину як дзеркало сім'ї, в якому відбивається духовний світ батька та матері. А також звертав увагу саме на інтелектуальну і моральну атмосферу родин своїх вихованців. Саме тому він не міг залишити без уваги проблему стосунків батька та матері у вихованні дитини. У цьому сенсі педагог зазначає: «Людину ми творимо любов’ю – любов’ю батька до матері і матері до батька, любов’ю матері і батька до людей, глибокою вірою в красу і гідність людини» [3, 413].
Василь Олександрович особливу увагу приділяв взаєминам членів сім'ї та їх значення для якісного виховання дитини. Він вважав, що у сім’ї між батьками і дітьми повинні панувати взаємостосунки, які базуються на доброзичливості, відвертості, повазі. Розвиваючи думки відомого педагога, М. Г Стельмахович основною умовою сімейного виховання вважає благополуччя сім’ї, що виступає міцним фундаментом сім’ї, який базується на подружній вірності, любові до дітей. Важливо, щоб виховання особистості дитини у сім’ї здійснювалося на гуманістичних засадах.
Зрозумілим є те, що чудові діти виростають у тих сім’ях, де батько і мати по-справжньому люблять одне одного і водночас люблять і поважають людей. Педагог-класик умів зчитувати інформацію про сім’ю з виразу обличчя дитини: «Я відразу бачу дитину, в якої батьки глибоко, сердечно, красиво, віддано люблять одне одного. У цієї дитини – мир і спокій в душі, глибоке душевне здоров’я, щиросердна віра в добро, віра в красу людську, віра в слово вихователя» [3, 413].
Особливу роль у сімейному вихованні педагог відводив матері. В. О. Сухомлинський у своїй школі створив культ матері, дух високого ставлення до жінки. Мати для Сухомлинського була джерелом людського життя і краси, найсвятішим і найпрекраснішим у житті людини. У розумі, почуттях, душевних пориваннях матері полягають перші витоки моральності. Від її авторитету залежить авторитет інших членів сім’ї. Важливо, як наголошував педагог, щоб у школі і сім’ї виховувалося у дітей благородне ставлення до жінки-матері. У Павлиші народилася прекрасна традиція – восени і навесні відзначати Свято матері. Кожна дитина готувала подарунок матері, бабусі. Діти жаліли й оберігали серце матері. При вході до школи в очі кидався стенд: «Мати, пам’ятай, ти головний педагог, головний вихователь. Від тебе залежить майбутнє суспільства».
Значну роль у сімейному вихованні В. О. Сухомлинський відводив і батькові. Його роль визначалася єдиним словом – відповідальність. Справжній батько – особистість сильна, яскраво виражена, людина мужня і мудра. Мужність чоловіка, батька, на думку Василя Олександровича, полягає в умінні захищати й оберігати жінку і дітей. Могутня духовна сила виховання закладена в тому, що діти вчаться дивитися на світ очима батька, вчаться у батька поважати, шанувати матір, бабусю тощо.
Важливим компонентом у вихованні в умовах сім'ї, як зазначає В. О. Сухомлинський, є підхід батьків до виконання своїх виховних обов’язків. Василь Олександрович наголошує: «Яка б у вас відповідальна, складна, творча робота не була на виробництві, – знайте, що вдома на вас чекає така ж відповідальна, так ж складна, така ж тонка робота – виховання дитини. Скрізь вас можна замінити іншим працівником – від сторожа на тваринницькій фермі до міністра; справжнього ж батька не замінить ніхто» [3, 411].
Цінним результатом сімейного виховання виступає ставлення дітей до батьків. В. О. Сухомлинський звертав увагу дітей на цей аспект життя: «Поважайте, діти, матір і батька, дорожіть ними, бережіть їх; вони дали вам життя, вони творять для вас радість і щастя …» [1, 79].
Відомо, що для успішного формування всебічної гармонійної особистості дитини потрібна єдність школи й сім’ї. У вихованні дитини, на думку педагога, взаємозв’язок сім’ї та школи повинен відігравати особливу роль. Атмосфера добра, сердечності, чутливості, яка оточує дитину з перших днів її шкільного життя, має пронизувати духовне життя сім’ї, взаємини між батьками і дітьми. Спільна робота школи і сім'ї, як підкреслює В. О. Сухомлинський, має попереджати появу внутрішніх конфліктів у дитини, пов’язаних із суперечностями у вимогах вчителя і батьків.
Висновки. Сім’я, на думку видатного педагога, має стати простором особистісної самореалізації дитини, засобом творення добра для інших людей і, відповідно, місцем самовдосконалення. Для реалізації таких функцій сім'ї важливо давати дитині правильні уявлення про щасливу сім’ю, формувати у неї уважне ставлення до всіх її членів, організовувати взаємодію школи і сім'ї у вихованні дитини, зокрема й молодшого шкільного віку.
Перспективами вивчення проблеми може виступати вивчення поглядів В. О. Сухомлинського на ефективні методи сімейного виховання, зміст взаємозв’язку сімейного виховання зі шкільним тощо.
Бібліографія
-
Рацул А. Б. Особливості організації родинного виховання / Анатолій Борисович Рацул. – Кіровоград, 2002. – 82 с.
-
Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / Василь Олександрович Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1988. – 304 с.
-
Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка // Вибрані твори: в 5 ти т. – Т.5. − К.: Рад. шк., 1977. − 263 с.
-
Тарасова С. Батьківська педагогіка у спадщині В. О. Сухомлинського / С. Тарасова // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. – Випуск 123. – Кіровоград: КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. – С. 301 – 304.
Я погоджуюсь з педагогічними ідеями В. О. Сухомлинського щодо родинного виховання, взаємозв’язку шкільного та сімейного виховання. Педагог наголошував на тому, що сім'я дає початок суспільному вихованню. Адже батьки не тільки для себе народжують дитину, вони виховують її для суспільства.
Тому, я дійшла висновку, що чим молодший вік дитини, тим вразливіша, сприйнятливіша вона до виховного впливу, тим легше пробудити в ній благородні почуття, виховати чи перевиховати
Стрічка RSS коментарів цього запису