ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ: ВІД ТВОРЧОГО ВЧИТЕЛЯ – ДО ТВОРЧОГО УЧНЯ

Анна Нікуліна

(магістрантка 6 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед. наук., доцент І.Г. Баранюк

Анотація. У статті проаналізовано діяльність колективу Павлиської школи, директором якої був В. Сухомлинський з погляду розвитку творчого потенціалу молодших школярів.

Ключові слова: педагогічна творчість, творчий учитель, Сухомлинський.

Постановка проблеми. Сучасний освітньо-виховний процес потребує трансформації традиційної педагогічної думки на якісно нову парадигму інноваційних потреб учнів ХХІ століття. Василь Олександрович Сухомлинський – класик теоретично-практичної педагогіки, однак його ідеї залишаються актуальними для професійного становлення вчителя та формування позитивного іміджу школи загалом. Його педагогічні ідеї й донині дивують вірою в дитину, умінням створити кожному вихованцеві умови для творчого розвитку і саморозвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття «творча особистість» у філософській, педагогічній та психологічній літературах розкривається дослідниками В. І. Андреєвим, Д. Б. Богоявленською, Р. М. Грабовською, Н. В. Кичук, Н. В. Кузьміною, С. О. Сисоєвою та ін. У дослідженнях вітчизняних науковців (А.  С.  Макаренко, В. О. Сухомлинський, Т. В. Кудрявцев, С. Е. Матушкін, Е. А. Милерян, Т. С. Михальчик, С. Білохвощенко, Н. Г. Богданова, Г. Бондаренко, А. Б. Возняк, І. Габеркорн, В. В Клименко, Ю. В. Кузьменко, І. Я. Лернер, О. Нікітіна, Г. Омельчук, А. Павлюк, В. Паламарчук, О. Середа, Н. О. Сінельнікова, М. М. Шуть тощо) також розглядається проблема формування творчих здібностей школярів. Автори Н. А. Антонець, В. Б. Борисовський, А. П. Новгородська досліджують різноманітні аспекти творчої особистості вчителя як основи педагогічної системи В. Сухомлинського.

Мета статті полягає у розкритті цінних методичних порад В. О. Сухомлинського щодо педагогічної творчості в сучасній школі.

Виклад основного матеріалу. Одним із аспектів педагогічної майстерності є творчість учителя. Ми вважаємо, що, незважаючи на інтенсивне впровадження інтерактивних методів, технічних засобів навчання, все-таки вчительський стиль навчання – стартова пряма до знань, умінь, навичок. Творчий стиль інтегрує виховну, освітню, когнітивну мету навчального процесу. Вихованці творчого вчителя переймають педагогічний підхід до навчання, реалізуючи його в житті: нові відкриття, дослідження, пізнання. Творчі пошуки не мають обмежень, а тому учні мають можливість навчатися у задоволення.

Особливо важливим є етап початкової школи. Учні молодшого шкільного віку готові не лише сприймати, а й створювати самостійно творчий продукт, наприклад, казку. Однак завдання вчителя навчити учня це робити.

Саме з казки починається дитяча творчість: учні створюють казкові образи, розвиваючи образне мислення, художню мову, творчі здібності. Велике значення має і місце проведення занять. Так, класна кімната, індивідуальні парти, урок від дзвінка до дзвінка тривалістю 45 хвилин – усе це обмежує дитячу свідомість. Загальновідомо, що В. О. Сухомлинський впровадив «зелені кімнати», заняття серед природи, що надихає учнів, підказує живі образи.

На думку В. О. Сухомлинського, «творчість не приходить до дітей з якогось натхнення. Творчості треба вчити… Спочатку діти повторювали мої власні твори, поступово вони переходили до самостійного опису картин природи, що схвилювали їх, – починався індивідуальний процес дитячої творчості» [3, 206]. Від того, як учитель організує навчання, залежить багаж знань та пізнання дійсності, розумові навички, творчі можливості та загальнолюдські цінності.

За В. О. Сухомлинським, творчість є «суттю життя в світі знань і краси», а творча діяльність учня молодшого шкільного віку – це стимул розвитку пізнання. «Творчість,– стверджував педагог, – є щаблинкою самостійного мислення, на якій дитина пізнає радість власної думки, переживає моральну гідність творця» [1, 434].

Павлиська середня школа вже давно стала еталоном навчально-виховного процесу, адже свого часу її діяльність була під патронажем Сухомлинського. Колектив учителів школи велику увагу приділяв розвитку естетичної та художньої культури молодших школярів. «У кожної дитини, –говорив В. О. Сухомлинський, – дрімають задатки якихось здібностей…, щоб їх запалити, потрібна іскра. Такою іскрою є натхнення, захоплення майстерністю старшого товариша або ровесника» [2, 343]. У Павлиській школі була своя маленька керамічна майстерня, де учні виготовляли з глини посуд, фігурки людей й тварин, ляльки для шкільного лялькового театру. В гуртку художнього випалювання й випилювання вони втілювали свою фантазію в малюнки й фігурки з фанери. Школярі, схильні до малювання, розвивали свої здібності в гуртку живопису, музичні – в хорових гуртках, у дитячому оркестрі народних інструментів, гуртку баяністів. Скрізь були куточки улюбленої праці. «І в кожному такому куточку, – стверджував педагог, – не тільки цікава праця, не тільки відкриття таємниць і закономірностей природи, а й вогник захоплення працею, яскравий талант, який пробуджує допитливість, цікавість у тих, хто переступає поріг школи» [2, 345]. Таким чином, кожен учень знаходить заняття, що приносить естетичне та раціональне задоволення від життя.

Сучасні освітні заклади потребують оновленого підходу до процесу навчання. Надмірне застосування ТЗН унеможливлює самостійний творчий процес, адже всі художні операції виконують ґаджети, а не дитина. Завдання сучасного вчителя працювати на результат, а не на механізм подачі програмового матеріалу.

Таким чином, творчість як аспект педагогіки В. О. Сухомлинського перевірена часом і сьогодні в ній є раціональне зерно. Від творчого вчителя – до творчого учня – продуктивний, ефективний шлях розвитку творчих здібностей, що згодом стануть основою світосприйняття та світопізнання. У світлі поставлених перед сучасною школою завдань треба по-новому підходити до виховання творчої особистості. Найбільш доцільним і педагогічно виправданим В. Сухомлинський вважав творче використання досвіду, розвиток педагогічних ідей та формування власних переконань.

Бібліографія

1. Сухомлинський В.О. Вчити вчитися / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: В 5 т. – Т. 5. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 426–436.

2. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа  /  В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: В 5-ти т. – Т 4. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 7–390.

3. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором/ В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: В 5-ти т. – Т. 4. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 393–629.