ІДЕЇ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО ПРО ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ
Марина Вікторівна Гриньова
доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України,
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка
Анотація. В статті розглядається проблема впровадження ідей В.О. Сухомлинського про зміцнення здоров’я школярів в освітній процес навчальних закладів. Звертається увага на реалізацію оздоровчої функції школи через впровадження інтегрованого курсу «Основи здоров’я».
Ключові слова: здоров’я школярів, збереження здоров’я, В.О. Сухомлинський.
Домінантою сучасної освітньої парадигми у світовому контексті стає орієнтація на підготовку вчителя, та формування його ціннісного ставлення до власного здоров’я. Ці аспекти визначаються: Законом України «Про дошкільну освіту» (ст.7 Завдання дошкільної освіти) та Законом України «Про загальну середню освіту» (ст. 5 Завдання середньої освіти).
В сучасній педагогічній науці виокремилися різні підходи до проблеми здоров’язбереження учнівської молоді, а саме: компетентнісний, який реалізується через певні компетенції, тобто інтегровані знання, уміння, навички педагога що до здоров’язбереження учнівської молоді (Н. Калька, Дж. Карські (J. Karski), О. Пометун, Д. Фростер (D. Froster); діяльнісний, у контексті якого проблему здоров’язбереження учнівської молоді розглянуто як покращення умов життя, збереження та зміцнення здоров’я у процесі життєдіяльності (Б. Вонаровська (B/ Wonarowska), Ю. Лісицин, А. Сахно, Л. Сущенко, З. Яворські (Z/ Jaworski); аксіологічний, який передбачає розуміння здоров’язбереження як особливої суспільної цінності, яка є основою активності особистості, як сутнісної характеристики індивіда та його соціальної якості, що впливає на високий рівень включення індивіда в суспільні відносини (Н. Анісімова, В. Козловскі (W. Kozlowski), А. Краснєвскі (A. Krasniewski), С. Лапаєнко, Ю. Павлов); комплексний як єдність зазначених вище наукових підходів, який базується на тому, що здоров’язбереження – це цілісний процес життєдіяльності учня, спрямований на гармонійну взаємодію фізіологічних, психічних і трудових функцій (А. Дубогай, К. Дудкевич (K. Dudkiewich), С. Кондратюк).
Освітня політика збереження здоров’я повинна містити визначення системи засадних принципів та цілей (найближчих та перспективних), чітке окреслення принципових завдань (методів, засобів, форм) та встановлення відповідальних за її реалізацію.
В.О. Сухомлинським чітко окреслені основні напрямки реалізації оздоровчої функції школи: санітарно-гігієнічні вимоги до зовнішніх умов життя і до режиму праці та відпочинку учнів; особливості організації фізичної праці дітей як важливого засобу зміцнення здоров’я; фізичне виховання на уроках фізичної культури і в процесі позакласної спортивно-масової роботи; організація активного діяльного відпочинку учнів.
Василь Олександрович запропонував ефективні шляхи зміцнення здоров’я дітей, удосконалення фізичного виховання учнів (апробовані в Павлиській школі): система бесід про людину і особливості людського організму; оптимальне чергування розумової і фізичної праці. Він зауважив, що режим фізичної і розумової праці та відпочинку – дуже важлива умова міцного здоров’я»; оздоровча спрямованість системи фізкультурних занять: уроків фізичної культури, ранкової зарядки, фізкульт хвилинок, динамічних перерв; створення широкої мережі спортивних секцій і залучення школярів до активної участі в них («спорт - улюблене заняття кожного учня»); спортивні ігри, змагання, спартакіади (легка атлетика, гімнастика, плавання, верхова їзда; катання на ковзанах і лижах, велосипеді; зимові розваги, побудова снігової фортеці тощо); утвердження у свідомості учнів необхідності уважного і дбайливого ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших. Активна пропаганда і утвердження здорового способу життя; створення позитивного психологічного мікроклімату (урок повинен викликати позитивні емоції).
Василь Сухомлинський створював свою педагогічну систему (дидактичну, виховну, управлінську) у 50-60-і роки минулого століття. Через півстоліття, яке минуло з того часу, ситуація із здоров’ям учнів значно погіршилась. За висновками лікарів практично здоровими закінчують школу лише 5-7% учнів.
Успішній реалізації оздоровчої функції школи мають ефективніше сприяти: запровадження інтегрованого курсу «Основи здоров’я»; введення третього уроку фізичної культури; створення системи заходів щодо утвердження в свідомості учнів необхідності дбайливого ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших; утвердження тенденції зняття навантаження дитячої пам’яті і статичного навантаження м’язів. Розвантаження змісту навчання від несуттєвої інформації, нормативно відпрацювати руховий режим.
Школи сприяння здоров’ю в кожному районі (місті) мають стати зразком для всіх навчальних закладів. А тому вони потребують особливої уваги і підтримки з боку (управлінь освіти, рай(міськ)методкабінетів, установ охорони здоров’я, місцевої влади.
У діяльності управлінь освіти є завдання: створення належних умов для навчання дітей і збереження їх здоров’я (тепло, світло, чистота, затишок, підвіз до школи, харчування та ін.); гуманізація навчально-виховного процесу; піднесення ефективності роботи психологічної служби; організація поглиблених медичних оглядів дітей і врахування їх результатів у навчально-виховному процесі;впровадження фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу «Козацький гарт», розширення мережі спортивних секцій; створення умов для оздоровлення дітей влітку та ін.
Особлива роль належить районним (міським) методичним кабінетам (центрам), які мають приділяти максимум уваги питанням: підвищення рівня компетентності і професійної майстерності педагогічних кадрів з питань збереження і зміцнення здоров’я дітей, гуманізації навчально-виховного процесу; моделювання, вивчення, узагальнення і впровадження перспективного педагогічного досвіду роботи кращих вчителів, вихователів, класних керівників, педагогічних колективів.
Керівники шкіл Полтавщини працюють над розв’язанням таких проблем: реалізації цільової комплексної програми «Фізичне виховання - здоров’я нації»; викладання курсу «Основи здоров’я», уроків фізичної культури; створення і функціонування спортивних секцій; зміцнення навчально-матеріальної бази; організація спортивно-масової роботи з учнями.
Отже, у зв’язку з постійними соціально-економічними та природними змінами, що відбуваються у світі, діяльність що до профілактики, зміцнення та формування здоров’я молодого покоління вимагає своєчасної корекції. Тому для розробки освітніх стратегій, проектів і програм важливими є міжнародні глобальні конференції зі сприяння здоров’ю, на яких обговорюються і приймаються законодавчі документи.
Особливо важливими для організації і проведення здоров’яспрямованої діяльності в закладах освіти вважаємо «Заяву що до проблем створення сприятливого для здоров’я середовища», прийняту на Третій міжнародній конференції в м. Сундсвалль (Швеція); Джакартську декларацію про сприяння здоров’ю у ХХІ столітті (Четверта міжнародна конференція в Індонезії) та Бангкокську хартію сприяння здоров’ю в глобалізованому світі (Шоста Міжнародна конференція в Таїланді).
Загалом в освіті зроблено спроби вирішення проблеми формування основ здорового способу життя шляхом реформування змісту навчання та виховання за відомими у світі трьома моделями навчання: одно предметна – упровадження нового предмета (спецкурсу, факультативу) або вибір одного з наявних предметів як «носія»; багатопредметна – інтеграція питань з основ збереження та зміцнення здоров’я в зміст різних предметів (як природничих, так і гуманітарних); змішана – поєднує дві названі моделі. Кожна з них має свої переваги й недоліки. В Україні найкраще зарекомендувала себе змішана модель навчання основам здоров’я (введення нового предмета та валеологізація інших).
Сьогодні орієнтиром для здоров’яспрямованої діяльності в освіті слугує нова стратегія «Здоров’я 21», яка була прийнята внаслідок визнання нових глобальних феноменів і чинників ризику, що впливають на здоров’я учнівської молоді.
Бібліографія
-
Сухомлинський В.О. Сто порад учителю / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори у 5-ти т. – К., 1976.
-
Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа / В.О. Сухомлинський // Вибр. тв. в 5-ти томах. – Т.4. – К. : Рад. шк., 1977.
-
Гриньова М.В., Яланська С.П. Розвиток творчості школярів у процесі вивчення шкільного курсу біології. Система «Дидактосервіс»: навч. посібн. /М.В. Гриньова, С.П. Яланська – 2-е вид. випр., допов. – Полтава : ФОП Мирон І.А., 2017. – 546.
Студентка прийшла до висновку,що внаслідок визнання нових глобальних феноменів і чинників ризику,слугує нова стратегія "Здоровья21"
Стрічка RSS коментарів цього запису