ПОГЛЯДИ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО НА ФОРМУВАННЯ, ЗМІЦНЕННЯ І ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Віта Бутенко
(аспірант, І курс)
Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, м. Суми
К. пед. н., доцент кафедри дошкільної та початої освіти Світлана Кондратюк

Постановка проблеми. Протягом останніх десятиліть проблема здоров’я підростаючого покоління набула особливої актуальності, трансформувавшись у глобальну проблему існування цивілізації в окресленому часопросторі. Майбутнє кожної країни залежить від усвідомлення вагомості цієї цінності, від конкретних зусиль, спрямованих на піклування про здоров’я дітей, створення сприятливих умов для їх повноцінного розвитку та щасливого зростання. Тому одним з пріоритетних напрямів державної політики є проблема збереження здоров’я підростаючого покоління. Для її розв’язання необхідно створювати відповідні умови, забезпечувати органічне поєднання навчально-виховного та оздоровчого процесів. У зв’язку з цим є надзвичайно актуальним та своєчасним звернення до науково-практичної спадщини Василя Олександровича Сухомлинського, педагогічні, публіцистичні та літературні праці якого, збагатили здоров’язбережувальну педагогіку України новими положеннями і думками.

Аналіз теоретичних доробків і систем практичної діяльності дають підстави стверджувати, що проблему збереження здоров’я дитини в творчості В. Сухомлинського досліджують Л. Акімова, А. Богуш, В. Буряк, В. Горащук, М. Дубіна, О. М. Іонова, В. Кравцов, В. Кузь, С. Литвинець, Н.Побірченко, Ю. Соловйов, О Сухомлинська, О. Чернишов та ін. У своїх працях дослідники одноголосно висловлюють думку про величезну цінність і актуальність творчого доробку видатного українського педагога, про необхідність вивчення, осмислення і впровадження його ідей в масову педагогічну практику.

Мета статті: проаналізувати значення науково-практичної спадщини В. Сухомлинського, розкрити сутність його поглядів на формування, зміцнення і збереження здоров’я дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Економічні й соціально-політичні зміни, що відбуваються в нашій країні, поставили педагогів сучасних дошкільних навчальних закладів перед гострою необхідністю критичної переоцінки науково-теоретичних основ системи виховання, орієнтованості їх на формування духовних потреб, здорових звичок, фізичного загартування та збереження здоров’я дошкільників [2, с. 5-6]. У пошуках шляхів збереження і зміцнення здоров’я дітей, профілактики захворювань, формування здорового способу життя дітей звертаємося до талановитого вчителя В. Сухомлинського і знаходимо відповіді на всі запитання. Адже на першому плані у педагогічній діяльності В. Сухомлинського стояла проблема фізичного розвиткуй здоров’я дітей. «…Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у власні сили…», - зазначав педагог-новатор [6, с. 100]. Його фундаментальні праці («Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» (розділ «Турбота про здоров’я молодого покоління, фізичний розвиток», книга «Сто порад учителю» (розділ «Як спонукати до самовиховання у фізичній культурі»), «Серце віддаю дітям (розділ «Фізична і психологічна культура підлітка»), «Людина ніби вдруге народжується») педагогічна громадськість сприймає як керівництво до організації системної роботи у вихованні підростаючого покоління, яка включає особливо важливий і значимий напрям в світлі реалізації здоров’язбережувальної освіти:

• формування здоров’язбережувального середовища;
• освіта в аспектах здоров’я і забезпечення безпеки життєдіяльності;
• взаємодія з родиною;
• підготовка гуманного педагога.

Маючи за основу видатні педагогічні ідеї В. Сухомлинського необхідно винести на новий рівень з урахуванням нових соціальних, педагогічних, психологічних та інших знань вітчизняної науки. Сучасна освіта повинна виховувати, розвивати і навчати підростаюче покоління з максимальним урахуванням тих суспільних умов, у яких воно буде жити і працювати в новому столітті. Тому поширення ідей В. Сухомлинського та впровадження їх у практику виховання дітей у нашій країні наочно свідчать про подальший розвиток педагогічної теорії і практики, про її зростаючий зв’язок із життям нашого суспільства.

Досліджуючи питання створення здоров’язбережувального освітнього середовища, ми звернулись до ідей Павлишської школи, де В. Сухомлинський стверджував, що це комплекс умов, які б сприяли збереженню здоров’я дітей, попередженню хвороб і зміцненню дитячого організму:дотримання санітарно-гігієнічних норм освітнього процесу - освітленості (природне освітлення), відповідність меблів зросту дітей, забезпечення гарячим харчуванням; раціональна зміна праці та відпочинку тощо. Саме ці вимоги є основними в сучасних дошкільних навчальних закладах, на які звертають увагу педагоги в процесі організації життєдіяльності дітей дошкільного віку.

Та за переконанням В. Сухомлинського: «Піклування про людське здоров’я, тим більше про здоров’я дитини, - це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не перелік вимог до режиму, харчування, праця, відпочинок. Це насамперед піклування про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил. Вінцем цієї гармонії є радість творчості» [4, с. 105]. Тому джерелом здоров’я будь якої дитини є радість, а саме перебування дитини підвраженням казкових образів зачарування природою. Вихователі сучасних дошкільних навчальних закладів практикують нетрадиційні форми проведеннязанять в природі: заняття-прогулянки, заняття-милування,заняття-мислення серед природи. Ці знахідки талановитого педагога В. Сухомлинського збагатили арсенал виховних засобів багатьох педагогів ДНЗ, що допомагають розкрити духовний та інтелектуальний потенціалдошкільників та зберегти і зміцнитиїх здоров’я. Індивідуальний та диференційований підхід до розвитку, виховання і навчаннядопомагає педагогам-дошкільникам створювати ситуацію успіху, викликати в дитині віру у власні сили, що є показником психічного здоров’я. Серед прийомів, що позитивно впливають на психічне здоров’я вони використовують: «Навмисна помилка», «Шанс», «Обмін ролями», «Емоційне поглажування», ігрові технології – «Дзвіночки совісті», «Квітка доброти», ігри-драматизації, ситуації морального вибору, прийоми ТРВЗ.

Усвідомлюючи необхідність дотримання норм гігієни, вихователі сучасних дошкільних навчальних закладів підсилюють ефективність впливу предметно-просторового середовища шляхом створення в групах куточків релаксації, де в оточенні зелених рослин під супровід мелодії діти відновлюють розумову і фізичну працездатність, використовують «килимок добрих думок», де в зручній і розслабленій позі діти обмінюються своїми враженнями, забезпечують простір спілкування і взаємодії, де дошкільники займаються улюбленими справами чи іграми, пропонують «крісло емоційного розвантаження», на якому діти висловлюють свої невдоволення, радість перемоги чи відкриття.

Піклуючись про здоров’я В. Сухомлинський приділяв велику увагу руховому режиму дня. У дошкільних навчальних закладах проводиться планомірне і цілеспрямоване фізичне виховання дитини з включенням фізичних вправ на вироблення простих і складних видів рухової діяльності. Основні рухи розвиваються в процесі ранкової гімнастики, рухливих ігор, прогулянок, занять з фізичної культури. Фізичне виховання дошкільників у дошкільних навчальних закладах і вдома з урахуванням анатомо-фізіологічних та психологічних особливостей дитини сприяє їхньому всебічному розвитку і зміцненню здоров’я.

Цінним для сучасної педагогічної практики є поради В. Сухомлинського щодо вивчення стану здоров’я дітей як основи для забезпечення оптимального та раціонального освітнього процесу, адаптованого під фізичний стан дітей, особливо із послабленим здоров’ям. У наш час через економічні обмеження, матеріальну скруту та екологічні кризи більшість дітей в Україні живуть у несприятливих соціально-побутових та психологічних умовах, що згубно позначається на їхньому здоров’ї. Тому забезпечення умов для належного формування і розвитку дітей передбачає постійний моніторинг показників їхнього здоров’я, виявлення особливостей і тенденцій стану здоров’я з метою визначення пріоритетних проблем, планування, організації і контролю за здійсненням заходів щодо збереження здоров’я.

Василь Олександрович постійно цікавився проблемами сімейного виховання, умовами і особливостями виховання дітей у різних сім’ях, вивчав позитивний досвід, підмічав найістотніші і найбільш типові вади та недоліки сімейного виховання, шукав причини цих недоліків. Особливу увагу приділяв підвищенню педагогічної культури батьків на основі цілеспрямованості, цілісності, узгодженості просвітницької роботи з проблемами педагогіки, вікової психології, теорії виховання - фізичного, естетичного, інтелектуального, трудового, морального. «На моє глибоке переконання, - писав В.Сухомлинський, - педагогіка повинна стати наукою для всіх: і для вчителів, і для батьків»[5, с. 46]. І не один десяток років він впроваджував цю ідею в життя. У більшій частині індивідуальні (консультації, бесіди) і колективні (включення батьків до спільної виховної роботи) форми роботи з батьками були спрямовані на всебічну турботу про здоров’я дітей, що базується на гуманістичній основі - головній філософської ідеї Василя Олександровича: «гуманне суспільство можуть створити лише мудрі, гуманні люди, але таких людей може виховати тільки гуманізм» [3, с. 7]. Сучасні педагоги, спираючись на надбання педагога-новатора, організовують різноманітні валеоспрямовані заходи: батьківські збори, тематичні виставки; консультації різних спеціалістів, лекторії, дискусії, Дні здоров’я, Дні відчинених дверей, спільні з батьками туристичні походи, спортивні свята і розваги.

• вікову анатомію і фізіологію;
• вікову і дитячу психологію;
• невропатологію;
• управління розвитком пізнавальних процесів дитини.

Педагогіка в педагогічному вузі, на думку Сухомлинського, повинна стати провідним предметом, в центрі уваги якого - жива дитина і живий педагог. Не випадково В. Сухомлинський стверджував, що «ефективність навчання, його гуманістична сутність зумовлюються в першу чергу професіоналізмом і високою технологічною культурою педагога» [1, с. 178].

Справжня педагогічна культура, стверджує В. Сухомлинський, прийде в освіту, коли дух експериментування пануватиме у творчій праці самого педагога, коли вже в інституті, університеті його готуватимуть до експериментування. Перший крок до експериментування - вміння спостерігати. На жаль, дуже мало педагогів спостерігають, записують факти, роблять висновки і узагальнення. Ці думки Сухомлинського знайшли відображення в його роботі, опублікованій в 1966 році, а в освіті з цього приводу мало що змінилось і в ХХІ столітті.

Висновки і перспективи подальших розвідок. Вивчення й відродження теоретико-практичної педагогічної спадщини В. Сухомлинського, творче використання його плідних ідей сучасними дослідниками є, безумовно, корисним підґрунтям для реалізації завдань збереження здоров’я дітей дошкільного віку. Досвід Василя Олександровича важливий і, стосовно сьогоднішнього дня, можливий тільки за умови глибокого розуміння та творчому осмисленні його педагогічної системи для виховання й формування фізично і психічно здорової особистості.

Наведені вище педагогічні погляди В. Сухомлинського не вичерпують усіх позитивних напрямів збереження і зміцнення здоров’я дитини. Подальше вивчення питань формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку в педагогічній практиці В. Сухомлинського пропонується спрямувати на вивчення теоретичних і методологічних його основ.

Бібліографія

1. Мухин М. И. Вклад В. А. Сухомлинского в разработку здоровьесберегающих технологий // Наукові записки. Серія : педагогічні науки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. Вип. 78(1). - 276 с.
2. Неділько В. Стан здоров’я дошкільнят потребує поліпшення / Неділько В., Камінська Т., Руденко С. // Дошкільне виховання. – 2009. – № 11. – С. 5-6.
3. Родчанин Е. Г. Гуманист. Мыслитель. Педагог: об идеалах В.А. Сухомлинского / Е. Г.,  Родчанин, И. А. Зязюн.- М.: Педагогика, 1991. - 112с.
4. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах / Василь Сухомлинський. – К. : Вид. Рад.шк., 1997. – Т.4. – 637 с.
5. Сухомлинский В. О. Павлишська середня школа / В. О. Сухомлинський. - М. : Просвещение, 1979. - 396 с.
6. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / Василь Сухомлинський. – К., 1977. – 269 с.