СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИКИ І МАТЕМАТИКИ

Марія Маріна, Ольга Тадеуш
(Одеса, Україна)

Анотація

В статті визначена сутність самоосвітньої компетентності майбутніх учителів фізики і математики як цілісний, діючий стан особистості студента, який базується на свідомому сприйнятті та вираженому інтересі до майбутньої професії вчителя і  характеризується наявністю потреби, вміннями та навичками самостійно здобувати знання, управляти самостійною діяльністю на підставі інтеграції когнітивних, організаторських здібностей та вольових якостей майбутнього вчителя.

Визначено п’ять компонентів: мотиваційний, когнітивний, професійно-діяльнісний, особистісний, інформаційний, які обрано для подальших досліджень.

Ключові слова: самоосвітня компетентність, сутність, структура, майбутній вчитель фізики і математики.

Summary

The article defines the essence of self-competence of future teachers of physics and mathematics as an integral, active state of the individual student based on the conscious perception and expressed interest in future trade, which is characterized by the presence of the needs, abilities and skills to independently acquire knowledge, self-control activity on the basis of the integration of cognitive, organizational skills and strong-willed qualities of the future teacher.

It identified five components: motivational, cognitive, professional-activity, personal, information that chosen for further studies.

Keywords: self-educational, essence, structure, future teachers of physics and mathematics.

Постановка проблеми. Основним джерелом сучасного прогресу виступає внутрішній розвиток особистості, можливість її самовдосконалення, продукування знань, здатних змінити не тільки навколишній світ, але, що набагато  важливіше, оточуючих людей і себе самого. Такі орієнтири призводять до особливої ролі  вчителя в суспільстві, як носія високих ідеалів, здатного реально впливати на підростаюче покоління і формувати світогляд молоді. Майже не має людини, яка б не згадувала з пошаною і подякою хоча б одного зі своїх учителів, який  прийняв  участь  у  формуванні  її  особистості. 

Справжнім учителем, за К.  Д. Ушинським, можна вважати лише того, хто безперервно вчиться. Тому проблеми формування здатності і готовності до безперервної освіти майбутнього вчителя набувають особливого значення. Самоосвіта вчителя – це цілеспрямована діяльність з вдосконалення набутих знань і набуття нових психолого-педагогічних, загальнокультурних, методичних і спеціальних знань з метою  самовдосконалення в професійному і особистісному плані. Тому розвиток здатності до самоосвіти в сучасному  суспільстві набуває особливої актуальності.

Дійсно, в сьогоденні відбувається  прискорений процес морального і фактичного знецінення та старіння знань і умінь фахівця. Виклики інформаційного суспільства  обумовили і сформували стратегію компетентнісного підходу до освіти, визначили проблеми і перспективи його реалізації. В умовах компетентнісного підходу можна забезпечити найбільш ефективний розвиток самоосвіти як тих, хто вчить, так і тих, хто навчається, розвиток їхніх компетентностей. Даний підхід дозволяє з'єднати цілі освіти та професійну діяльність, перейти від відтворення знання до його застосування та організації професійної діяльності, зорієнтуватися  на нескінченну різноманітність професійних і життєвих ситуацій [7 : 51].

 Ключовими поняттями в компетентнісному підході виступають «компетенція» і «компетентність». Більше десяти років дискутується питання щодо правильності визначення і співставлення цих понять, незважаючи на постійні розробки їхньої структури.  В роботі [3] нами було детально проаналізовано визначення сутності цих понять у вітчизняній і зарубіжній науково-педагогічній літературі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему професійної компетенції і компетентності вчителя висвітлено в таких працях  учених-педагогів  і  психологів,  як  Д. Алфьорова,  М. Єрмоленко, Н. Кузьміна,  А. Маркова,   В. Мижерикова,    Н. Разіна,   С. Романова, А. Хуторський, Є.Царькова, Є. Чеботарьова,  С. Шишова та  ін.   У вітчизняній   науково-педагогічних дослідженнях    цю       проблему    аналізували    А.  Богуш,     С. Бондар,     Н. Глинянюк, Є. Павлютенков, С. Тищенко та ін.

Узагальнюючи результати цих праць, можна зробити висновки:

• професійна компетенція вчителя – це інтегроване поняття, яке у порівнянні зі "знаннями, уміннями і навичками", розглядається як наявність досвіду та здатності виконувати окремі види професійної діяльності та професійні функції вчителя; здатність швидко адаптуватися до навколишнього середовища; мобільність; конкурентоспроможність;  саморозвиток; цілеспрямованість та можливість знаходити рішення в проблемних ситуаціях;
• компетентність – це володіння компетенціями, які проявляються через функції в певній галузі;
• професійна компетентність учителя – інтегроване поєднання професійних знань, умінь і навичок, які необхідні для професійної діяльності; здатність і готовність діяти, розв’язувати нагальні і перспективні проблеми і завдання, які виникають; досвід, інтерес, конкурентоспроможність, мобільність тощо [3].

На підставі компетентнісного підходу, діяльнісної природи самоосвіти, основною метою яких є подолання визначених вище тенденцій інформаційного суспільства, виникло  фундаментальне і своєчасне поняття – самоосвітня  компетентність.  Самоосвітню  компетентність  досліджували   О. Айзенберг,

С. Архангельский, Н. Бухлова,    Ю. Дмитрієв, А. Добридень  ,А. Громцева,

Г. Гусєв,  Л. Колесник,  І. Малкін,    П. Підкасистий, Б. Райский,   О. Фоміна,

О. Ястребцева та ін. Зауважимо, що поняття «готовність» і «компетентність» близькі між собою, але відрізняються тим, що готовність визначає потенціальний стан входження в професійну діяльність, а компетентність –  діючий стан особистості в реальному професійному середовищі.

Самоосвітня компетентність, яка розглядається як необхідна складова професійної компетентності, являє собою інтегровану якість особистості, що характеризується наявністю певним чином організованих і структурованих знань, самоосвітніх умінь і навичок, мотивів, інтересу до самовдосконалення, досвіду самостійної діяльності, спрямованістю на освіту впродовж життя, цінних орієнтацій, що дозволяють успішно вирішувати питання власних самореалізацій, самовиховання та саморозвитку [1-8].

На підставі проаналізованих наукових досліджень можна зробити висновок, що самоосвітня компетентність майбутнього вчителя являє собою сукупність ключової, базової та спеціальної компетентностей. Якщо ключові компетентності проявляються в здатності вирішувати професійні завдання на основі використання  інформації, комунікації, то базові компетентності відображають специфіку певної професійної діяльності. Спеціальні компетентності відображають специфіку конкретної предметної або надпредметної сфери професійної діяльності вчителя [1; 2; 4]. Проблема сутності і структури самоосвітньої компетентності майбутнього вчителя розглядалась багатьма як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями наприклад у працях [5; 6; 8]. Але проблема самоосвітньої компетентності майбутніх учителів фізики і математики ще не розглядалась.

Метою даної статті є визначеннясутності і структури самоосвітньої компетентності майбутніх учителів фізики і математики.

Виклад основного матеріалу.  На підставі проведеного аналізу психолого-педагогічних досліджень щодо змісту самоосвітньої компетентності майбутніх учителів визначено самоосвітню компетентність майбутніх учителів фізики і математики, як цілісний діючий стан особистості студента, який базується на свідомому сприйнятті та вираженому інтересі до майбутньої професії вчителя і характеризується наявністю потреби, вміннями та навичками самостійно здобувати знання, управляти самостійною діяльністю із застосуванням  інноваційних та інформаційних технологій на підставі інтеграції когнітивних, організаторських здібностей та вольових якостей майбутнього вчителя.

 На нашу думку, професійну компетентність фахівців, майбутніх вчителів фізики і математики, найповніше характеризують такі п’ять компонентів: мотиваційний, когнітивний, професійно-діяльнісний, особистісний, інформаційний. Саме ці компоненти нами обрано для подальших досліджень.

Зважаючи на вищезазначене, структуру самоосвітньої компетентності майбутнього вчителя можна представити в єдності  настанов, орієнтацій і компетенцій, які складають сутність його професійної діяльності :

•  мотиваційно - ціннісна установа  на розвиток самоосвітньої діяльності, усвідомлення  необхідності додаткових знань і надання їм особистісного сенсу;

• орієнтація на саморозвиток і професійне самовдосконалення;

• загальнокультурна компетенція - самоосвітня діяльність спрямована на загальнокультурний розвиток особистості, пов'язаний із загальним духовним ростом;

• навчально-пізнавальна компетенція - переведення навчання в самонавчання, робота з самим собою із формування навичок цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки успішності власної діяльності, володіння евристичними методами вирішення проблем;

• інформаційна компетенція - здатність за допомогою інформаційних технологій самостійно шукати, аналізувати, відбирати, обробляти і застосовувати необхідну інформацію;

• аналітична компетенція - навички проектно-дослідницької діяльності, практичні навички;

• соціально-правова компетенція - здатність самостійно вирішувати проблеми соціального плану, уміння в області професійного самовизначення.

Саме володіння визначеними компетенціями  можна розглядати як  самоосвітню компетентність майбутнього вчителя фізики і математики.

Визначена структура самоосвітньої компетентності  буде апробована у подальших дослідженнях стану навчально-професійної підготовки майбутніх учителів фізики і математики.

ЛІТЕРАТУРА

1.  Бухлова Н. В. Психолого-педагогічні умови підготовки вчителів до формування самоосвітньої компетентності учнів у процесі післядипломної педагогічної освіти / Н. В. Бухлова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П.Драгоманова. Серія 16 : Творча особистість учителя : проблеми теорії і практики : научное издание. Вип. 7 (17). До 175-річчя НПУ імені М. П. Драгоманова / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова ; редкол. В. П. Андрущенко (голова) [та ін.]. – Київ : НПУ, 2007. – С .174-179.
2. Добридень А. Формування самоосвітньої компетентності майбутнього вчителя засобами інтерактивного навчання / Алла Добридень // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2010 – № 1. – С. 59-64.
3.  Маріна М., Тадеуш О. Структура професійної компетентності майбутніх учителів фізики і математики / М. Маріна, О. Тадеуш // Наукова діяльність як шлях формування професійних компетентностей майбутнього фахівця : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 3-4 грудня 2014 р., м. Суми. – Т. 1. – С. 48-50.
4. Ратушинська А. С. Розвиток самоосвітньої компетентності студентів ВНЗ / А. С. Ратушинська. // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» : збірник наукових праць. — Переяслав-Хмельницький, 2012. — Вип. 26. — С. 258–263.
5. Скоробогатова Т. С. Развитие самообразовательной. компетентности у будущего учителя информатики  / Т. С. Скоробогатова  // Педагогическое образование в России, 2011. —  №4. — С. 206 - 210
6. Федоренко О.Г. Сутність і структура самоосвітньої компетентності майбутнього вчителя технологій  / О. Г. Федоренко  // Вісник ХДАК,
7. Фомина Е.Н. Формирование самообразовательной компетентности средствами модульной технологии // СПО №12, 2006. - С.50-52.
8. Халзакова Л. А. Модель формирования самообразовательной компетентности учителя английского языка / Л. А. Халзакова // Молодой ученый. — 2012. — №3. — С. 423 -

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ:

Маріна Марія Сергіївна – аспірантка кафедри фізики Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.

Тадеуш Ольга Харлампіївна – доцент кафедри фізики Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.