ДІЯЛЬНІСТЬ ТРЕНЕРА ЯК ВИКЛАДАЧА У ФУТБОЛЬНІЙ КОМАНДІ

Трушкін Артем Павлович
(Полтава,Україна)

Стаття  присвячена ролі тренера як викладача у діяльності спортсмена або футбольної команди як людини, яка протягом усього терміну перебування спортсмена у спорті, несе відповідальність не лише за якість перебігу тренувального та змагального процесу, а й за формування спортсмена як професіонала та особистості. Правильно знайдений напрям роботи зумовлює виконання тренером певних функцій як керівника.

Ключові слова: керівництво, тренерська діяльність, стиль керівництва тренера, типи тренерів, тренер.

Статья посвящена роли тренера как преподавателя в деятельности спортсмена или футбольной команды как человека, который в течение всего срока пребывания спортсмена в спорте, несет ответственность не только за качество  тренировочного и соревновательного процесса, но и за формирование спортсмена как профессионала и личности. Правильно найденное направление работы предопределяет выполнение тренером определенных функций как руководителя.

Ключевые слова: руководство, тренерская деятельность, стили руководства тренера, типы тренеров,тренер.

The article is devoted to the role of a coach as a teacher in the activities of the football team or an athlete as a person who for the duration of stay in sport is not only responsible for the quality of training and competitive process, but also for the formation of a professional athlete and as a person.Correctly found the direction by the coach determines execution of certain functions as a leader.

Keywords: leadership, coaching activities, leadership style of the coach, types of coaches, coach.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими й практичними завданнями. Майстерність тренера багато в чому визначається наявністю тих якостей, які показують своєрідність його спілкування з учнями, визначають швидкість і рівень оволодіння ним різними вміннями. Усе набуває особливої гостроти від найвищих досягнень. У сфері діяльності найважливіше знати, як сформувати позитивні міжособистісні стосунки у команді, як уникнути конфлікту, вийти потім із нього, як створити такий соціально-психологічний клімат, який сприяв би успішному формуванню мотивації спортсмена, його готовності витримувати граничні навантаження і прагнення досягти результату. Професійно важливі якості особи тренера та шляхи формування ціх якостей видаються особливо цікавими. Робота тренерів у командах залежить від спрямованості на досягнення спортсменами максимальних результатів, незважаючи ні на що, і на формування гармонійно розвиненої особистості спортсмена.

Якщо тренер прагне постійно вдосконалювати себе як керівника, його індивідуально-психологічні характеристики повинні відповідати необхідним загальновстановленним вимогам до компонентів структури особистості здібного керівника, організатора.

Формування цілей статті. Метою проведення нашого дослідження є акцентування у роботі тренерів ДЮСШ уваги на розвитку професійних якостей особистості тренера як викладача під час роботи з командою, дотримання ним психологічних особливостей та професійних якостей.

Предмет дослідження - професійні тренери-викладачі.

Гіпотеза дослідження - тренери мають кваліфіковано оцінювати свої професійні уміння,робити правильний аналіз власних дій.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його висновки, основні твердження та методичні рекомендації можна використовувати у навчально-виховному процесі як засіб під час проведення курсів з підвищення кваліфікації чи навчання тренерів за програмами ФФУ.

Аналіз основних публікацій та досліджень. Різнобічним аспектам дослідження особистості тренера приділяли увагу провідні теоретики спорту, тренери-практики, психологи.(І.Є.Турчин, Д.А.Тишлер, А.В.Тарасов, А.П.Бондарчук, С.М.Войцеховський, Г.В.Ложкін, Н.Ю.Волянюк). Вони визнвчили найбільш значущі особистісні та професійні якості у період їхніх найвищіх професійних досягнень.

Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячено означену статтю. Незважаючи на велику кількість досліджень у роботі тренерів у командах, питання про їх діяльність як викладачів остаточно не вирішене.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. На думку І.Н.Решетень і М.І.Фролової, спортсмени-розрядники й майстри спорту вважають найбільш значимими комунікативні якості тренера, у яких безпосередньо проявляється його ставлення до них (доброта, чуйність, справедливість, тактовність, дружелюбність). Проте, якщо зі зростанням майстерності спортсменів вони змінюються, спортсмени збірних команд країни оцінюють тренерів із функціонального підходу. Вони вважають найбільш значимими властивості, що відбивають профессійно-ділову підготовку тренерів (високий рівень компетентності з питань методики тренування, творче ставлення до роботи, знання тактики, ведення спортивних поєдинків, вміння налаштувати спортсмена на боротьбу, підтримувати дисципліну на зборах, вимогливість).

Також важливе значення має і розуміння тренерами спортсменів. Воно передбачає уміння тренера проникнути у внутрішній світ учнів, знайти потрібні форми звернення до них. Порозуміння тренерів та його вихованців зумовлює їхню соціально-психологічну сумісність. Нерозуміння тренером учнів веде до загострення негативнихстосунків між ними, які проявляються у неповазі до особистості учня, упередженої думки тренера про нього, у недостатній увазі до його потреб, невитриманості та брутальності вчителя, офіційності тону, підвищених інтонацій у розмові, мінливості у настрої тренера тощо.

Практичним значенням роботи є те, що вона може бути використана вчителями фізичного виховання, тренерами, студентами, які навчаються на профільних факультетах і в майбутньому поповнять ряди тренерсько-викладацького складу збірних, команд, ДЮСШ тощо.

Секція №2 Діяльність тренера як викладача у футбольній команді.

Кожного разу, коли мова йде про діяльність спортсмена або спортивної команди, постає питання про людину, яка здійснювала б керіництво такою діяльністю, визначала б форми та методи,спрямовувала б і корегувала її перебіг, тобто про людину-керівника, функції якої у спортивній команді виконує тренер.

Керівництвом називають інтегруючі дії організації або посадової особи (у даному випадку тренера), спрямовані на поєднання зусиль, дій організацій або спеціалістів [8, 9]. Основними відмінними рисами крівника є:

- вплив на суб'єктів керування, використовуючи переважно владу та посадові повноваження;

- реалізація функцій постановки цілей,завдань, чіткий контроль за ходом їх виконання;

- вибір соціального об'єкта керівництва – групи людей (спортивний клуб, команда, спортсмен, тренерський склад, лікарі,масажисти та ін.);

- вибір варіантів дій, опосередкований посадовими повноваженнями та функціональними обов'язками.

Ефективність керівництва залежить від ступеня виразності й оптимального ефективного поєднання в особі тренера вроджених задатків та здібностейнабутого професійного і життєвого досвіду, які у цілому складаються із впливу таких факторів:

1) Емоційна врівноваженність тренера і стійкість та послідовність структури його поведінки,що формує у спортсменів відчуття впевненості та створює у них систему цілепокладання;

2) Адекватність соціально-психологічних настанов тренера спортсменам,що сприяє об'єктивному оцінюванню та ефективності їхньої діяльності;

3) Стабільність статусів та ролей,що створює у спортсмена почуття стабільності власного становища у команді, тим самим формуючи впевненість у собі та корисності власних дій;

4) Відповідність між стилем керівництва і рівнем організації команди,що сприяє покрашенню взаємодії в системі тренер – спортивна команда [8].

За однакової системи виховання й освіти,рівня спортивної майстерності людей (у тому числі й колишніх висококласних спортсменів) можуть сформуватися не тільки різні за стилем,а й за фахом тренери. Але, як вважають провідні теоретики спорту,тренери-практики та спортивні психологитеоретичні обгрунтування успіху тренерської діяльності не завжди збігаються із практичним станом речей.

Зміст і спрямованість діяльності тренера-педагога у спорті має свої специфічні особливості, які розкриває вже саме поняття "тренер-педагог". Тому, очевидно, окрему характеристику повинна отримати як педагогічна, так і тренерська діяльність [11, 12, 13, 14, 15, 16].

Зокрема,серед особливостей педагогічної діяльності тренера називають високий рівень нормативності, соціальної відповідності та морального боргу державним оствітнім стандартам відповідно до його діяльності, стосовно об'єкта, предмета,форми та засобів виконання, коли об'єктами є учні, навчальні групи, батьки учнів, колеги тощо.[13]

Визначають такі особливості тренерської діяльності [17, 11, 12, 13, 14, 15, 16]:

–провідна роль тренера, його вплив на особистість спортсмена, що висуває додаткові вимоги як до особистості тренера, так і до його професійних якостей;

–тренер постійно відповідає за фізичне і психічне благополуччя своїх учнів, а також за їх виховання і становлення як особистості тренера та громадянина своєї країни;

–оскільки стосунки в системі "тренер-спортсмен" опосередковані успіхом та постійним зростанням результатів учнів, такі взаємозв'язки часто нетривалі і пов'язані з переходом спортсмена до інших тренерів;

–підвищений рівень стресовості в діяльності тренера,що позначається на його душевному стані,здоров'ї та знижує ефективність професійної діяльності;

–нерегламентованість діяльності тренера часовими та функціональними рамками, коли виникає необхідність роботи зранку до пізнього вечора, у святкові та вихідні дні, до того ж формальні обов'язки тренера поширюються й на ті сфери, які, здавлося б, не входять до обов'язків тренера (вихователь, психолого,адміністратор тощо);

–протиріччя між необхідністю знати все про спортсменів,допомагати їм, бути наставником і порадником та неможливістю скорочувати дистанцію, що може перетворити ділові стосунки між тренером і спортсменом на неформальні,емоційні;

–необхідність бути пропагандистом власної сфери діяльності вимагає від тренера завжди мати хорошу фізичну форму,тим самим стимулювативласним прикладои своїх учнів до занять спортом,легко, без надмірних зусиль виконуючи та демонструючи той чи інший руховий елемент,вправу чи дію. Вважають,що тренер начебто опосередковано діє під час змагань, однак він бере участь у спортивній боротьбі, у процесі підготовки до неї спортсменів та керування ними в межах, обумовлених правилами змагань.

Останнє особливо актуальне, бо визначає надійність діяльності тренера, пов'язаної з його функціональними можливостями,працездатністю, що проявляється у збереженні оптимальних параметрів його діяльності [19, 20, 21]. А саме у процесі тривалої діяльності; за умов наявності сильних позитивних або негативних ємоцій; в умовах жорсткого ліміту часу; під час швидкої та різкої зміни ситуацій.

Управління поведінкою і діяльністю спортсменів на рівні формальної структури здійснює тренер. Він є тією людиною, в руках якого зосереджено офіційне керівництво спортивним колективом. Діяльність тренера як офіційного керівника команди досить багатогранна. Аналіз цієї діяльності дозволяє виділити наступні основні функції тренера.[1, 4]

А) Інформаційна функція. Тут тренер розглядається як фахівець, що володіє необхідними знаннями в галузі спорту та суміжних дисциплін: теорії і методики спортивного тренування, педагогіці, психології, фізіології та ін. Дуже важливо, щоб тренер постійно стежив за новітніми досягненнями в галузі розвитку сучасної спортивної науки.

Б) Навчальна функція. В.В.Лобановський: «Тренер повинен вчитися все життя. Якщо зачерствів, перестав учитися – значить, перестав бути тренером .

Тренер, як людина, що постійно працює з колективом виконує функції педагога. Під його керівництвом спортсмени вдосконалюють свої рухові навички та вміння, удосконалюють фізичні якості, розучують техніко-тактичні комбінації.

У порівнянні з іншими педагогічними професіями діяльність тренера ускладнюється тим, що йому часто доводиться навчати спортсменів таким діям, які вони самі зараз не в змозі виконати на необхідному рівні.

В) Виховна функція. Тренер своїм прикладом впливає на розвиток і формування особистості спортсменів, на виховання у них високої свідомості і відповідальності за виконання поставлених цілей. Дуже важливо, щоб тренер мав соціально-позитивні риси і був професіоналом у своїй справі. Однак більшість тренерів як дитячо-юнацьких, так і дорослих іноді забувають, з ким вони працюють .

Г) Керівна функція. У тренерській діяльності ця функція є центральною. У ній найбільш повно розкривається професіоналізм і майстерність тренера. Як керівник команди тренер несе відповідальність за всіх членів команди, за формування та досягнення високих спортивних результатів, за націленість команди на останні.

Д) Адміністративна функція. В обов'язки тренера входить виконання ряду адміністративно-господарських обов'язків: організація та проведення зборів і змагань, оренда приміщень і спортивних споруд, знаходження спонсорів, забезпечення спортсменів інвентарем та ін. [6]

Виділяють три основні типи керівництва: авторитарний, демократичний і ліберальний. Цей перелік умовний, бо типів керівництва може бути більше і вони залежать також і від індивідуально-особистісних якостей тренерів, від досвіду їхньої роботи і спілкування зі спортсменами.

1) Авторитарний стиль роботи тренера характеризується високою централізацією керівництва, великою  вимогливістю, жорстким контролем, чітким виконанням поставлених завдань. Працюючи із спортсменами, авторитарний тренер вимагає чіткого виконання й підпорядкування його вимогам, не любить прояви самостійності та ініціативи, жорстко карає порушників дисципліни, не терпить заперечень і обговорень своїх наказів.

Слід зазначити, що авторитарний стиль керівництва, на думку спортивних психологів, є найбільш підходящим у спортивній практиці.

Наковці також виділяють авторитарно-диктаторський і адміністративно-диктаторський стиль керівництва тренера.

–Авторитарно-диктаторський – всі вказівки віддаються у вигляді ультимативних розпоряджень і жорстких наказів до виконання. Відхилення від вказівок розглядається як непокора і карається адміністративними санкціями: догани, стягнення, позбавлення грошових премій, пільг та ін

–Адміністративно-диктаторський тренервизнає тільки свою абсолютну владу, ні з ким її не поділяє, його слово вважається законом для всіх, найменший прояв самостійності розглядається як грубе порушення субординації і дисципліни. Такий тренер добре ставиться до тих спортсменів, які з ним не сперечаються, виконують усі його розпорядження і підтримують його починання.

2) Демократичний стиль керівництва. Такий стиль передбачає опору тренера на своїх помічників, на розподіл функцій між ними та уважне ставлення до спортсменів.

Демократичний керівник намагається керувати командою таким чином, щоб спортсмени відчули себе відповідальними за досягнення поставленої  мети, проявляли самостійність та ініціативу в досягненні цих цілей. Такий тренер орієнтується на думки команди, рахуєтьсяіз їхніми побажаннями, особливо з думкою капітана команди, і тому спортсмени охоче обговорюють із ним свої особисті проблеми, відчувають себе самостійними і охоче діляться думками щодо вдосконалення спортивної майстерності.

Тренер з демократичним стилем керівництва добре обізнаний із внутрішнім життям команди, добре знає турботи і тривоги своїх спортсменів. Впевненість у своїх силах, тактовність, колегіальність – ось головні риси тренера демократичного стилю керівництва.

3) Ліберальний стиль керівництва передбачає незначну участь тренера в управлінні командою. Тренер намагається якомога менше втручатися у справи  команди, надаючи спортсменам змогу самим приймати рішення і коригувати свою поведінку. Контроль за діяльністю спортсменів здійснюється епізодично, у своїх вимогах він непослідовний, основною своєю функцією вважає  надання спортсменам інформації та консультативнихпорад, однак воліє це робити тільки у тих випадках, коли спортсмени самі звертаються до нього за порадами або за допомогою.

В основному його зауваження і похвала носять формальний характер, він не любить втручатися у з'ясування стосунків з приводу порушення дисципліни і невиконання завдань. У команді, якою керує ліберальний тренер, спортсмени в основному самі по собі, тому очікувати високих результатів дуже важко, якщо тільки у команді не зібралися дуже самостійні і вольові спортсмени.[2, 3, 5, 7]

Отже, слід пам'ятати, що у спортивній практиці рідко зустрічається тільки якийсь один з перерахованих стилів керівництва. Як уже згадувалося, стиль керівництва багато у чому залежить від індивідуальних особливостей тренера, а також від соціально-психологічних феноменів навколишнього середовища.

БІБЛІОГРАФІЯ

1) Бабушкин Г.Д. Специфика деятельности тренера. - // Г.Д. Бабушкин Специфика деятельности тренера. - Омск: ОГИФК, 1985. - 68 с.

2) Воронова В.И. Психологическое сопровождение спортивной деятельности в футболе.- // В.И.Воронова Психологическое сопровождение спортивной деятельности в футболе-К.:ФФУ,2001.-136 с.

3) Волков И.П. Очерки спортивной акмеологии. -  // И.П. Волков Очерки спортивной акмеологии. -  СПб: БПА, 1998. - 126 с.

4) Ганюшкин А.Д. К вопросу о технологии психологической подготовки спортсмена // Психологические аспекты подготовки спортсменов. А.Д.Ганюшкин  К вопросу о технологии психологической подготовки спортсмена // Психологические аспекты подготовки спортсменов.  - Смоленск: СГИФК, 1980. - С. 3-9

5) Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта. - // Е.Н. Гогунов, Б.И. Мартьянов  Психология физического воспитания и спорта. - М.: Академия, 2004. - 288 с.

6) Горбунов Г.Д. Психопедагогика спорта.- // Г.Д Горбунов Психопедагогика спорта.-М.:ФиС,1986.-208 с.

7) Жмарев Н.В. Системный подход и целевое управление в спорте.- // Н.В.Жмарев Системный подход и целевое управление в спорте.- К.: Здоров'я, 1984. - 144 с.

8) Жмарев Н.В. Управленческая и организаторская деятельность тренера.- // Н.В.Жмарев Управленческая и организаторская деятельность тренера.- К.: Здоров'я, 1986. - 128 с.

9)Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности.-//Л.Ф Бурлачук Психодиагностика личности.- К.:Здоров'я,1989.-164 с.

10) Бабушкин Г.Д. Специфика деятельности тренера.- // Г.Д.Бабушкин Специфика деятельности тренера.-Омск: ОГИФК,1985.- 68 с.

11) Загайнов Р. Проклятие профессии.// Р. Загайнов Проклятие профессии - М.: Смысл 2001.- 572 с.

12) Корх А.Я Тренер: деятельность и личность.-// А.Я.Корх Тренер: деятельность и личность.- М.:Терра-спорт,2000.- 120 с.

13) Кретти Б.Д Психология в современном спорте.-//Б.Д Кретти Психология в современном спорте.- М.:ФиС,1978.- 224 с.

14) Коломойцев Ю.А Социально-психологический климат спортивного коллектива: структура и пути оптимизации // Ю.А Коломойцев Социально-психологический климат спортивного коллектива: структура и пути оптимизации : Дис. д-ра психол.наук.- Минск, 2001. - 208 с.

15) Ложкин Г.В., Волянюк Н.Ю. Акмеологический инвариант профессионализма тренера // Спортивный психолог. - 2004. - № 2. -С. 27-39.

16) Носов В. Психологический настрой команды - важнейший элемент тренировочного процесса / Футбол-профи. 2006. - № 3 (4) .- С. 4-9.

17) Николаев А.Н. Психологическая специфика деятельности тренера ДЮСШ // Физическая культура. - 2003. - № 4. - С. 28-31.

18) Психология спорта высших достижений / Под редакцией А.В.Родионова. - М.: ФиС, 1979.- 144 с.

19) Прохоров В.Н Педагогическая позиция тренера как воспитателя / Вопросы становления и самореализации специалиста: психопедагогический аспект. - СПб., 1997 . - С. 27-29.

20) Родионов А.В. Психология физического воспитания и спорта. // А.В. Родионов Психология физического воспитания и спорта. - М: Академический проект, 2004. - 570 с.

21) Решетень И.Н., Кобер И.Х., Прохорова М.В. Основи педагогического мастерства тренера // И.Н. Решетень,  И.Х. Кобер, М.В. Прохорова Основи педагогического мастерства тренера: Учеб.пособие. - Малаховка: МОГИФК, 1986. - 56 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Трушкін Артем Павлович – аспірант кафедри педагогічної майстерності та менеджменту ПНПУ ім. В.Г.Короленка, футбольний тренер.