КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ'Я СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖІВ

Ігор Шостак
(Кіровоград, Україна)

У статті подається теоретичне обґрунтування поняття «культури здоров'я» та його складових і супутніх понять, розкривається їх сутність і зміст.

Аналіз науково-дослідної літератури дозволив виокремити два опорних поняття: «культура» і «здоров’я», а також супутнього поняття «здоровий спосіб життя».

Теоретичне осмислення даної проблеми дало можливість визначити сутність і зміст культури здоров'я як в цілому так і для студентів медичних коледжів.

На основі узагальнених результатів теоретичного аналізу визначаємо культуру здоров'я як невід’ємну складову загальнолюдської культури, формування знань, вмінь і навичок з якої виховують здоровязбережувальну життєдіяльність особистості.

Ключові слова: культура здоров'я, культура, здоров'я, здоровий спосіб життя, студенти медичних коледжів, медичний коледж, позааудиторна діяльність.

В статье дается теоретическое обоснование понятия «культуры здоровья» и его составляющих и сопутствующих понятий, раскрывается их сущность и содержание.

Анализ научно-исследовательской литературы позволил выделить два опорных понятия: «культура» и «здоровье», а также сопутствующего понятие «здоровый образ жизни».

Теоретическое осмысление данной проблемы позволило определить сущность и содержание культуры здоровья как в целом, так и для студентов медицинских колледжей.

На основе обобщенных результатов теоретического анализа определяем культуру здоровья как неотъемлемую составляющую общечеловеческой культуры, формирование знаний, умений и навыков по которой воспитывают здоровую жизнедеятельность личности.

Ключевые слова: культура здоровья, культура, здоровье, здоровый образ жизни, студенты-медики, медицинский колледж, внеаудиторная деятельность.

The article deals with theoretical substantiation of the concept of "health culture" and its components and related concepts, revealed their essence and meaning.

The analysis of the research literature allowed to distinguish supporting two concepts: "culture" and "health" and the accompanying concept of "healthy lifestyle".

Theoretical understanding of the problem made it possible to determine the nature and content of the health culture in general and for students of medical colleges.

Based on the generalized results of theoretical analysis culture of health as an integral part of human culture, the formation of knowledge, abilities and skills which raise healthy individual livelihoods.

Key words: culture of health, culture, health, healthy lifestyles, medical students, medical college, extracurricular activities.

Постановка проблеми. В процесі вивчення проблеми формування культури здоров'я студентів медичних коледжів у позааудиторній діяльності в різних науках (педагогіці, психології, валеології, лікувальній фізичній культурі та ін.) передбачаємо вирішення ряду протиріч. Зокрема, між соціальними вимогами до виховання медичного працівника молодшої спеціальності бути здоровим та готовим до пропагандистської діяльності і недостатніми можливостями ВНЗ І-ІІ рівня акредитації щодо їх ефективної і цілеспрямованої реалізації, між потенційними можливостями позааудиторної освіти та її обмеженим використанням у формуванні культури здоров'я студентів медичних коледжів.

Для того, щоб розкрити сутність досліджуваної нами проблеми, проаналізуємо основні та виокремимо супутні поняття, які характеризують процес формування культури здоров'я.

Аналіз науково-дослідної літератури дозволив виокремити два опорних поняття: «культура» і «здоров’я», а також супутніх понять «здоровий спосіб життя», «здоровий стиль життя», «валеологія».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема культури здоров'я глибоко досліджена у психолого-педагогічній літературі починаючи з 80-х років ХХ століття.

Предметом особливої уваги педагогів у ХХ столітті стала організація рухової активності як ефективного методу в збереженні здоров’я людини. У цей час особливої актуальності набуває проблема впровадження в навчально-виховний процес оздоровчих заходів (Г. Ващенко, П. Лесгафт, А. Макаренко, О. Сухомлинський). Наприкінці ХХ століття починається міжнародний рух до здоров’я через культуру (І. Матюшин, Ю. Мельник, В. Скумін). У сучасних дослідженях проблеми формування здоров’я вивчали В. Бабаліч, В. Бабич, О. Багнетова, В. Горащук, М. Гриньова, В. Кириленко, В. Климова, Г. Кривошеєва, О. Маркова, В. Оржеховська, Л. Татарнікова, А. Турчак, В. Язловецький та ін.) загальновизнаною стає думка про те, що потреба в здоров’ї повинна трансформуватися в культурну потребу та стати нормою життя особистості.

Актуальність дослідження визначається також тим, що, незважаючи на значну кількість теоретичних і емпіричних досліджень, значущість вивчення даної проблеми не знижується і тепер.

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні поняття «культура здоров'я» та аналізі супутніх йому визначень в науковій літературі, а також розкритті сутності і змісту цих понять.

Виклад основного матеріалу. Актуальність для людства пошуку способів збереження здоров'я висуває цю проблематику на одне з головних місць не тільки в медичній, а й у педагогічній науці. Це зумовлено тим, що педагогічна наука розробляє способи залучення дітей, учнів, студентів до цінності «здоров'я» як форми культури. Орієнтація студентської молоді на формування культури здоров'я здійснюється в процесі утворення, оскільки володіє в своєму розпорядженні можливостями усувати негативні тенденції в духовній позиції людини, суспільства[5].

Поряд з цим, щоб визначити поняття «культура здоров'я», на нашу думку. слід проаналізувати сутність і зміст його опорних понять «культура» та «здоров'я».

Культура є складною системою існування особистості. У XX столітті вчені А. Кребер та К. Клакхон зробили спробу об'єднати досягнення культурологів усього світу й зібрали та проаналізували 180 визначень терміну «культура». У 1983р. на XVII Всесвітньому конгресі в Торонто, присвяченому проблемі «Філософія й культура», було наведено вже кілька сотень визначень цього поняття.

Поняття «культура» об'єднує в собі науку  і освіту, мистецтво, мораль, спосіб життя та світогляд. Культура вивчається комплексом різних наук.

Культура — це не просто одна зі специфічних сфер життя суспільства, вона розглядається як культурна реальність, системний людський спосіб буття, що визначає увесь спектр практичної й духовної діяльності людей, їх ставлення до навколишнього світу й до самих себе [3].

Культура постає перед нами як багатогранна проблема історичного розвитку. Незважаючи на різноманітність визначень культури, в них можна виділити синтезуюче ядро, що об'єднує різні точки зору. Таким ядром виступає саме слово «культура», що походить від латинського cultura і в перекладі означає обробіток, вирощування, догляд. Первісно це стосувалося землеробської праці. Згодом термін почав уживатися в ширшому значенні. Вже Ціцерон у «Тустуланських бесідах» (45 р. до н.е.) називає філософію «культурою душі». Від справжнього філософа, на його думку, вимагається наполегливе вдосконалення власних розумових здібностей. Саме в культурі мислення Ціцерон вбачав шлях до розширення духовного світу людини. В такому розумінні термін «культура» ввійшов до всіх європейських мов, у тому числі й до української [3].

Термін "культура" у початковому його тлумаченні не позначав якогось особливого предмета, стану або змісту. Він був пов'язаний з уявленням про дію, зусилля, спрямовані на зміну чогось і тому вживався з певним доповненням, позначаючи завжди культуру чогось: культуру духу, культуру розуму, культуру здоров'я тощо [3].

На основі різних форм життєдіяльності виділяються основні частини культури. В одному випадку деякі вчені в структуру духовної культури включають науку, мистецтво і мораль, в іншому — всі форми суспільної свідомості, систему виховання й освіти, засоби пропаганди та інформації, систему установ культури тощо. Виділення структурних елементів духовної або матеріальної культури дозволяє дослідити глибинні пласти її розвитку і функціонування. Разом з тим слід відзначити, що проблема структуризації культури остаточно ще не розв'язана.

Вслід за терміном «культура» для більш глибокого аналізу сутності проблеми ми досліджуємо тлумачення та зміст терміну «здоров'я».

Засновником науки про здоров’я людини в сучасному її розумінні справедливо вважають І.І.Брехмана, який працював у Владивостоку. Саме він сформулював методологічні основи збереження та зміцнення здоров’я практично здорових осіб.

У наш час нараховується близько 300 визначень поняття «здоров’я».Слід зазначити, що цей феномен привернув увагу багатьох дослідників з різних галузей наук.Визначення поняття здоров’я є актуальною проблемою науковців, воно має багато аспектів і обумовлене багатьма чинниками, тому вимагає для свого розв’язання комплексного підходу. Саме тому прийнятного для всіх визначення терміну «здоров’я» поки що не існує.

Найбільш розповсюдженим є визначення стану здоров’я, сформульованого фахівцями Всесвітньої організації охорони здоров’я (1948р.), які вважають, що здоров’я – це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.

Нова концепція терміну здоров’я розроблена робочою групою ВООЗ дещо по іншому трактує цей феномен: «Здоров’я – це ступінь здатності індивіда чи групи, з одного боку, реалізувати свої прагнення і задовольняти потреби, а з другого, змінювати середовище чи кооперуватися з ним. Тому здоров’я розглядається як ресурс, а не мета життя».

Вчений І.П.Павлов в своїх працях писав: «Здоров'я – це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок .»

Здоров'я - це нормальна функція організму на всіх рівнях його організації. При такому підході нормальне функціонування організму в цілому є одним з основних елементів поняття «здоров'я». Для всіх характеристик людського організму (анатомічних, фізіологічних, біохімічних) обчислюються середньостатистичні показники норми. Організм здоровий, якщо показники його функцій не відхиляються від їхнього відомого середнього стану [1, с.45].

Проте дискусія між науковцями щодо остаточного та загальноприйнятого визначення феномену здоров’я ще не закінчена.

Таким чином, проаналізувавши два опорних поняття «культура» та «здоров'я» ми вважаємо за необхідне досліднити сутність основного поняття дослідження «культури здоров'я».

Так, термін «культура здоров’я» був уведений у 80-х роках ХХ століття філософом В. Клімовою, але саме значення цього поняття не було розкрито.

Під час теоретичних досліджень зустрічаєм таке визначення, що культура здоров'я - це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров'я. Культурна людина є не тільки «споживачем» свого здоров'я, але й його «виробником». Високий рівень культури здоров'я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й оточуючими людьми [2].

Елементом культури здоров'я є уважне і правильне ставлення людини до самої себе, прагнення до самопізнання, формування, розвитку і самовдосконалення своєї особистості.

Культура здоров'я– це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації. Рівень культури здоров'я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх [5].

Для студентів медичного коледжуроль культури здоров’я, здорового способу життя, спортивного стилю життя, гармонійного розвитку фізичних якостей значно зростає у зв’язку із особливостями навчально-виховної діяльності та специфікою майбутньої професії молодшого медичного спеціаліста.

Але для повного розуміння важливості поняття культури здоров’я для медичного працівника, слід визначити його компоненти, які відіграють суттєву роль в професійній діяльності.

Враховуючи різноплановість та об’ємність феномену культури здоров’я в науковій літературі є різні підходи до його визначення. Так, О. Ахвердова та В. Магін в своїх наукових працях зазначають, що: «феномен культури здоров’я слід розглядати як інтегративну особистісну освіту, яка є вираженням гармонійності багатства і цілісності особистості, універсальності її зв’язків з оточуючим світом і людьми, також здібності до творчої та активної життєдіяльності».

На думку О. Микитюк, «здоров’я і формування культури здоров’я студентської молоді – якісна передумова майбутньої самореалізації молодих людей, їх активного довголіття, здатності до створення сім’ї, до складної навчальної і професійної праці, суспільно-політичної і творчої активності».

Достатньо вичерпне визначення поняття культури здоров’я надав
С. Свириденко: «культура здоров’я – це історично визначений рівень розвитку вмінь і навичок, що сприяють збереженню, зміцненню та відновленню здоров’я людини, реалізації з цією метою внутрішніх резервів організму.Культура здоров’я відбивається у специфічних формах і способах життєдіяльності особистості, орієнтованих на формування як індивідуального, так і суспільного здоров’я»[5].

Отже, як свідчить теоретичний аналіз більшість науковців схиляються до думки про те, що культура здоров’я – це вкрай важлива складова загальної культури людини, що є однією із найактуальніших проблем сьогодення особливо для студентів, адже розвиток та зростання молодої людини можливий лише у здоровому суспільстві та з умовою дотримання здорового способу життя.

На нашу думку, «культура здоров'я» - це невід’ємна складова загальнолюдської культури, формування знань, вмінь і навичок з якої виховують здоров’язбережувальну життєдіяльність особистості.

Очевидно, що поняття «культура здоров'я» тісно пов’язане з поняттям «здоровий спосіб життя».

На Міжнародній конференції з охорони здоров’я, яка проходила в
Алма – Аті у 1978 році, поняття«здоровий спосіб життя»(ЗСЖ)було визначено, як: «...все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною всіх своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту»[4].

Зоровий спосіб життяявляє собою феномен, який співвідноситься з різними аспектами життя людини:

• філософськими ідеалами – уявлення про гідний для звання людини спосіб життя;
• соціальними потребами та можливостями суспільства на кожному конкретному етапі його розвитку та становлення;
• медичними критеріями оцінки фізичного, психічного та морального здоров’я.

У сучасному розумінніздоровий спосіб життя– це поведінка людей, яка формується на основі науково-обгрунтованих валеологічних і санітарно-гігієнічних рекомендацій, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я, забезпечення високого рівня життєдіяльності, подовження тривалості та якості активного життя. На думку дослідника ЗСЖ полягає у гармонії та рівновазі у відносинах «людина – соціальне оточення, людина природне середовище».

Здоровий спосіб життя студента– це поняття, що включає в себе цілу низку важливих проблем, а саме: навколишнього середовища та екології, режимів навчання та роботи, фізичної активності, відпочинку та дозвілля, раціонального та збалансованого харчування, фізичного розвитку та підготовленості, міжособистісних відносин, уміння контролювати емоції та долати стресові ситуації, матеріального становища, умов навчання та проживання, медичного контролю та самоконтролю, дотримання правил гігієни у різних сферах життєдіяльності, культуру сексуальних відносин. Оскільки проблеми здорового способу життя студентів зачіпають найрізноманітніші галузі життя людини, що відносяться до компетенції різних наук, то і підхід до їх вирішення повинен бути інтегративним[7].

Здоровий спосіб життя студента-медика– це оптимальне та раціональне поєднання способів і форм його життєдіяльності, які спрямовані на постійне збереження та зміцнення власного здоров’я, домінуючими компонентами якого є раціональне здорове харчування, безпечні, якісні для здоров’я умови навчання, побуту та дозвілля, достатня рухова активність, безпечне сексуальне життя, дотримання правил гігієни, загартування, відсутність шкідливих звичок, (володіння необхідною сумою знань умінь та навичок зі збереження та зміцнення власного здоров’я й глибокогоусвідомлення студентом важливості практичних дій у цьому напрямі) [7].

Тому, установка та прагнення до покращення здорового способу життя є одним із важливих факторів у формуванні, зміцненні та збереженні культури здоров’я студентів медичних коледжів, спеціальність яких є одна із найважчих з медичної точки зору, адже навчально-виховний процес їх проходить в напруженому, динамічному інформаційно-енергетичному середовищі.Проте для дотримання та практичного ведення студентами здорового способу життяважливо сформувати у них культуру здоров’я. Тому що, підготовка фахівців із сформованою культурою здоров'я є необхідною умовою для забезпечення держави здоровим та працездатним трудовим потенціалом.

Висновок. Теоретичне осмислення даної проблеми дало можливість визначити сутність і зміст культури здоров'я як в цілому так і для студентів медичних коледжів. На основі узагальнених результатів теоретичного аналізу визначаємо культуру здоров'я як невід’ємну складову загальнолюдської культури, формування знань, вмінь і навичок з якої виховують здорову життєдіяльність особистості.

Під час наступних досліджень даної проблематики передбачаємо, що культура здоров’я студентів медичних коледжів в позааудиторній діяльності істотно підвищиться, якщо запровадити ряд нових педагогічних умов, та експериментально перевірити їх.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Амосов, Н.М. Роздуми про здоровье.2-е вид. [Текст] / Н.М. Амосов. - М.: Молода гвардія, 1979. - 191с.

2. Горащук В.П.Формирование культуры здоровье школьников (теория и практика). - Луганск: Альма-матер, 2003. - 376с.

3. Ивина А. А. Культура// Философия: Энциклопедический словарь. — М.: Гардарики.(Шевчук Л. К. семінар)

4. Маркова О. В. Виховання здорового способу життя учнів старшого підліткового віку з ослабленим здоров’ям:дис…. канд. пед. наук:13.00.07/Маркова Олена Віталіївна.-Кіровоград,2011.-292с.

5. Мойсеюк В. П. Сучасні підходи до вивчення феномену культури здоров'я.-Тернопіль: Богдан, 2012.-125с.

6.Скумин В.А.Культура здоровья - фундаментальная наука о человеке. - Новочеркасск: ТЕРОС, 1995. - 132с.

7.Сущенко Л. П. Здоровий спосіб життя людини як об’єкт соціального пізнання: дис. … канд. філософ. наук: 09.00.03 / Людмила   Петрівна Сущенко ; Запорізький держ. ун-т. – Запоріжжя, 1997. – 185 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Шостак Ігор Олександрович – аспірант кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, голова циклової комісії фізичного виховання Кіровоградського базового медичного коледжу ім. Є. Й. Мухіна.