АКТИВІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОСТІ ТА ТВОРЧОСТІ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ОДНА З ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ЕКОНОМІКИ

Олена Павленко
(м. Черкаси, Україна )

Анотація. Трансформаційні процеси у суспільстві визначають необхідність покращання теоретичної та практичної підготовки майбутніх викладачів економіки, де одним з головних завдань є формування методичної культури майбутніх викладачів економіки. Для успішного формування методичної культури майбутніх викладачів економіки нами визначені педагогічні умови. В межах даної статті ми розглядаємо одну з педагогічних умов формування методичної культури майбутнього викладача економіки – активізація самостійності та творчості студентів під час навчальної діяльності, використання різноманітних форм і методів роботи.

Ключові слова: методична культура; педагогічні умови формування методичної культури майбутнього викладача економіки; активізація пізнавальної діяльності; творча особистість; активні (інтерактивні) методи навчання.

Summary. Transformative processes in society define the necessity of improvement of the future economics teacher’s theoretical and practical training, one of main aims of which is shaping of future economics teacher’s methodical culture. We had identified pedagogical conditions for successful shaping of future economics teacher’s methodical culture. Within this article we scrutinize one of the pedagogical conditions for shaping of future economics teacher’s methodical culture- activation of student’s independence and creativity during educational activity, using of different forms and methods of work

Key words: methodical culture, pedagogical conditions for future economics teacher’s methodical culture shaping; activation of cognitive activity; creative personality; active (interactive) teaching methods.

Постановка та актуальність проблеми. Трансформаційні процеси у суспільстві визначають необхідність покращання теоретичної та практичної підготовки майбутніх викладачів економіки, де одним з головних завдань є формування методичної культури майбутніх викладачів економіки, а також вдосконалення засобів, способів, форм, методів навчання у вищому навчальному закладі. Значну роль у даному напрямі відіграє активізація пізнавальної діяльності майбутніх викладачів економіки, важливе місце в якій посідають активні форми та методи навчання. Активність студента у навчальному процесі є одним із головних принципів дидактики вищої школи. Реалізація цього принципу передбачає таку якість навчальної діяльності, при якій досягається високий рівень мотивації, усвідомлення необхідності засвоєння знань, умінь та навичок, формується творча особистість з розвиненою, на достатньому та високому рівні, методичною культурою.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми активізації пізнавальної діяльності, формування творчого майбутнього фахівця на основі застосування активних (інтерактивних) методів, форм навчання в підготовці майбутніх фахівців; сутність і структурні компоненти навчально-пізнавальної діяльності студентів; поетапне формування навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців у процесі вивчення фундаментальних дисциплін знайшли своє глибоке обґрунтування у дослідженнях багатьох вчених, зокрема, у працях: В.Н. Артамонова, А.А. Вербицького, В.М. Вергасова, В.Н. Єфімова, З.У. Колокольникової, С.В. Митросенко та Т.І. Петрова, Л.В. Кондрашової, Г.І. Костишина, П.Г. Лузан, А.І. Дьоміна та В.І. Рябчик, Р.А. Нізамова, О.О. Павленко, І.Ф. Полєщук, О.І. Пометун та Л.В. Пироженко та ін.

Проаналізувавши різні науково-педагогічні джерела з даної проблематики ми дійшли висновку, що під час організації навчального процесу головне –створити умови, які сприяють успішному оволодінню майбутньою професією. Досягнення цієї мети може бути забезпечене, якщо під час побудови навчального процесу будуть застосовуватися різні методи й засоби активізації пізнавальної діяльності студентів.

Мета - на основі аналізу науково-педагогічної літератури розглянути та проаналізувати підходи до активізації пізнавальної діяльності; визначити вплив активізації пізнавальної діяльної на формування творчої особистості – майбутнього викладача економіки.

Виклад основного матеріалу. Однією з обставин, що забезпечує результативність досліджуваного процесу, є педагогічні умови, виявлення яких передбачає розгляд розроблених нами концептуальних положень з точки зору їх практичного застосування. Для успішного формування методичної культури майбутніх викладачів економіки в умовах університетської освіти необхідно визначити педагогічні умови, які будуть сприяти даному процесу та забезпечать підвищення якості не тільки їхньої методичної підготовки, а і професійній підготовки, взагалі. Спеціально створені педагогічні умови мають здатність регулювання педагогічного процесу, можливість співвідносити його компоненти один з одним.

Ефективність формування методичної культури викладача економіки визначається реалізацією комплексу педагогічних умов: 1) культуро-відповідне, інноваційне середовище університету; 2) методична спрямованість викладання фахових дисциплін; 3) наявність позитивної мотивації до здійснення методико-практичної діяльності; 4) активізація самостійності та творчості студентів під час навчальної діяльності, використання різноманітних форм і методів роботи; 5) наявність адекватної самооцінки рівня своєї методичної підготовки.

В межах даної статті ми розглянемо одну з педагогічних умов формування методичної культури майбутнього викладача економіки – активізація самостійності та творчості студентів під час навчальної діяльності, використання різноманітних активних (інтерактивних) методів в навчальному процесі.

Навчальний процес у вищій школі, як і будь в якій іншій педагогічній системі, протікає в умовах сумісної діяльності студентів та викладачів. В навчальному процесі студент виступає не як пасивний об’єкт педагогічного управління та накопичення знань, а перш за все, як суб’єкт пізнавальної діяльності, який своєю активністю в значній мірі визначає результати навчальної діяльності. Тому, проблема активності студентів залишається гострою та актуальною, притягуючи щільну увагу вчених різних галузей, і в першу чергу, психологів та педагогів. Вивчення психолого-педагогічних аспектів активності студентів являє собою особливо важливий напрямок в рішенні завдань підвищення ефективності навчального процесу та якості підготовки спеціалістів [Див. автор. пр. – 7].

Одне з головних завдань виховання та навчання полягає в переводі студента із об’єкту в суб’єкт навчання та виховання. Це означає, що студент, по завершенню навчання в вузі, повинен мати високий рівень усвідомленості себе як суб’єкта діяльності, здібного самостійно (без сторонньої допомоги та спонукання) проявляти творчу (перетворюючу) активність в галузі своєї майбутньої професії, а також в інших галузях соціальної, суспільної практики.

За результатами спостереження, анкетування, спостереженням та аналізу проходження майбутніми викладачами економіки педагогічної практики, нами було виявлено, що студенти в повній мірі активними суб’єктами діяльності не виступають. У них спостерігається слабкий розвиток професійної спрямованості та позитивної мотивації до навчання; низький рівень сформованості знань, умінь та навичок, необхідних в учінні та у майбутній професійній діяльності; слабка ініціатива та активність (навчальна, суспільна), орієнтація на репродуктивні способи учіння; низький рівень самоорганізації та самосвідомості, авторитарна спрямованість на спілкування з людьми. Все це свідчить про те, що рівень розвитку основних характеристик студента, як суб’єкта діяльності, не відповідає кінцевим цілям навчання, які задані суспільством вищій школі, звідси виникає необхідність навмисного зовнішнього педагогічного втручання в процес навчання з метою його активізації. Причому, якщо ми очікуємо від студента більшої самостійності, активності та творчості, значить ми і повинні поставити його в такі умови, під час яких він би міг проявити ці якості, тобто студента слід поставити в активну позицію суб’єкта діяльності. Реалізації цієї головної задачі повинні відповідати основні форми і методи навчання [Див. автор. пр.: 7; 8; 10].

Отже, застосування різноманітних форм і методів навчання буде сприяти активізації навчальної діяльності як викладача так і студента. Активізація навчальної діяльності – це і цілеспрямована діяльність викладача, яка спрямована на удосконалення змісту, форм, методів, прийомів та засобів навчання з метою збудження інтересу, підвищення активності, творчості, самостійності в засвоєнні знань, формуванні умінь, навичок, використання їх на практиці. З боку студентів – це напрямок діяльності на удосконалення вже наявних і пошук нових знань.

П.Г. Лузан розглядає активізацію навчання як цілеспрямований процес розвитку навчально-пізнавальної активності студентів через включення їх, як суб’єктів педагогічної взаємодії, у різновиди пізнавальної діяльності. На думку дослідника, для підвищення ефективності навчального процесу необхідно здійснювати оптимальний вибір способів, методів, форм, засобів навчання студентів [4].

Однією з головних цілей навчання являється формування у майбутніх викладачів економіки пізнавальної активності у навчанні, досягнення свідомості і самостійності у діях. Саме такими рисами характеризується розвинута людина. І забезпечити ці якості особистості може лише активний характер навчального процесу, в якому основне місце відводиться різноманітним видам самостійних творчих робіт, що сприяють осмисленню навчального матеріалу та формуванню творчої особистості. Творча праця – це вища ступінь активізації пізнавальної діяльності студентів.

В.К. Буряк відмічав високу роль використання у навчанні учнів творчих завдань. Ми вважаємо, що дане твердження вченого повністю можна співвіднести з навчальною діяльністю студентів: «Применение творческих заданий в процессе обучения способствует развитию у учащихся познавательной потребности. Это объясняется, с одной стороны, самим характером заданий, требующих от учащихся проявления смекалки, изобретательности, что всегда вызывает интерес, а с другой – тем обстоятельством, что для выполнения некоторых творческих заданий учащимся приходится пользоваться дополнительной литературой, знакомство с которой расширяет их кругозор»[2: 88].

Вміння творчо вирішувати проблеми – це дуже важлива якість, яка дозволяє ефективно працювати в ситуаціях невизначеності. Так, В.І. Андрєєв зазначає, що творчість – це один із видів діяльності, спрямований на усунення суперечності (творчого завдання), для якого необхідні об’єктивні та суб’єктивні особистісні умови, результат якого має новизну й оригінальність, особисту й соціальну значущість, прогресивність [1].

Творчий підхід потрібний, коли рішенням не вистачає ефективності і сили, при перегляді існуючих форм діяльності, принципів, норм, при запровадженні нововведень, без яких не буває прогресу, руху вперед. Тільки творчо підготовлена, творчо сформована особистість здатна до перетворень, до рішення складних соціальних, політичних, економічних проблем. Тільки творча особистість здатна бути конкурентоспроможною на ринку праці.

Успіх і конкурентоспроможність особистості в сучасних умовах залежить від цілого ряду компонентів пізнавальної діяльності людини, серед яких першочерговими є: усвідомлення людиною персональної необхідності в придбанні додаткових знань, як засобу самозабезпечення можливості перекваліфікації і надання цьому особистого сенсу; володіння необхідним розумовим розвитком, здібностями угледіти в науці, виробництві, економіці та життєвих ситуаціях, питання (проблеми), формувати їх, передбачати і планувати послідовні кроки пошуку відповіді на них, їх рішення; вміння мобілізувати, актуалізувати знання, способи діяльності з числа вже засвоєних, відбирати з них необхідні для рішення проблем, які постали, співвідносити їх з умовами задачі, яка вирішується, робити висновки з вивчених фактів; наявність палкого бажання вирішити проблему (задачу), знайти відповідь на питання, яке виникло; спрямувати себе, якщо це необхідно, на перекваліфікацію, і в гаслі цієї задачі пізнати нове, залучаючи для цього різні джерела [Див. автор. пр.: 7; 8; 10].

Необхідно відмітити, що стратегічним напрямком активізації навчання є не збільшення обсягу інформації, що передається, не посиленням та збільшенням кількості контрольних заходів, а створення дидактичних та психологічних умов осмислення учіння, включення в нього студентів, на рівні не тільки інтелектуальної, але і особистісної та соціальної активності. Рівень прояву активності в навчанні обумовлюється основною його логікою, а також рівнем розвитку навчальної мотивації, який визначається в більшості не тільки рівнем пізнавальної активності людини, але і своєрідністю його особистості.

Безпосереднє залучення майбутніх викладачів економіки в активну навчально-пізнавальну діяльність у ході навчального процесу пов’язане з застосуванням методів навчання, що отримали узагальнену назву – активні методи навчання.

А.М. Смолкін дає наступне визначення: «Активные методы обучения – это способы активизации учебно-познавательной деятельности обучающихся, которые побуждают их к активной умственной и практической деятельности в процессе овладения материалом, когда активный не только преподаватель, а и активны обучающиеся»[15: 176].

В.І. Шахов зазначає: «Активні методи навчання передбачають використання такої системи методів, що спрямована, головним чином, не на виклад викладачем готових знань та їхнє відтворення, а на самостійне оволодіння студентами знань у процесі активної пізнавальної діяльності. Таким чином, активні методи навчання – це навчання діяльністю» [16: 28].

Відносно застосування активних (нетрадиційних, або ще одна назва – продуктивних) методів навчання, то треба відмітити, що існують різні підходи до визначення та класифікації активних методів навчання.

В.Я. Ляудіс пропонує виділити серед сучасних активних методів навчання три групи, які використовуються з метою спрямованого формування різних видів пізнавальної діяльності та форм мислення. Ними є такі: методи програмованого навчання, методи проблемного навчання, методи інтерактивного (комунікативного) навчання. В.Я. Ляудіс наголошує, що кожний з методів виникав як «… попытка преодоления ограниченности традиционных методов обучения, а так же и тех ограничений, которые рождались активными методами»[5: 12-13].

В.І. Лозова, С.Т. Золотухіна, В.М. Гриньова активними методами навчання у педагогіці вищої школи вважають диспут, дискусію, мозкову атаку, аналіз конкретних педагогічних ситуацій, рольові та ділові ігри тощо. Метод «мозкової атаки», дані учені називають «спосіб колективного продукування ідей, який формує вміння зосереджувати увагу на якійсь вузькій меті» [3: 63-66].

У сучасній науково-педагогічній літературі ми можемо знайти такі поняття «активні методи навчання» та «інтерактивні». Деякі учені не розводять дані поняття, а підміняють одне поняття іншим. Ми не згодні з такою підміною понять, і в даному питанні виходимо з точки зору на дану проблему О.І. Пометун та Л.В. Пироженко, які зазначають, що ще в 60-х роках ХХ століття Є.Я. Голант виділяв активну та пасивну моделі навчання, залежно від участі учнів у навчальній діяльності. «Зрозуміло, що термін «пасивна» є умовним, оскільки будь-який спосіб навчання передбачає певний рівень пізнавальної активності суб’єкта учіння, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливе. У такій класифікації Є.Я. Голант скоріше використовує «пасивність» як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності та творчості» [13: 8]. О.І. Пометун та Л.В. Пироженко до класифікації Є.Я. Голанта пропонують додати інтерактивне навчання, як певний різновид активного навчання, і, таким чином, розводять поняття «активні методи навчання» та «інтерактивні», Таким чином, дані вчені визначають: пасивну, активну, інтерактивну моделі навчання [13: 8-9].

Подібну точку зору на дану проблему має і Г.К. Самохіна, яка теж розрізняє «активні» і «інтерактивні» методи навчання. «Під активними розуміються методи, в яких суб’єктну, активну позицію учень займає по відношенню до вчителя, інших засобів навчання, що навчають, і індивідуальним, таким, наприклад, як комп’ютер, робочий зошит або підручник. Під інтерактивними маються на увазі методи, при застосуванні яких учень отримує нові знання тільки в результаті здійснення позитивної взаємодії з іншими учнями. Позитивна взаємодія – основоположний принцип інтерактивних (колективних) методів навчання» [14: 26].

Отже, ми можемо зробити висновок, що під час інтерактивного навчання відбувається постійна активна взаємодія всіх учасників навчального процесу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і студент, і викладач, є рівноправними суб’єктами навчання.

Таким чином, ми вважаємо,що сумісна навчальна діяльність, яка здійснюється в процесі взаємодії студентів один з одним в малих групах, в колективних формах роботи, відіграє вирішальну роль в досягненні таких цілей: розвиток логічного, творчого мислення майбутніх викладачів економіки в процесі сумісного творчого пошуку та рішення навчальних завдань; створення додаткової мотивації учіння, яка виникає в процесі особистісної значущої співпраці, міжособистісних відносин, які супроводжуються емоційними переживаннями та виникненням почуття спільноти «ми»; формування міжособистісних відносин, готовності до співпраці, до розуміння інших; оволодіння способами організації сумісної діяльності; розвиток самосвідомості майбутнього викладача економіки, його самовизначеності та самореалізації в ситуації взаємодії та бачення свого «я» очами інших; формування активної позиції майбутніх викладачів економіки, становлення їх суб’єктності; наближення навчальної діяльності студентів до майбутньої професійної діяльності, яка є сумісно-колективною по суті; створення психологічних комфортних умов в процесі навчання, які забезпечують велику легкість генерування творчих ідей, зняття напруги, яка часто виникає в процесі взаємодії «викладач – студент»; розвиток усного мовлення майбутніх викладачів економіки засобами значної інтенсифікації комунікації (на відміну від традиційного навчання, під час якого середній студент говорить протягом дня не більше 7-8 хвилин) [Див. автор. пр.: 7; 8; 10].

Судячи про тенденції розвитку методів навчання, як бачимо, немає жодної оптимальної класифікації, щодо всього навчального процесу через те, що та чи інша класифікація відображає лише одну або кілька сторін процесу і методів навчання. Зрозуміло, що не можливо побудувати якусь незмінну класифікацію загальних методів навчання, оскільки це означало б помістити надзвичайно різноманітну навчально-педагогічну діяльність, яка постійно поновлюється, у сталу.

В своїй практичній діяльності, як під час аудиторних занять, так і для самостійної роботи студентів з дисципліни «Методика викладання економіки» ми застосовуємо різноманітні активні (в їх складі також інтерактивні) методи навчання, у відповідності до розробленої авторської класифікації активних методів навчання, теоретично обгунтованої, що знайшло своє відображення в авторських наукових працях, та практично апробованої в вузівський практиці починаючи з 2000 року. В своїй практичній діяльності ми застосовуємо різноманітні методи навчання, які сприяють активізації пізнавальної діяльності майбутніх викладачів економіки та формують творчу особистість:проблемний метод; змагальні методи (метод змагань: «оціни рішення», захист теми, на індивідуального переможця, «реклама», економічний КВК, економічний брейн-ринг; економічний «Щасливий випадок», економічне «Поле чудес», економічні «Хрестики-нулики» тощо); імітація індивідуальної майбутньої виробничої діяльності (аналіз конкретної економічної ситуації, метод інциденту, імітаційні вправи; колективна імітація майбутньої виробничої діяльності: ділові ігри (ДІ), (різновиди – рольові, ситуаційні, стимуляційні, психодрама та ін.), метод «мозкової атаки» (мозкового штурму, мозкової тріади, брейнстормінгу), метод Саse Studies (метод кейсів) [Див. автор. пр.: 6 – 13].

Отже, творчо працюючий викладач прагне максимально використовувати свій потенціал, спрямовуючи свою діяльність і взаємодію в площину суб’єкт-суб’єктних відносин. В практичній діяльності в навчальному процесі можна використовувати безліч різноманітних методів навчання, які сприяють формуванню методичної культури майбутніх викладачів економіки, активізації пізнавальної діяльності майбутніх викладачів економіки, розвитку логіки мислення, допомагають нестандартно, творчо розв’язувати навчальні проблеми, завдання, що в кінцевому рахунку призводить до формування творчої особистості майбутнього викладача економіки.

Висновки. Підвищення якості підготовки майбутніх викладачів економіки вимагає активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, стимулювання до максимально повного розкриття і реалізації внутрішнього потенціалу. Сам спосіб навчання повинен бути відкритим, спрямованим на взаємно активну діяльність студента та викладача, як активних суб’єктів діяльності, на діалектичний зв’язок процесів навчання та учіння. Активізація навчання забезпечує умови розвитку творчої особистості, особистісну ініціативу, свободу саморозвитку, що в свою чергу, забезпечує розвиток високих професійних якостей майбутніх викладачів економіки.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Андреев В. И. Саморазвитие творческой конкурентоспособностиличности / В. И. Андреев. − Казань, 1992. – 207 с.

2. Буряк В.К. Урок в старших классах /В.К. Буряк, Д.Д. Берешвили. – Тбилиси:Издательство Тбилисского университета, 1990. – 158 с.

3. Лозова В. І. Проблема активізації пізнавальної діяльності студентів при вивченні психолого-педагогічних дисциплін / В. І. Лозова, С. Т. Золотухіна, В. М. Гриньова // Вища і середня педагогічна освіта. – 1989. – № 14. – С. 63 – 68.

4. Лузан П. Г. Теоретичні і методичні основи формування навчально-пізнавальної активності студентів у вищих аграрних закладах освіти: дис....доктора пед. наук : 13.00.04 / Лузан Петро Григорович. – К., 2004. – 505 с.

5. Ляудис В.Я. Методика преподавания психологии /Ляудис В.Я.– М.: Изд-во Московского Университета, 1989. – 77 с.

6. Павленко О. О. Активізація навчання в економічній освіті з дисципліни «Методика викладання економіки» : Модуль 6 / [уклад. О. О. Павленко]. – Кривий Ріг : КЕІ КНЕУ, 2003. – 53 с.

7. Павленко О. О. Активізація пізнавальної діяльності як головний чинник формування майбутнього творчого фахівця / О. О. Павленко // Вісник Черкаського університету. – Черкаси : Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2013. – № 28 (281). – С. 68 – 77. – (Серія «Педагогічні науки»).

8. Павленко Е. А. Активизация познавательной деятельности будущих преподавателей экономики / Е. А. Павленко // Педагогическата среда в университета като пространство за професионално-личностно развитие на бъдещия специалист : [сборник с научни статии]. – София – Габрово: Асоциация на професорите от славянските страни (АПСС): Изд-во «ЕКС - ПРЕС», 2011. – Кн. 2. – Т. 1. – С. 284 – 289.

9. Pawlenko Elena A. Использование метода Case Studies как инновационной методики в процессе подготовки будущих преподавателей экономики /Pawlenko Elena A. // Образование в создании современной действительности. Возможности и ограничения : [сб. науч. трудов] ; под ред. Э. Ягелло, М. Висьневской. – Седльце: Университет профессионально-гуманистического образования в Седльце, Седлецкое научное общество, 2013. – Т. І. – С. 206 – 210.

10. Павленко О. О. Методи активізації пізнавальної діяльності студентів / О. О. Павленко // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики : [зб. наук. праць]. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2000. – Вип. 4. – С. 167 – 174.

11. Павленко О. О. Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Методика викладання економіки» «Застосування змагальних методів навчання при викладанні економічних дисциплін» / Павленко О. О. – Кривий Ріг : КЕІ КНЕУ, 2003. – 49 с.

12. Павленко О. О. Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Методика викладання економіки» «Застосування методу Case Studies при викладанні економічних дисциплін» / Павленко О. О. – Кривий Ріг : КЕІ КНЕУ, 2005. – 42 с.

13. Пометун О. І. Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : науково-методичний посібник / [О. І. Пометун, Л. В. Пироженко ; за заг. ред. Пометун О. І.]. – К. : Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

14. Самохина А. К. Активные методы обучения / А. К. Самохина//Экономика в школе.– 2002.– №3. – С. 26– 36.

15. Смолкин А.М. Методы активного обучения /Смолкин А.М. – М.: Высшая школа, 1991. – 176 с.

16. Шахов В. І. Психолого-педагогічні основи активних методів навчання / В. І. Шахов // Інформаційні технології в освіті. – 2009. – № 2. – С. 26 – 32.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Павленко Олена Олексіївна - кандидат педагогічних наук, доцент, дійсний член Міжнародної Асоціації професорів слов’янських країн, докторант кафедри педагогіки вищої школи та освітнього менеджменту Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (Україна, м. Черкаси)

Коло наукових інтересів: педагогіка вищої школи; активізація пізнавальної діяльності студентів; активні (інтерактивні) методи навчання; методична культура майбутнього викладача економіки.