НАСИЧЕННЯ ЗМІСТУ НАВЧАННЯ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ НАДІЙНОСТІ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Візнюк В.В.
(Одеса, Україна)

У статті розглядається проблема формування професійної надійності майбутніх керівників навчальних закладів. Представлено авторське трактування поняття «професійна надійність керівника навчального закладу». Презентовано насичення змісту навчання щодо формування досліджуваного конструкту, як одну з педагогічних умов професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів. Розкрито зміст понять «надійність», «діалектика», «педагогічні умови», «зміст навчання». Обґрунтовано, що насичення змісту навчання забезпечує підвищення рівня кваліфікації майбутнього керівника навчального закладу та сприяє здійсненню ним якісної і ефективної професійної діяльності.

Ключові слова: керівник навчального закладу, професійна надійність, педагогічні умова, професійна підготовка, дидактика, зміст освіти, зміст навчання.

В статье рассматривается проблема формирования профессиональной надежности будущих руководителей учебных заведений. Представлено авторское определение понятия «профессиональная надежность руководителя учебного заведения». Представлено насыщение содержания обучения при формировании исследуемого конструкта, как одна из педагогических условий профессиональной подготовки будущих руководителей учебных заведений. Раскрыто содержание понятий «надежность», «диалектика», «педагогические условия», «содержание обучения». Обосновано, что насыщение содержания обучения обеспечивает повышение уровня квалификации будущего руководителя учебного заведения и способствует осуществлению им качественной и эффективной профессиональной деятельности.

Ключевые слова: руководитель учебного заведения, профессиональная надежность, педагогические условия, профессиональная подготовка, дидактика, содержание образования, содержание обучения.

The article reveals the actual problem of formation of professional reliability of future heads of educational institutions. The author’s determination of “the professional reliability of future heads of educational institutions” is suggested. It is proved, that the saturationoflearningcontent as one of the conditions for the professionally-pedagogical training of future heads of educational institutions in pedagogical institution of higher education. The definition of concepts “reliability”, “dialectics”, “pedagogical conditions”, “oflearningcontent”. It has been determined that the saturation of learning content should to improve the qualifying level of future heads of education institutions and contributes to the implementation of a quality and effectiveness of professional activity. Therefore, to prepare students for professional careers in the future active methods of teaching at the university are used.

Keywords: head of the educational institution, professional reliability, pedagogical conditions, professional training, didactics, learning content , training content.

Постановка проблеми. Сучасні умови трансформації суспільства, процеси інтеграції до європейського освітнього простору зумовлюють принципово нові вимоги до якості професійної освіти, яка насьогодні є головним фактором соціально-економічного розвитку країни.  

За таких умов потреба у професійній надійності майбутніх керівників навчальних закладів відчувається особливо гостро, оскільки підготовка має спрямовуватись на формування фахівців, здатних до ефективної управлінської діяльності та стабільного і безпомилкового виконувати свої функціональні обов’язки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Увага до феномену «надійність» постала перед науковцями порівняно недавно – у середині ХХ століття, що призвело до появи нового наукового напрямку – теорії надійності. Аналіз наукового доробку засвідчує, що проблема надійності порушується в багатьох аспектах: пріоритет належить технічним наукам (А. Губинський, В. Кобзев, Д. Ллойд та інші), надійність спортсменів (Ю. Блудов, А. Вендрих, В. Плахтієнко та інші), у психологічному (В. Бодров, Б. Ломов, В. Небиліцин та інші), у педагогічному (В. Корнещук, О. Осадчук, Т. Лучанова та інші). Однак наукові дослідження не стосуються магістерської підготовки керівників навчальних закладів.

Мета статті. Обґрунтувати актуальність формування професійної надійності майбутніх керівників навчальних закладів. Розкрити особливості насичення змісту навчання щодо формування дослідженого конструкту.

Виклад основного матеріалу. У сучасних наукових дослідження тлумачення проблеми і феномену «надійність» неоднозначне. Найчастіше цей конструктор пов’язують з безвідмовністю, безпомилковістю, стійкістю, високою працездатністю тобто з особливим станом людини.

За довідковими джерелами, термін «надійний» характеризується як той, що «викликає повне довір’я, на якого цілком можна покластися; який відповідає своєму призначенню; який забезпечує досягнення мети; перевірений» [1: 558].

На сьогодні категорія надійності розглядається у багатьох аспектах, виявлено, що у психології поняття «професійна надійність діяльності людини» стало найбільш досліджуваним.

В. Дружинін досліджуючи психологію трудової діяльності, тлумачить поняття надійність як властивість, а саме «надійність є сукупною якістю, властивістю людини, яка обумовлена його професійною підготовкою і досвідом, рівнем цілеспрямованості особи на діяльність, рівнем здібностей та іншими професійно важливими психологічними якостями» [4: 309].

Дедалі більшого значення для педагогічної науки набуває проблема професійної підготовки фахівців з управлінської діяльності, тому однією з актуальних науково-практичних проблем є процес досягнення високого рівня підготовки фахівців. Підготовка професійно надійних майбутніх керівників навчальних закладів спрямована на формування необхідних професійних знань, вмінь і навичок та особистісних якостей, що сприятимуть точній та якісній керівницькій діяльності.

На наш погляд, професійна надійність керівника навчального закладу є інтегральне утворення особистості, яке дає можливість результативно та з необхідною точністю виконувати свої функціональні обов’язки в межах наданих йому повноважень у професійній діяльності.

Однією з педагогічних умов формування професійної надійності майбутніх керівників навчальних закладів, нами було визначено насичення змісту навчання щодо формування досліджуваного контексту. Для подальшого розгляду особливостей даної педагогічної умови, вважаємо за потрібне розтлумачити поняття «умова» та «педагогічна умова».

З філософської точки зору термін «умова» визначається, як «те, від чого залежить дещо інше (зумовлене); суттєвий компонент комплексу об’єктів (речей, їх станів, взаємодій), з наявності якого з необхідністю слідує існування даного явища» [10]. У сучасній педагогічній літературі категорія «умова» розглядається як сукупність перемінних природних, соціальних, зовнішніх та внутрішніх впливів, що впливають на фізичний, психічний, моральний розвиток людини, його поведінку; виховання і навчання, формування особистості [7].

Реалізація педагогічних умов має на меті забезпечення організаційно-педагогічного й психологічного супроводу професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів.

Отже, під педагогічними умовами формування професійної надійності майбутніх керівників навчальних закладів ми вважаємо такі обставини, які впливають на формування і розвиток професійних та особистісних якостей студентів і які при цьому забезпечують результативність навчально-виховного процесу.

Основні положення освіти у педагогіці розглядаються дидактикою, що досліджує та обґрунтовує її зміст, закономірності, принципи, методи й організаційні форми навчання. Дидактика (грец. didaktikus – навчаю) – галузь педагогіки, яка розробляє теорію навчання і освіти [6, 241].

М. Гриньова визначає, що у педагогічних інформаційних джерелах неоднозначно тлумачиться поняття «навчання», «навчальний процес», «процес навчання», «дидактика», тому є сенс визначитися у їх розумінні. Перш за все з’ясуємо поняття «дидактика»: дидактика – галузь науки (педагогічки), яка досліджує закони і закономірності освіти та навчання – розробляє теорію освіти та навчання.

Навчання, в свою чергу, – це процес, причому має двосторонній характер, який виявляється в особливостях викладання і учіння. Відповідно, вважаємо, що некоректно говорити «процес навчання» (тавтологія), і відзначаємо навчання як цілеспрямовану рефлексивну суб’єкт-суб’єктну взаємодію вчителя з учнями у викладанні й учінні, що спрямована на повне оволодіння знаннями, гармонійний духовний розвиток і самореалізацію кожного [3, 17].

Розглянемо трактування понять «освіта» і «зміст освіти». Відповідно до Закону України «Про освіту», освіта – це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави [5]. Ще, Я. Коменський писав, що людині, якщо вона хоче стати людиною, необхідно здобути освіту [11].

Розрізняють загальну освіту і спеціальну. До загальної – відноситься початкова і середня освіта, що дає знання, виховує вміння та навички, потрібні кожній людині у повсякденному житті. Спеціальна освіта надає людині знання, вміння та навички, необхідні для працівника певної галузі.

Довідкова література визначає поняття зміст як сутність, внутрішню особливість чого-небудь; певні властивості, характерні особливості, які відрізняють явище, предмет від подібних явищ, предметів і т. ін. [1, 467]. З погляду філософії, зміст – це визначальна сторона цілого, становить цілісність всіх складових елементів об’єкту, його властивостей, внутрішніх процесів, зв’язків, протиріч та тенденцій [10, 621].

На думку С. Гончаренко, зміст освіти – це система наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, практичних вмінь і навичок та способів діяльності, досвіду творчої діяльності, світоглядних, моральних, естетичних ідей та відповідної поведінки, якими повинен володіти учень в процесі навчання. Педагогічні вимоги до змісту освіти: зміст освіти повинен бути спрямований на досягнення основної мети виховання – формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості – громадянина України; зміст освіти повинен будуватися на гармонійній основі [2, 137].

До основних компонентів змісту освіти включають:

- когнітивний досвід особистості, який поєднує систему знань про природу, суспільство, мислення, техніку, способи дій, засвоєння яких забезпечує формування у свідомості учня наукової картини світу, забезпечує діалектичний підхід до пізнавальної і практичної діяльності;

- досвід практичної діяльності – складається з системи загальних інтелектуальних і практичних вмінь та навичок, які є основою певних видів діяльності і які забезпечують здатність молодих людей до збереження культури;

- досвід творчої діяльності, забезпечує готовність школяра до пошуку рішень нових проблем, до творчого перетворення дійсності;

-досвід відносин особистості – володіння системою мотиваційно-ціннісних та емоційно-вольових відносин [8].

В. Сластьонін розглядаючи зміст освіти зазначає, що мета сучасної освіти – це розвиток тих властивостей особистості, які потрібні їй та суспільству для включення у соціально ціннісну діяльність. До принципів відбору змісту загальної освіти автор включає: принцип гуманітаризації змісту загальної освіти, який пов'язаний перш за все зі створенням умов для активного творчого і практичного засвоєння учнями загальнолюдської культури; принцип фундаменталізації змісту загальної освіти зумовлює гуманізацію процесу навчання, у зв’язку з яким учень звільняється від перевантаження навчальною інформацією і отримує можливість для творчого саморозвитку [9].

Розглянемо наступний елемент підготовки майбутніх фахівців у вищому навчальному закладі – це навчання. Довідкова література визначає навчання як цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини [2, 223].

Навчання є динамічним, цілісним процесом, для якого характерні наступні ознаки: двосторонній характер; спільна діяльність вчителів та учнів; керівництво з боку вчителя; спеціальна планова організація та керівництво; цілісність та єдність; відповідність закономірностям вікового розвитку учня; керівництво розвитком і вихованням учня.

Н. Волкова виділяє основні взаємопов’язані функції навчання: освітня, виховна і розвивальна. Освітня функція навчання сприяє перетворенню знань на надбання особистості, яка навчається, виробленню умінь і навичок використання знань на практиці. Виховна функція виявляється у формування світогляду, високих моральних якостей, естетичних смаків, трудових умінь. Розвивальна функція спрямована на формування творчої особистості [6, 285].

Одним з основних компонентів, що формує навчальний процес – є зміст навчання, стрижнем якого є чітко окреслена система знань, умінь та навичок, котрими повинен володіти учень протягом навчання у школі [6]. Зміст навчання зумовлюється рівнем розвитку наук і соціального досвіду людства [2, 223].

На нашу думку, процес підготовки майбутніх керівників навчальних закладів має бути орієнтований на формування професійно надійного фахівця, а також включати засвоєння змісту освіти – педагогічно адаптованого професійного і соціального досвіду.

Таким чином, зміст підготовки майбутніх керівників навчального закладу в умовах магістратури забезпечується науково-обґрунтованою системою дидактично та методично оформленого навчального матеріалу та визначається освітньо-професійними програмами, які містять у собі нормативний і варіативний зміст навчання, враховуючи питання наступності та ступневості підготовки фахівців.

Підготовка майбутнього керівника навчального закладу в умовах магістратури ґрунтується на формуванні у фахівців високого рівня професійної підготовки, яка включає: розширений загальнокультурний рівень магістранта, збагачення його необхідними знаннями в галузі філософії освіти, дотримання засад інтелектуальної власності, забезпечення необхідного рівня комунікації фахівця у сферах управління та педагогіки.

На нашу думку, зміст навчання майбутнього керівника навчального закладу в умовах магістратури включає в себе систему знань, вмінь та навичок у сфері своєї професії, котрими має оволодіти студент під час професійної підготовки у вищому педагогічному навчальному закладі. Цей зміст навчання фахівця включає: поглиблення знань в галузях психології та педагогіки, методології організації наукової праці; знайомлення з особливостями управлінської діяльності в освітніх закладах; розширення теоретичних знань і практичних вмінь та навичок в сфері менеджменту організації, економіко-правових аспектів управління, психологічних основ взаємодії суб’єкта та об’єкта управління в освітніх організаціях; ознайомлення з можливостями інформаційних засобів та інтернет-ресурсів, їх використання у керівницькій та науковій діяльності.

Реалізація педагогічної умови насичення змісту навчання щодо формування досліджуваного контексту у підготовці майбутніх керівників навчального закладу в умовах магістратури забезпечується шляхом застосуванням наступних організаційних форм та методів навчання: бесіди – за допомогою вдало поставлених питань щодо особливостей соціально-психологічної специфіки управлінської діяльності та навчально-виховної роботи у навчальному закладі, викладач спонукає студентів до відтворення набутих міжпредметних знань та можливості самостійно робити висновки на основі засвоєного навчального матеріалу; лекції – передбачають ознайомлення студентів з особливостями управлінської діяльності та економіко-правової специфіки галузі освіти; метод проекту – організація процесу навчання, за якою студенти набувають теоретичних знань та практичних вмінь та навичок у ході планування й виконання педагогічних, навчально-виховних, науково-методичних та управлінських завдань.

Висновки. Таким чином, насичення змісту навчання щодо формування професійної надійності майбутніх керівників навчальних закладів сприятиме якісній підготовці фахівця, що в свою чергу сприятиме ефективному розвитку системи освіти в Україні. Перспективи подальшого дослідження у цьому напрямі вбачаємо у розробці експериментальної моделі формування професійної надійності керівників навчальних закладів в умовах магістратури.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К:, Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004, 1440 с.
2. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с.
3. Гриньова М. В., Малаканова Л. В., Сорокіна Г. Ю. Управління навчально-виховним процесом: навчальний посібник / М. В. Гриньова, Л. В. Малаканова, Г. Ю. Сорокіна; Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. – Полтава: ФОП Мирон І.А., 2014. – 306с.
4. Дружинин В. Психология. Учебник для гуманитарныхвузовСПб.: Питер, 2001. – 656 с. 
5. Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 року №1060-ХІІ . – Режим до ступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/page
6. Педагогіка : навч. посіб. 3-тє вид., стер. / Н. П. Волкова. – К. : Академвидав, 2009. – 616с.
7. Полонский В. М. Словарь по образованию и педагогике / В. М. Полонский. — М. : Высш. шк., 2004. — 512 с.
8. Рапацевич Е.С. Педагогика. Современная энциклопедия /  Е. С. Рапецевич ; под обш. ред. А.П. Астахова. – Минск : Совреенная школа, 2010. – 720 с.
9. Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Шиянов; Под ред. В.А. Сластенина. - М.: Издательский центр "Академия", 2002. - 576 с.
10. Философский энциклопедический словарь / [Гл. редакция: Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Панов]. - М.: Сов. Энциклопедия, 1983. - 840с.
11. Ян Амос Коменский – т.1 Велика дидактика. – Государственное Учебно-педагогическое издательство Наркомпроса РСФСР, 1939.