НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

Олена Нікітіна
(Кіровоград)

Анотація в статті проаналізовано зміст основних нормативно-правових документів в галузі освіти, якими окреслено основні риси модернізації початкової освіти України. Особливу увагу приділено оновленню змісту початкової освіти на засадах компетентнісного, особистісно-орієнтованого та діяльнісного підходів. Розкрито значення модернізаційних процесів в освіті для забезпечення повноцінного розвитку особистості молодшого школяра та його становлення як суб’єкта навчально-виховного процесу.

Ключові слова: початкова освіта, зміст освіти, модернізація, оновлення, розвиток, компетентнісний підхід, молодший школяр.

Аннотация в статье проанализировано содержание основных нормативно-правовых документов в сфере образования, которыми обозначены основные черты модернизации начального образования Украины. Особое внимание уделено обновлению содержания начального образования на основе компетентностного, личностно-ориентированного и деятельностного подходов. Раскрыто значение модернизационных процессов в образовании для обеспечения полноценного развития личности младшего школьника и его становление как субъекта учебно-воспитательного процесса.

Ключевые слова: начальное образование, содержание образования, модернизация, обновление, развитие, компетентностный подход, младший школьник.

Abstract. The article analyzes the content of the basic legal documents in the field of education, which outlined the main features of the modernization of elementary education in Ukraine. Also, an analysis of general terms and concepts that became the basis for a modern concept of universal elementary education was made. Particular attention is paid to update the content of elementary education based on student-centered and activity approaches. The importance of modernization processes in education to ensure the full development of the personality pupil of primary school and his emergence as a subject of the educational process. The concept of "modernization" is defined in the article. The modernization of education in Ukraine is considered as a historical and social process that is associated with the trend of education in the last decade, as well as factors related to the integration of our country with advanced European and world community. Historiographical analysis of key legal documents allowed studying the development of elementary education content from subject-object to subject-subject relationship between the participants of the educational process. The particular importance is the competence approach to the content of elementary education as a factor of modernization education in Ukraine in nowadays.

Key words: elementary education, the content of education, modernization, renovation, development, competence-based approach, a pupil of primary school.

Постановка проблеми. Сучасна Українська держава потребує модернізації багатьох суспільних інститутів та процесів, насамперед, це стосується школи й освіти. Зокрема, зміст шкільної освіти має бути оновлений так, щоб випускники середньої загальноосвітньої школи могли швидко адаптуватися в самостійному житті, цілеспрямовано використовувати свої знання як для самореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства чи держави.

В структурі загальної середньої школи особливе місце належить початковій ланці, перед якою поставлене завдання створити умови для здійснення особистісно орієнтованого навчання; реалізації діяльнісного й компетентнісного підходів до змісту освіти, максимального розвитку самодостатньої особистості та формування універсальних компетенцій у кожного учня. У загальній концепції реформування початкової освіти одним із основних напрямів оновлення змісту освіти визначено її гуманізацію, переорієнтацію на особистісний розвиток дитини. Нормативно-правова база виступає вагомим чинником у здійсненні суспільних реформ і модернізації освітньої галузі. На сьогоднішній день законодавча база в галузі середньої освіти є виваженою, достатньою, цілком обґрунтованою і прийнятною педагогами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Модернізація шкільної освіти передбачає оновлення традицій, аналіз здобутків державних реформ, впровадження інноваційних ідей та досвіду сучасних педагогів-практиків. Класичні праці, в яких описано феномен модернізації, належать О. Конту, К. Марксу, М. Веберу та ін. Розвиток змісту освіти з урахуванням історичного аспекту висвітлено в працях О. Сухомлинської, Ю. Присяжнюк, Т. І. Левченко та ін. У вітчизняній педагогічній науці до проблеми модернізації звертаються вчені: В. Андрущенко, В. Кремень, С. Клепко, О. Овчарук, О. Локшина, О. Савченко та ін.

Мета статті полягає у вивченні змісту основних нормативно-правових документів в галузі загальної середньої освіти України та відстеженні процесу оновлення змісту початкової освіти.

Виклад основного матеріалу. Модернізація освіти в Україні сприймається дослідниками як історико-суспільний процес, пов’язаний з тенденціями розвитку освітньої галузі в останні десятиліття, а також з чинниками, які стосуються інтеграції нашої країни з передовою європейською та світовою спільнотою.

Початок реформування освіти припадає на кінець 80-х років ХХ століття. Цей процес виявився достатньо складним та суперечливим. Інноваційні зміни своєрідно поєдналися з традиційними для вітчизняної педагогіки підходами. Оновлення змісту освіти прямо пов’язане з демократичними тенденціями в суспільстві. В другій половині 80-х років влада ініціювала процеси, які стали поштовхом до переосмислення ролі гуманітарної сфери. Було законодавчо врегульовано мовну проблему, а питання реформування освіти поставлено на порядок денний [11, с. 9, 67–69].

Наприкінці 1992 року відбувся Перший з’їзд педагогічних працівників України, на якому було прийнято документ принципово важливого значення – Державну Національну Програму «Освіта. Україна ХХІ ст.» [1], яким було визначено напрями розвитку освітянської галузі на найближчі роки й на перспективу початку нового тисячоліття. Як говорить про цей період А. Погрібний: «…все навколо ламається, тріщить, занепадає матеріальне виробництво, одначе освіта тримається, її вдається вберегти від розвалу, руйнації…» [6, с. 5].

В перші роки державної незалежності Міністерством освіти України було організовано розробку та широку апробацію «Концепції національного виховання», яка в червні 1994 року остаточно була прийнята Всеукраїнською педагогічною радою. Головною метою національного виховання було визначено набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді незалежно від національної приналежності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Автором «Концепції вихідних засад в демократизації навчального процесу в освітніх закладах України» став академік А. М. Алексюк. Основна увага дослідника була зосереджена на винятковій складності та суперечливості процесу переходу навчання й освіти в Україні від стану жорсткої зуніфікованості в умовах СРСР, до утвердження в цій сфері якісно нових, властивих для вільних суспільств, демократичних принципів. Вихідні засади демократичних змін, які були обґрунтовані в концепції, полягали в затвердженні проблемно-діяльнісного типу навчального процесу, подоланні стереотипної системи «суб’єктно-об’єктних» відносин між учителем та учнем. В цьому контексті відбувалася переорієнтація на «суб’єктно-суб’єктну» систему навчання, за якої учень ставав активним «замовником» знань. Концепція також передбачала вдосконалення методів і форм організації навчання, впровадження новацій у сфері перевірки, оцінки та контролю знань, оновлення змісту навчання та розвиток нових типів навчально-освітніх закладів. Саме в цьому полягала демократизація структури освіти в Україні [6, с. 15–16, 23–47].

З 90-х рр.. ХХ ст. нова педагогічна ідеологія стає елементом формування оновленої державної ідеології в нових конституційних умовах розбудови України як «суверенної та незалежної, демократичної, соціальної, правової держави». Головним завданням початкової школи (І–ІV класи) в структурі системи національної освіти було визначено виховання, яке мало, передусім, здійснюватися за допомогою навчальних предметів. У зміст «Концепції національної системи освіти» (автор П. Кононенко) було закладено основи розуміння рідної (державної) мови як головного, універсального засобу спілкування [Так само, с. 37].

За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі згідно з Державною національною програмою «Освіта. Україна XXI століття». В цьому документі головною метою української освіти визначено створення умов для особистісного розвитку та творчої самореалізації кожного громадянина України, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створення й розвиток цінностей громадянського суспільства; сприяння консолідації української нації, інтеграції України в європейський і світовий простір як конкурентоспроможної і процвітаючої держави. Модернізація системи освіти спрямована на забезпечення її якості відповідно до новітніх досягнень науки, культури й соціальної практики [1].

Дослідниками О. Овчарук, О. Локшиною також відмічено, що в нашій державі ще не створено відповідних умов і механізмів для виконання законодавства щодо розвитку загальної середньої освіти. Трансформація змісту загальної середньої освіти є одним з найважливіших складників процесу модернізації. Вона передбачає передусім запровадження державних стандартів початкової, базової та повної середньої освіти, оновлення навчально-методичного забезпечення [10].

Системоутворюючим чинником якості шкільної освіти О. Я. Савченко визначає якість змісту освіти. На думку дослідниці, від того, якими є мета і теорія відбору змісту, його структурування за освітніми галузями, предметами, наскільки точно він співвідноситься з потребами та можливостями дітей конкретного класу, значною мірою залежить ефективність початкової освіти.

У конструюванні змісту сучасної початкової освіти втілено такі ідеї:

1) визначення змісту всіх освітніх галузей на засадах гуманізації, цілісності, потреб загальнокультурного розвитку дітей;

2) застосування державного стандарту як основного механізму реалізації соціального запиту держави щодо освіченості дітей, нормативного регулювання змісту, обсягів навчального матеріалу;

3) запровадження компетентнісного підходу до відбору змісту та визначення вимог до навчальних досягнень учнів;

4) інтеграція як принцип конструювання і реалізації змісту через інтегровані курси, що дає можливість краще врахувати цілісність світу, розкрити дітям взаємозв’язки між різними явищами, подіями тощо;

5) цілеспрямоване збагачення змісту виховним і розвивальним матеріалом, який створює передумови різнобічного виховання та розвитку учнів;

6) варіативність реалізації державного стандарту шляхом створення авторських програм і відповідних підручників [12, с. 3].

На методичному рівні модернізація початкової освіти можлива за умови ефективного, творчого впровадження інновацій у загальноосвітній школі.З огляду на це, провідні фахівці в галузі освіти визначають такі основні напрямки інноваційних процесів в системі освіти:

1) урізноманітнення типів та структури загальноосвітніх навчальних закладів;

2) оновлення змісту та пошук нових форм і методів навчання й виховання;

3) розробка та апробування нових педагогічних технологій [9].

Т. І. Левченко зазначає, що важливим в оновленні змісту освіти є його європейський контекст, а освіта в Україні має орієнтуватися на європейський стандарт. Стандарт освіти визначається як система основних параметрів державної норми освіченості, яка відображає соціальний ідеал і враховує можливості реальної особистості й системи освіти по досягненню цього ідеалу, включає відкритість стосовно різних країн, культур, релігій, підходів, концепцій [8, с. 468].

В 1997 р. колегією МОН та Президією АПН України було ухвалено Концепцію державного стандарту загальної середньої освіти, яка стала основою перших проектів освітніх стандартів для 11-річної школи [5]. Нові вимоги, які постали перед системою загальної середньої освіти України, поступово реалізовувалися в процесі становлення та запровадження державних стандартів освіти, які мали забезпечувати стимулювання, розвиток, перспективу одержання якісно нового випускника школи. Поняття стандартів освіти тісно переплітається з такими категоріями як «якість освіти», «ефективність навчальної діяльності», «моніторинг якості освіти», що підкреслює стратегічне значення удосконалення якості початкової освіти.

У загальній середній освіті України з початком нового тисячоліття відбулися радикальні зміни в її змісті, структурі, методичному забезпеченні. Початкова ланка освіти реформувалася в межах єдиного для всієї системи законодавства, в якому було визначено нові цілі освіти й механізми їхнього досягнення. Орієнтири реформування початкової освіти стали основою змін усієї вітчизняної освітньої системи. Система оволодіння знаннями поступово перетворювалася в постійно діючий компонент функціонування всіх соціальних систем життєдіяльності особистості. Законодавчі передумови такого тривалого процесу було визначено в Законі «Про загальну середню освіту» (1999 р.) [3]. Основні напрями процесу модернізації освіти розкрито в нормативних документах, якими визначено структуру та зміст загальної середньої освіти в Україні [1; 2; 4; 7 та ін.].

В 2001 р. було прийнято «Концепцію загальної середньої освіти (12-річна школа)» [7], яка визначала конкретні функції кожного етапу шкільної освіти та напрями її оновлення. Необхідність оновлення Державного стандарту на початку ХХІ ст. була спричинена існуванням значної кількості варіативних програм і підручників та недоліками існуючих програм. У січні 2003 р. було оприлюднено проект Державного стандарту базової і повної середньої освіти, а оновлена його версія з’явилася в серпні того ж року. Остаточно проект Державного стандарту було ухвалено 25 вересня 2003 р. [2].

З поступовим переходом початкової школи на чотирирічний термін навчання (2001/2002 – 2004/2005 н.р.) освіта в нашій країні стала більш ґрунтовною та сучасною. В концепції 12-річної освіти за основу чинників, які визначали якість навчального процесу, було взято врахування вікових особливостей учнів певного класу та індивідуальних характеристик кожної дитини. Одним із перших механізмів оновлення змісту освіти й контролю за його засвоєнням стали Державні стандарти початкової загальної освіти (2001 р.) [Там само]. Цей документ було розроблено відповідно до можливостей дітей молодшого шкільного віку. Він передбачав всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, бажання й уміння вчитися.

Прийняття «Стандартів» викликало необхідність розробки нових типових планів, програм, створення нових підручників, методичних посібників для вчителів тощо. Уперше в історії української освіти зміна цілей, структури й змісту освіти відбулися на основі Державних стандартів початкової освіти. Їх було прийнято з метою забезпечення єдиного освітнього простору, розвантаження змісту початкової освіти, створення умов для утвердження особистісного навчання, орієнтацію на реалізацію компетентнісного підходу до змісту освіти, на формування універсальних компетенцій. Принципово новим для початкової школи стало те, що вперше змістом початкової освіти було передбачено оволодіння учнями вміннями, навичками та способами діяльності. [2].

Освіта ХХІ століття покликана забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального, фізичного розвитку та саморозвитку учнів; виховати громадянина-патріота, а в стратегічному плані – закласти фундамент для формування демократичного суспільства. Освіченість, вихованість і культуру визначено найвищою цінністю та незамінними чинниками, які формують в Україні суспільство сталого людського розвитку [7]. Першочергово реалізацію цих функцій було покладено на загальноосвітню школу, що неминуче призвело до подальшого реформування змісту освіти, збільшення тривалості навчання. Початкова освіта, як складник загальної середньої освіти, мала орієнтуватися на всебічний розвиток молодших школярів та повноцінне оволодіння ними всіма компонентами навчальної діяльності. Тому в відборі змісту враховувалися його наступність і неперервність, доступність і науковість, потенційні можливості для взаємозв’язку, навчання й розвитку, а також для реалізації принципів індивідуалізації, гуманізації навчально-виховного процесу [4, с. 8–9].

Оновлений підхід до організації навчально-виховного процесу характеризувався всебічним вивченням інтелектуальних, психологічних можливостей учнів. На основі врахування індивідуальних особливостей кожного школяра необхідно було спрогнозувати «зони» їх найближчого розвитку. Зміст освіти було модернізовано так, щоб повністю реалізувалися загальні пріоритети щодо національного характеру школи. Розвиток дитячої особистості мав здійснюватися з урахуванням оздоровчої функції навчально-виховного процесу, підвищення рівня гуманізації, інтеграції та диференціації його змісту, посилення практичного й творчого спрямування навчальної діяльності.

Обов’язковим результатом початкової школи, який враховував різні аспекти розвивального навчання, стало формування повноцінної навчальної діяльності, формування мислячої, активної, естетично-сприйнятливої особистості. Особливу увагу було приділено сукупності організаційних, логіко-мовленнєвих, пізнавальних і контрольно-оцінних умінь і навичок, які мали бути об’єктом постійної і систематичної роботи вчителя початкової школи. Означені групи вмінь становили процесуальну складову навчання. Необхідно було спеціально розвивати пам’ять, увагу, здатність слухати, спостерігати, відчувати. Навчання мало стати оптимістичним, щоб кожна дитина могла повністю реалізувати свої здібності. Особливістю навчально-методичного забезпечення на даному етапі оновлення змісту освіти стало врахування принципу диференціації та особистісно орієнтованого навчання [5; 9].

На сучасному етапі розвитку змісту початкової освіти характерним є застосування технологій, які б сприяли: індивідуалізації навчання; активізації навчальної та пізнавальної діяльності учнів; взаємодії між вчителем і учнем та учнів один з одним. Зміст і організація шкільного життя повинні сприяти сильній внутрішній мотивації учіння, створювати передумови для різнобічної повноцінної діяльності молодших школярів [13].

Висновки.Початок 90-х років характеризувався побудовою нового змісту загальної середньої освіти України відповідно до мети та завдань національної школи. Шляхи оновлення змісту початкової загальної освіти було окреслено низкою нормативних документів державного рівня. Прийняття низки документів у період 90-х рр. ХХ – початку ХХІ ст. сприяло активному обговоренню проблеми формування навчальної діяльності молодших школярів на державному рівні; широкому залученню до вивчення досліджуваної проблеми наукових кадрів; зверненню до світового досвіду відносно проблеми компетенізації освіти; розробці та впровадженню підручників і посібників розвивального характеру, що сприяло розв’язанню досліджуваної проблеми через систему освіти; науково-дослідній експериментальній роботі з формування ключових компетентностей учнів; усвідомленню того, що організація навчання на засадах діяльнісного підходу, цілеспрямована робота вчителя з формування повноцінної навчальної діяльності здатні озброїти молодших школярів комплексом загальнонавчальних умінь і навичок, які забезпечують формування вміння вчитися; ефективному впровадженню інноваційних технологій навчання тощо.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Державна національна програма «Освіта»: Україна XXI ст. – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.

2. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. – 2011. – № 7. – С. 1-18.

3. Закон України «Про загальну середню освіту / Україна. Закон; Україна. Закони // Голос України. – 1999. – 23 червня. – С. 4-7.

4. Збірник документів МОН України з початкової освіти / Упор. Л. Щербакова. – К. : Вид. дім «Шкіл. світ»: Вид. Л. Галіцина, 2005. – 128 с.

5. Клепко С. Модернізаційні процеси в сучасній освіті: [Текст] / С. Клепко. – К. : Шкільний світ, 2008. – 118 с.

6. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції [А. Погрібний, А. Алексюк, та ін.]. – К.: «Школяр», 1997. – 149 с.

7. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педагогічна газета. – 2002. – № 1(91). – С. 4-6.

8. Левченко Т. І. Розвиток освіти та особистості в різних педагогічних системах / Монографія / Левченко Т. І. – 1-е видання. –  Вінниця: «Нова Книга», 2002. – 512 с.

9. Мірошник С. І. Інновації в системі середньої загальної освіти: теоретичний аспект / С. І. Мірошник / [Електронний ресурс]. Режим дост.: http://innovosvita.com.ua.

10. Модернізація освіти в Україні: Проект ПРООН «Освітня політика та освіта «рівний – рівному» / Під ред. О. Овчарук, О. Локшиної. – К., «К.І.С.», 2004. – 32 с.

11. Присяжнюк Ю. П. Українська освіта як традиційне явище в умовах модернізації (історико-антропологічне дослідження) / Ю. П. Присяжнюк. – Черкаси: «Вертикаль», ПП Кандич С. Г., 2005. – 96 с

12. Савченко О. Якість початкової освіти: сутність і чинники впливу / О. Савченко // Початкова школа. – № 8. – 2009. – С. 1-6.

13. Савченко О. Я. Стан і завдання реформування змісту загальної шкільної освіти / О. Я. Савченко // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 4. – С. 6-17.

Відомості про автора

Нікітіна Олена Олександрівна – кандидат педагогічних наук, викладач кафедри методик дошкільної та початкової освіти Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Коло наукових інтересів – компетентнісний підхід до формування навчальної діяльності молодших школярів; модернізація початкової освіти України.