ДО ПИТАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ ЛЬОТНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Плачинда Т.С.
(Кіровоград, Україна)

Вивчаються думки науковців щодо дефініції «Професійна рефлексія» та її значення при формуванні у майбутніх авіаційних спеціалістів умінь саморегуляції. Зазначається, що рефлексія є професійно важливою якістю авіаційного фахівця, від якої залежить успішність оволодіння і виконання професійної діяльності в авіаційній галузі. Наголошується на тому, що застосування прийомів саморегуляції покращить професійну підготовку курсантів льотних навчальних закладів з метою формування у них необхідних професійно важливих якостей.

Ключові слова: професійна рефлексія, саморегуляція, курсанти, професійна діяльність, авіаційна галузь, авіаційний спеціаліст.

Summary.The article studies the thoughts of scientists concerning the definition "Professional reflection" and its importance while forming the skills of self-regulation in future aviation specialists. It is indicated that reflection is professionally significant quality. Successful knowledge acquirement and execution of professional activity in aviation area are directly depend on this quality. It is emphasized that the usage of self-regulation methods improves professional training of flight cadets in educational establishments in order to form their important professional qualities.

Key words:professional reflection, self-regulation, cadets, professional activity, aviation area, aviation specialist.

Постановка проблеми. Якісно нові соціальні й економічні реалії вимагають модернізованого підходу до системи освіти в глобалізованому просторі, водночас входження до єдиного освітнього простору зумовлює кардинальні зміни у сфері освіти. За умов створення європейського простору вищої освіти постають складні завдання, пов’язані з посиленням мобільності студентів, більш ефективним міжнародним спілкуванням, спрощеним доступом до інформації та більш глибоким взаєморозумінням. За останні десятиріччя суттєво зросли вимоги до професійної діяльності авіаційних спеціалістів, модифікувавши усталені нормативи щодо освітньої системи льотних навчальних закладів, де готують майбутніх авіаційних фахівців. Професійні потреби студентів і вимоги ринку праці актуалізують роль професійної специфіки у викладанні. Застосування рефлексії під час професійної підготовки авіаційних спеціалістів надасть можливість готувати конкурентоспроможних висококваліфікованих фахівців авіаційної галузі.

Питання формування рефлексивних здібностей молоді та їх значимість в освітньому процесі розглянуті в наукових працях Л. І. Божович, Л. С. Виготського, В. В. Давидова, І. Я. Лернера, Т. В. Машарова, І.Н. Семенова, С.Ю. Степанова, Г.І. Щукіної, Л.Н. Шихова та ін. Накопичено істотний теоретичний і практико-орієнтований матеріал з формуванню та розвитку рефлексивних умінь у навчальній діяльності. Але зазначимо, що дане питання не було предметом спеціального вивчення у підготовці курсантів льотного навчального закладу.

Метою статті євивчення наукових думок щодо поняття «професійна рефлексія» та визначення ролі означеної дефініції для забезпечення якісної професійної підготовки курсантів льотних навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу. Поняття «професійна рефлексія» вперше було введено Б.З. Вульфовим, згідно якому, професійна рефлексія – це співвідношення себе, можливостей свого «Я» з тим, що вимагає обрана професія [4]. У сучасній психологічній праці та психології професійного розвитку рефлексія розглядається як центральна професійно важлива якість особистості, від якої залежить успішність оволодіння і виконання людиною професійної діяльності [7].

О.М. Родина до числа найбільш істотних професійно важливих якостей людини, як суб'єкта професійної діяльності, відносить рефлексивність. Науковець звертає увагу на те, що загальна оцінка успішності професійної діяльності повинна включати як зовнішній критерій (оцінки, що даються іншими людьми), так і внутрішній (власну оцінку успішності своєї діяльності). За твердженням дослідниці, людина з високим рівнем рефлексії здатна більш адекватно оцінити й організувати свою роботу й як наслідок, досягти успіху [8]. В дослідженні А.В. Карпова було встановлено, що рівень рефлексивності впливає не тільки на результативні, але і на власне процесуальні, зокрема, стильові особливості управлінської та виконавської професійної діяльності [6].

Наразі уявлення про значення рефлексії у професійній діяльності людини значно розширилися. У дослідженнях вчених, що займаються розробкою акмеологічних проблем професійного становлення людини, рефлексію прийнято розглядати в контексті загальної психологічної культури професіонала. Так, згідно С.Ю. Степанова [10], який займався дослідженням проблем психології рефлексивного мислення і творчості, рефлексивна культура особистості характеризується: готовністю і здатністю людини творчо осмислювати і долати проблемно-конфліктні ситуації; вміннями знаходити нові смисли і цінності; вміннями адаптуватися в незвичних міжособистісних системах відносин; вміннями ставити і вирішувати неординарні практичні завдання. Рівень розвитку рефлексивної культури виявляється в глибині переосмислення власного досвіду, ступеня готовності до планування своєї діяльності. Основним показником рефлексивної культури особистості є її здатність працювати в умовах невизначеності. Розвиток рефлексивної культури як інтегральної якості полягає в культивуванні таких динамічних компонентів як рефлексивна готовність, рефлексивна компетентність, рефлексивно-творчий потенціал, рефлексивна здатність. Нам імпонує дане бачення науковця, адже для авіаційного спеціаліста дані якості є необхідними для виконання професійних обовʼязків.

Огляд досліджень з проблеми професійної рефлексії показав [7], що:

1) під професійною рефлексією прийнято розуміти співвідношення суб'єктом діяльності, себе, можливостей свого «Я» з тим, що вимагає обрана професія;

2) у вивченні професійної рефлексії існує велика різноманітність і багатоаспектність напрямків дослідження, що визначаються загальноприйнятими у вітчизняній рефлексивній психології мислення і творчості уявленнями про механізми, рівнях, формах і типології рефлексії;

3) в акмеології рефлексія вивчається в контексті рефлексивної культури особистості. Розвиток рефлексивної культури як інтегральної якості особистості професіонала полягає в культивуванні таких динамічних компонентів як рефлексивна готовність, рефлексивна компетентність, рефлексивно-творчий потенціал, рефлексивна здатність;

4) рефлексивні здібності являють собою взаємозв'язок самооцінки, самоконтролю, саморегуляції і самокорекції;

5) рефлексію (рефлексивність) прийнято розглядати в числі центральних професійно важливих якостей особистості;

6) професійна рефлексія (рефлексивність) розглядається як детермінанта успішності діяльності людини, вона сприяє організації його креативного мислення, зростанню професійної майстерності, оволодіння новими спеціальностями, що дозволяє розглядати рефлексію як механізм особистісного та професійного саморозвитку, творчої самореалізації людини як професіонала.

Рефлексивна готовність виражається в ступені узагальненості і конкретизації механізмів самопізнання, саморозвитку та самореалізації особистості. Показником рефлексивної готовності є активність особистості в різних умовах і ситуаціях з їх перетворюванням. Основними складовими рефлексивної готовності є емоційний, інтелектуальний, мотиваційний і поведінковий компоненти.

Рефлексивна компетентність визначається як якість особистості, яка дозволяє найбільш ефективно здійснювати рефлексивні процеси, забезпечує процеси розвитку і саморозвитку, сприяє творчому підходу до діяльності.

Рефлексивно-творчий потенціал виражається у здатності особистості вирішувати проблеми неординарним способом. У цій здатності проявляється вища форма творчості. Згідно вчення І. М. Семенова, творчі (креативні) здібності забезпечують саморозвиток особистості, зростання професійної майстерності, перепідготовку й оволодіння новими спеціальностями. Прояв, реалізація та розвиток креативних здібностей тісно пов'язані з рефлексивними здібностями.

Рефлексивні здібності забезпечують умови для саморозвитку особистості, її самокорекції і творчої самореалізації, сприяють зростанню професійної майстерності та оволодінню новими спеціальностями. Вони впливають в цілому на розвиток особистості та її відносини зі світом. Розвиток рефлексивних здібностей особистості передбачає формування адекватної самооцінки, способів саморегуляції [9].

У контексті нашого дослідження формування професійної рефлексії у курсантів льотних навчальних закладів є необхідною умовою з огляду на майбутню професійну діяльність. Вплив негативних чинників під час професійних дій вимагає від авіаційного фахівця вмінь володіти своїми емоціями, вчасно адекватно реагувати на ситуацію, що склалася, контролювати психологічні та психофізіологічні реакції свого організму – тобто, авіафахівець повинен володіти навичками рефлексії для подолання негативних впливів професійної діяльності засобами саморегуляції.

Тенденція соціального розвитку обумовлює необхідність звернення до дослідження саморегуляції як необхідної якості людини. У педагогічній, психологічній та філософській науках склалися суперечливі точки зору щодо саморегуляції діяльності людини, що викликає певні труднощі при вивченні означеної проблеми. Цілеспрямоване формування вмінь і навичок саморегуляції передбачає знання її сутності та закономірності розвитку. Тому, доречно уточнити сутність саморегуляції як педагогічної категорії.

Засновником наукової ідеї саморегуляції у вітчизняній педагогіці та психології слід визнати Л. С. Виготського. У своїх дослідженнях науковець обґрунтував ідею розвитку людини в осмисленій діяльності. Він пояснював довільну форму регуляції психічних процесів, поведінки і діяльності в цілому через навмисну організацію зовнішніх стимулів, звертаючись до системи смислових утворень свідомості людини, вважаючи, що зміна сенсу дії змінює і спонукання до нього [3].

Розглядаючи процеси саморегуляції як психічний процес, не можна не звернутися до фізіологічних аспектів досліджуваної проблеми. Ідея регуляції поведінки як особливого самостійного процесу сформульована в роботах І.М. Сеченова. Він вважав, що саморегуляція, заснована на свідомості людини, не потребує наявності особливої психічної освіти, іменованою волею, і здійснюється через роботу певних нервових центрів, повʼязаних зі свідомим відображенням [11]. П. К. Анохіним розроблена теорія функціональних систем, де саморегуляція розглядається як найважливіша внутрішня здатність біологічних систем до попередження змін зовнішнього середовища, прогнозуванню подальших дій і поведінки в цілому на основі аналізу конкретних умов, обставин життєдіяльності. Таким чином, функція пристосування є основною і визначальною функцією організму, а саморегуляція представляється як загальний закон діяльності організму [1].

Сутність процесу саморегуляції Л. І. Божович вбачає у тому, що людина виявляється здатною підпорядкувати свою поведінку свідомо поставленим цілям (прийнятим намірам) навіть всупереч безпосереднім (імпульсивним) спонуканням в тому випадку, коли людина долає свої особисті бажання заради малопривабливих, але соціально цінної мети [2]. Бачення науковця є актуальним для майбутніх авіафахівців, адже курсанти ЛНЗ повинні розуміти, що від їхнього особистого вибору під час професійної діяльності залежать життя людей і безпека польотів.

Під психічної саморегуляцією розуміють свідомий вплив людини на властиві йому психічні явища (процеси, стани, властивості), виконувану ним діяльність, власне поведінку з метою підтримки (збереження) або зміни характеру їх перебігу (функціонування). Суб’єктом саморегуляції є сама особа, а в якості об’єкта можуть виступати властиві йому психічні явища, виконувана ним діяльність або власна поведінка [5: 45]. Проте, на нашу думку, таке розуміння сутності саморегуляції обмежує її розуміння як багатокомпонентного і багатофункціонального педагогічного явища.

Сфера саморегуляції характеризується свободою вибору цілей, а також засобів їх досягнення й усвідомленістю цього вибору, що необхідно враховувати при формуванні вмінь і навичок саморегуляції в курсантів у процесі професійної підготовки. Критеріями ефективності процесу виховання вміння саморегуляції поведінки є адекватність самооцінки, зниження тривожності, підвищення рівня емоційної стійкості, сформованість знань про культуру поведінки. В даний час у педагогіці і психології ведуться дослідження саморегуляції в різних напрямках. Виділено види регуляції: вольова, інтелектуальна, моральна, емоційна, мотиваційна, саморегуляція поведінки.

Важливим є формування навичок саморегуляції у майбутніх авіаційних спеціалістів для подолання негативних чинників професійної діяльності (стрес-фактори, гіподинамія, діяльність у ліміті часу тощо). Під час професійної підготовки курсантів ЛНЗ доцільно використовувати методики психофізіологічної саморегуляції, що мають професійну спрямованість. До таких ми відносимо: ідеомоторне й аутогенне тренування; методика, що підвищує рівень передбачення; методика з візуалізації польотних схем тощо.

Ідеомоторне тренування— це уявне «програвання» майбутньої діяльності. Встановлено, що уявлення рухів викликають у відповідних м’язових групах, які реально виконують ці дії, підвищення їх біоелектричної активності. Одночасно виявляється ефект, схожий з реальною діяльністю і в кірковому відділі рухового аналізатора. Як правило, рухові уявлення поєднуються з вегетативними змінами. Регулярне застосування даного тренування надає змогу авіафахівцю бути впевненим у своїх діях під час виконання професійних дій як запланованих, так і у позаштатній ситуації.

Аутогенне тренування(аутотренінг) знаходить своє застосування в аспектах психологічного забезпечення льотної праці при вирішенні завдань психопрофілактики і психореабілітації. Застосування аутогенного тренування дозволяє краще підготуватися до польоту, добре відпочити, зняти зайву емоційну напругу, підвищити відчуття впевненості в успіх.

Антиципація (лат. – передбачення, заздалегідь складене уявлення про що-небудь) є реальною основою складного психологічного феномену «льотного відчуття», що надає перевагу на надійність в льотній діяльності. Антиципація стає можливою завдяки прихованій реакції очікування. Вона настроює льотний склад на певні дії, начебто готує й оформлює дію, утворюючи його початкову фазу. Якщо очікувана подія наступає, то завдяки антиципації особи льотного складу виявляються підготовленими до зустрічі з нею, а їх дії стають більш повноцінними і своєчасними навіть в умовах дефіциту часу.

Методика візуалізації(образна мультиплікація) польотних схем полягає в тому, що особистість, знаходячись перед схемою польотного завдання і супроводжуючи поглядом лінію польоту, образно представляє всі еволюції літака і його просторове положення. Вправи по візуалізації польотних схем вважаються засвоєнні, якщо той, хто навчається чітко представляє просторове положення літака в будь-якій точці польотної схеми.

Слід розуміти, що жодна методика або навіть декілька не вирішують проблему самопізнання і саморозвитку особистості та професіонала. Але вони допомагають краще пізнати самого себе, дають систему певних орієнтирів, що дозволяє представити деякі основні риси образу себе і, в разі необхідності, коригувати та розвивати їх, у тому числі і відповідно до вимог обраної професійної діяльності.

Висновки. Різноманіття наукових позицій щодо рефлексії дозволяє нам стверджувати, що рефлексія – невід’ємна частина та основа для формування саморегуляції. Вона проявляється через дії цілепокладання, аналізу, планування, контролю, оцінки, через цілі, засоби, методи, процедури, результати. Отже, рефлексія сприяє усвідомленню всіх компонентів саморегуляції і є її основою. По мірі розвитку рефлексії наростає і її прикладний потенціал в педагогіці. У сучасних дослідженнях триває розробка проблеми рефлексії: позначився перехід від дослідницько-пояснювального відношення щодо рефлексії до діяльнісного, що ще раз доводить актуальність і доцільність подальшої розробки проблеми рефлексії в процесі професійної підготовки.

Література

1. Анохин П. К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем / Анохин П. К. – М.: Педагогика, 1973. – 323 с.
2. Божович Л. И. Проблемы формирования личности / Божович Л. И./ Под ред. Д. И. Фельдштейна. –Москва; Воронеж: Ин-т практической психологии, 1995. –352 с.
3. Выготский Л. С. Проблемы развития психики: в 6 т. / Выготский Л. С./ Под ред.А. М. Матюшкина. – М.: Педагогика, Т. 3.– 1983. ––368 с.
4. Вульфов Б. З. Рефлексия: учить, управляя / Б. З. Вульфов // Миробразования. – 1997. – № 1. – С. 63–64.
5. Ермохина Н. Г. Воспитание умения саморегуляции поведения младшихподростков: дис. ... канд. пед. наук:13.00.01 / Ермохина Наталья Георгиевна. –Челябинск,2001.– 165с.
6. КарповА. В. Закономерности структурной организациирефлексивных процессов / А.В. Карпов // Психологический журнал. –2006. – № 6. – С. 18–28.
7. Личностная и профессиональная рефлексия: психологическийпрактикум / [сост. Г.С. Пьянкова]. – Красноярск, 2012. – 125 с.
8. Родина О. Н. О понятии «успешность трудовой деятельности» Текст. / О. Н. Родина // Вестник Московского университета. Серия: Психология. – 1996. – №3. – С. 51-60.
9. Семенов И. Н.Рефлексивно-психологические аспекты развития ипрофессионального самоопределения личности / И. Н. Семенов, И. А. Савенкова // Мир психологии. – 2007. – № 2. – С. 203–217.
10. Степанов С. Ю. Рефлексивная практика творческого развитиячеловека и организаций / Степанов С. Ю. – М. : Наука, 2000. – 174 с.
11.  
12. Ярошевский М. Г. Сеченов и психология активности / М. Г. Ярошевский // Вопросы психологии.–1979. –№ 4. –С. 91-107.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Плачинда Тетяна Степанівна – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри фізичної і психофізіологічної підготовки Кіровоградської льотної академії Національного авіаційного університету.